Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

,

Коли Лисмека почула це, на її обличчі з’явився вираз шоку. Вона підсвідомо поклала руку на груди і відчула, як намисто на її шиї знову злегка завібрувало.

Потім вона раптом почала світитися і повільно піднялася з-поміж білосніжного декольте Медузи.

Кая дивилася на кулон палаючими очима, ніби побачила щось святе.

1155

Розділ 1155

?

Ви коли-небудь бачили самотню гору?

Гора була зелена, як нефрит, а білі хмари цілий рік оточували самотню вершину. Він був схожий на гострий меч, що пробивався прямо в хмари. Яструби могли дістатися лише до його схилу гори, а гори могли бути лише його фоном.

.

Брандо подивився на самотню вершину і довго мовчав. Він думав, що гори Петлі Пасатів величні, а гори Альгаш круті, але вони повинні були повзти і підкорятися перед цією самотньою вершиною, як король.

Тут були природні пейзажі, які могли вразити серце і шокувати людей, і ця самотня вершина, безсумнівно, була однією з них.

.

З вершини гори звисала довга драбина, а сходинок було незліченна кількість. Кожна сходинка була вимощена сірим мармуром, а по обидва боки довгої драбини також стояли незліченні мармурові стовпи. Довга драбина з’єднувалася з групою храмів на вершині гори, і в міру того, як вона піднімалася вгору, вона ставала все тоншою і тоншою, і врешті-решт перетворилася на пряму чорну лінію.

Благословенний Полум’яним Клинком, тепер я починаю вірити словам міс Тілліас Лютня злетіла з плеча Бренделя і пробурмотіла сама до себе, дивлячись на величну гору.

Що? Брандо розгублено подивився на нього.

Це трон Гімілуда

Брандо був приголомшений і подивився на Лютню в повітрі, ніби підтверджуючи, що той не жартує. Легенда свідчить, що Хімілуд поставила свій трон на вершині гори, і на цій вершині знаходився храм Геї, богині землі, і рідне місто пастушок Гімілуда. Легенда свідчить, що вона була розташована в горах на північ від Білих рівнин, але після зникнення трьох священних об’єктів Храму Землі, ця священна гора в серцях Токінінських Левів і Гномів зникла на тисячі років.

,

Обличчя феї було дуже серйозним, і Брандо зрозумів, що інша сторона не жартує. Тоді він зрозумів, що Лютня мала на увазі під священною горою.

.

Це була священна гора в серцях Токінінських Левів, Людей і Гномів.

?

Але хіба це не повинно бути у Вонде?

,

Ні, Лют похитав головою. Ця гора була тут завжди. Хоча колись вона з’явилася на землі, це було дуже давно. З тих пір, як смертні втратили три святі предмети, Гімілуд в пориві люті перемістив їх назад за межі бар’єру стихій.

Виявилося, що за цим криється така таємниця. Брандо нарешті зрозумів. Він подивився на палаци в хмарах і запитав: Це храм богині Геї? Вогняний скіпетр тут?

.

Я теж не знаю.

?

Ви теж не знаєте?

Лу Де серйозно кивнув. Я знаю лише, що Скіпетр Полум’я знаходиться в Горі Гасіння Бур. Кожен Обраний Форсайт приїде сюди з паломництвом. Тільки ті, кого впізнало Золоте Полум’я, можуть вирішити долю вогняних фей. Казкові Королі кожного покоління, як правило, не розповідають про свій судовий процес, тому більшість жителів Форсайтів не знають конкретного місця розташування Вогняного Скіпетра.

Але, продовжив він, дуже ймовірно, що це буде тут, тут.

.

Брандо подивився на сходи. На мармурових колонах по обидва боки сходів були вигравірувані стародавні руни. Це був паломницький шлях. Протягом тисячоліть віруючі ніжно торкалися цих стовпів руками і крок за кроком піднімалися по кам’яних сходах, співаючи священні молитви, поки не досягли вершини гори.

,

Його очі дивилися далеко вдалину, ніби він перетнув річку часу і побачив сцени, що належали до тієї епохи. Пастухи носили святі шати і тримали пастирські палиці. Вони вкрили кам’яні сходи тонким шаром ґрунту, щоб символізувати, що люди землі живуть, процвітають і процвітають на землі, передаючи вчення Богині з покоління в покоління.

.

Лише через деякий час Брандо відвів погляд.

Він зробив крок уперед, але Лютня зупинила його і сказала: Зачекайте, ти знаєш, хто був останнім, хто викликав Священну Гору?

Брандо зупинився, подивився на Лютню і відповів: Хіба це не твоя фея вогню? Останній Король Вогняної Феї?

-

Лют похитав головою, як брязкальце-барабан Це не те саме, я говорю про смертних. Ні, можливо, їх не можна вважати смертними. Він подивився на Бренделя з суперечливим виразом обличчя: Це має бути хтось, як ти.

Хтось, як я

.

Можливо, ви можете так сказати, але не точно. Він більш-менш схожий на тебе. Чи знаєте ви, хто це? Потім, не чекаючи відповіді Брандо, він продовжив: Благословенний Полум’яним Клинком, Священна Гора означає щось зовсім інше для таких людей, як ви. Це пробна версія

До цього часу Брандо вже здогадався, про кого йде мова в Лютні. Суд над Високою Горою, Лицарем Блакитного Неба?

,

Лютня кивнула, мовчки подивилася на нього і пробурмотіла: Пророцтво міс Тілліас може бути правдою. Випробування – це лише початок, але це найвищий стандарт

Ви маєте на увазі, що цей судовий процес не єдиний?

.

Звичайно, він не єдиний. Це випробування для тих, хто визнає сім священних об’єктів. Попередні Темні Дракони могли отримати лише Суд Короля.

?

Попередні Темні Дракони?

Вони кандидати. Малорча поніс Фіяс і Білий Туман і пішов за ним. Білий Туман відповів: Але їх можуть не впізнати. У попередні епохи вони були не єдиними. Але щодо змісту судового процесу, то Одін ніколи про це не згадував. Ніхто, в тому числі і Імператриця-відьма, не знає.

.

Маленька фея, здавалося, вагалася. Він начебто хотів щось висловити, але не міг цього сказати. Врешті-решт, він сказав: Благословенний Полум’яним Клинком, як тільки ви зробите цей крок, шляху назад не буде.

?

Є небезпека?

Небезпека, яку ви не можете собі уявити. Лицарю Лазурного Неба знадобилося сорок років, щоб пройти випробування Високою Горою і отримати визнання гір. Кілька разів опинявся на межі смерті. Якби не його залізна воля, він не зміг би втриматися. Якби він загинув на суді, то помер би по-справжньому.

.

Ви все ще занадто слабкі Головне те, що ніхто не може вам допомогти, навіть ваша здатність . Так, можливо, я зможу подорожувати з вами. Мене також викликає Скіпетр Полум’я.

.

Брандо підвів очі й глянув на сходи, що вели до неба. І, обернувшись, сказав іншим позаду себе: Чекайте мене тут.

Говорячи, він, не вагаючись, зробив крок уперед і ступив на