Читати книгу - "Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт"

в Англії впродовж шести років і нині перебуває десь неподалік, за декілька миль звідси. — І хоч він і опасувався відвернути від себе цього чоловіка, який також досить сильно його лякав, але від тієї жахливої відповідальності, яка гнітила Ебенезера, йому раптом урвався терпець. — Чорт вас забирай, сер, та відкиньте ви вже свої сумніви й підозри; я стою на боці людства, а не Чікамека! Вам знайомий цей перстень? Еге ж, це перстень Куассапелага, який він дав мені за те, що я порятував його життя, коли він ховався у скелях. Авжеж, ви чули цю історію раніше? Тоді ви знаєте, що хлоп, якого я залишив доглядати за ним, також завдячує мені своїм життям — це був прив'язаний до колоди невільник на ім'я Дрепакка, котрий, я так думаю, був вашим приятелем! Гадаєте, я став би благати вас врятувати життя моїх товаришів, очоливши цю страхітливу ребелію? Я прийшов сюди, бо маю план, а не прохання, сер; план порятувати і англійців, і агатчвупсів! — Він зупинився, аби відновити самовладання, і закінчив уже дещо спокійнішим тоном. — Ба більше, я хотів би поговорити з вами як джентльмен із джентльменом стосовно вашої дружини, адже маю всі підстави думати, що ця жінка мені дуже дорога; і якщо після всього цього вам все одно ще потрібні докази моїх добрих намірів, то знайте, що ми можемо нарешті говорити, не боячись, що в нашу розмову втрутиться ваш ворог мірошник Рассекс — він цієї хвилини лежить на порозі смерті після сьогоднішньої сутички зі мною і моїм товаришем.

Біллі Ромлі був приголомшений.

— Святі Небеса, сер, у мене просто дух від подиву перехоплює! Мій отець, моя дружина, мій давно втрачений брат… у мене просто голова обертом іде! — Він розсміявся. — Тепер ясно, що я вас хибно зрозумів, тож покірно прошу мене вибачити, містере…

— Кук, Ебенезер Кук, з Молдену. — Поет відчув полегшу, спостерігши, що це ім'я, вочевидь, нічого не значило для Біллі Ромлі.

— Пане Кук. — Індіянин міцно потис йому руку. — Але дозвольте мені сказати від самого початку, містере Кук, що попри всі чутки, які стверджують протилежне, моя дружина так само дорога мені, як, за вашими словами, і вам, і її стан (про котрий, я так розумію, ви чули) є предметом, який мене дуже турбує. Щиро кажучи, я й приїхав сюди сьогодні ввечері саме для того, щоб попитати поради в цьому питанні у місіс Рассекс… і дякувати за це Богу!

Мері, нарешті давши раду своїм почуттям, пояснила, що місіс Рассекс нездужає, і, вибачаючись, сказала, що мусить тепер повернутися до ліжка хворої.

— Якщо ви досі збираєтеся відвідати місіс Ромлі, — сказала вона Ебенезеру, — то я їду завтра рано-вранці.

— Ні, — заперечив Біллі Ромлі, — ви повинні бути моїм гостем ще сьогодні ввечері, сер, і на дозвіллі розкажете мені про всі ваші чудеса; тільки так і не інакше! А ви, міс Манґамморі, коли вже мусите зараз іти, переказуйте місіс Рассекс мої спочуття і побажання скоріше одужати і скажіть, що я пораджуся з нею іншого разу; але я мушу невдовзі поговорити з вами про Маттассина — може, завтра? Мені потрібно стільки спитати і стільки розповісти!

Мері була така схвильована, що їй майже відібрало мову, тож вона спромоглася лише пробелькотіти щось на кшталт подяки і залишила заїзд. Біллі уважно дивився їй услід, аж поки вона не зникла, і потім похитав головою.

— Б'юся навзаклад, колись вона була красунею! І навіть зараз, попри все… Не буду вдавати, що розумію її, містере Кук, але я цілком розумію мого брата, мені так здається. — Він повернувся до поета з усмішкою на вустах. — А тепер, сер, що скажете ви? Якщо справа, яку ви маєте до моєї дружини, не передбачає поєдинку між нами за те, щоб здобути її ласку, тоді вирушаймо до затоки Тобакко-Стік; це лише чотири милі по дорозі, і я маю добрих коней, які довезуть нас туди. Просто дивом дивуєшся, коли чуєш цю історію про мого брата!

Ебенезер був у захваті. Він навіть і не підозрював, як сильно тривожився в очікуванні зустрічі з Біллі Ромлі до тієї хвилини, коли доброзичливість цього чоловіка геть розвіяла її. Це була наче чергова зустріч з Генрі Берлінґеймом після тривалої та гнітючої розлуки, але з Берлінґеймом, велич і пишнота якого не були двоїстими, чия доброзичливість не викликала сумнівів; одне слово, це був меткий веселун Берлінґейм, який прийшов колись порятувати його в Коледжі Святої Маґдалени. Ще залишалося непросте завдання — спонукати його врятувати Бертрана і капітана Керна — і ще делікатніше питання — що ж робити з Джоан Тоуст; але в присутності Біллі Ромлі, під впливом його шляхетних манер і владної поведінки Ебенезер просто не міг зневіритися в успіху своєї справи, а тим паче впасти в розпач. Навпаки, підупалий духом, він піднісся; обличчя його пашіло від вдячності, випромінюючи тепло взаємної доброзичливості. Поки він одягав свій каптан, Біллі Ромлі (який так і не скидав свого) ознаймив присутнім у заїзді, що сум'яття, викликане міс Манґамморі, було спричинене тим, що вона переплутала його з іншою людиною, узявши за його покійного брата Чарлі Маттассина, чоловіка, який збився з пуття і якого повісили за вбивство мінгера Вільгельма Тіка та його родини. Ебенезер був здивований щирістю цього чоловіка, але Біллі, виявляється, знав, із ким має справу: хоч вони і були вражені цим викриттям, однак, перемовляючись між собою пошепки, радше співчували йому, аніж виказували якусь ворожість.

— Ну от! — вигукнув Біллі. — Тепер, коли ваші дружини дістали моє благословення у вигляді порції пліток, дозвольте мені поблагословити вже і вас, почастувавши чарчиною!

І коли всім завсідникам, які прийшли від цього в захват, налили чарки, він на додачу купив ще одне «барильце на візок», виголосивши, що день, коли сер Гаррі Рассекс зламав собі карк, не можна було не відсвяткувати. Це твердження зустріли гучними схвальними вигуками, і, коли обоє чоловіків побажали всім присутнім доброї ночі й залізли у візок Біллі, Ебенезер відчув, що йому заздрять усі в корчмі.

Вони зупинилися на якусь хвильку біля млина, де він представив Макевоя об'єкту своїх пошуків, оголосив про свої наміри на найближчий час і довідався, що в той час як місіс Рассекс нарешті заснула, у стані мірошника не відбулося жодних змін; потім вони вирушили на захід вузьким і темним