Читати книгу - "З неопублікованого, Олександр Олесь"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
1915
«Ти всім була! Моїм прекрасним сонцем…»
Ти всім була! Моїм прекрасним сонцем,
Що не заходило мені ніколи,
А в найтемнішу ніч, коли всі зорі гасли,
Одно горіло і цвіло мені.
Була надією моєю в горі,
Що дух мій знову окриляла,
Коли свої ховав я мрії
І їх могил покинути не міг.
Була ти пташкою моєю і натхненням,
Що вдосвіта моє будила серце!
Ще сонце не зійшло, а серце вже співає,-
Щодня співа нові пісні тобі.
Коли ж від мене ти пішла - погасло сонце!
І я ридаю знову на могилах
Моїх надій і мрій розбитих...
І серце вже забуло про пісні.
1915
«Ти ждеш мене, в сльозах зітхаєш…»
Ти ждеш мене, в сльозах зітхаєш,
Стоїш сумна біля вікна,
Себе і долю проклинаєш
І сохнеш, в'янеш, чарівна.
І часом в темну ніч я чую
Твій плач і пісню жалібну,
І я себе, як кат, катую,
І я тешу собі труну.
О Музо, сестро люба, мила!
В неволі я, я раб в ярмі,
Залізом скуті мої крила,
В огні уста мої німі.
21.10.1915
«О Вінчі, Вінчі, де ти? Встань!…»
О Вінчі, Вінчі, де ти? Встань!
Розбий темницю мармурову,
Збуди Анджело і Каннову,
Прийди сюди, прийди і глянь!
О, глянь на ту, за ким душа нудилась
[Твоєї творчої руки],
Яка не зна, нащо родилась,
Коли заснув ти на віки.
І коли єсть таємна змога
Ожить творцеві для краси,
Іди, о Вінчі, йди до Бога
І Милосердного проси.
15.11.1915
«В твоїх очах кривавий захід…»
В твоїх очах кривавий захід,
Пожежа неба, регіт бур,
Вогонь південної пустелі,
Усмішка кобри серед трав.
З тобою бути - смерть прийняти,
Згоріти в полум'ї твоїм.
Втекти дарма! На смерть ти раниш
І зором сковуєш навік.
30.01.1915
«Уже замовкли солов’ї…»
Уже замовкли солов'ї,
Уже троянди плачуть цвітом,
Уже весна квітки свої
Схилила низько перед літом.
Вона ж і досі цвіту жде,
Зітхань, освідчень і кохання...
Та він чомусь уже не йде
Ні в день ясний, ні в час смеркання.
1915
«Я думаю, я марю про лілеї…»
Я думаю, я марю про лілеї,
Про лебедів на озері в гаю.
Я думаю про неї,
Улюблену мою.
Тремтить душа її в очах у неї,
Цвіте-біліє, як сади в маю,
Як білий цвіт лілеї,
Як лебеді в гаю.
21.09.1915
«Ти знов прийшла, зійшла зорею…»
Ти знов прийшла, зійшла зорею,
Засяла сонцем над землею,
Промінням всесвіт залила,
зійшла!
І на скривавлених руїнах
Стою я знову на колінах,
На тебе, сонячну, дивлюсь,
молюсь!
4.09.1915
«Так, я впевнивсь! Я люблю!..»
Так, я впевнивсь! Я люблю!
І люблю її без краю!
А за що - і сам не знаю.
Знаю тільки, що люблю.
Я собі не вірив, ждав,
Все повірити боявся.
Де там вірив? Я сміявся...
Ну, і плакав... але ждав.
А тепер я признаюсь
Перед небом і землею,
Що живу я тільки нею.
Перед небом признаюсь!
Знаю я, що стануть всі
Про любов мою кричати,
А вітри покинуть спати,-
Тільки б чули й знали всі!
Та хіба я їх боюсь?!
Я ітиму поруч з нею,
Називатиму своєю!
Пустодзвонів не боюсь!
А вінчатимуся я
Перед цілим білим світом!
Небом, сонцем - самоцвітом! -
Так вінчатимуся я.
А співатимуть мені
Всі мої крилаті друзі
В полі, в лісі, в темнім лузі -
Всі співатимуть мені.
Раз я впевнивсь, що люблю,
Не боюсь лихої слави!
А вітри сховались в трави!
Гей ви, блазні, я люблю!
17.08.1915
«О, дзвени голосніш, розвивайся повніш…»
О, дзвени голосніш, розвивайся повніш,
Казка-пісня майової ночі!
Мою думку напій, моє серце утіш
І слізьми ороси мої очі.
Моя кобза лежить, мої струни мовчать,
В грудях серце моє скам'яніло.
Тільки сови кричать, тільки змії сичать,
Тільки в ранах болить моє тіло.
О, невтішніш заплач, на всю ніч заридай,
Щоб тебе моє серце почуло,
Щоб забилось воно, переповнене вкрай,
І ніколи уже не заснуло.
14.05.1915
«Хто щасливий бачив…»
Хто щасливий бачив,
Як вночі у лісі
Папороть цвіте?
Хто з вас чув, як плаче
Лебедина пісня,
Сходе слізьми вся?
Перший я щасливий,
Бо у серці в мене
Папороть цвіте,
А в душі лунає
Лебедина пісня
Про любов мою.
19.09.1915
«Нехай лежу я на землі…»
Нехай лежу я на землі,
Нехай мої розбиті груди,
І кров на зламанім крилі
Мені говорить про облуди,
Дарма! Стократ тепер дарма,
Як на життя надій нема!
І тільки б знов
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З неопублікованого, Олександр Олесь», після закриття браузера.
