read-books.club » Сучасна проза » Одержимість 📚 - Українською

Читати книгу - "Одержимість"

196
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Одержимість" автора Алекс Грей. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 29 30 31 ... 64
Перейти на сторінку:
плечі. — А ще, я відкрию Вам секрет. Тут — чарівне місце, коли вмикають маяк, кожен, хто приходить в мою бухту, одразу ж роздягається і намагається перепливти море. Ось так то. А Ви не знали.

Так, жартуючи, вони увійшли до будинка. У вітальні був накритий величезний стіл на багато персон. На столі було стільки всього, що Аня не повірила, як за такий невеликий час можна було приготувати все це.

— Максе, — сказала вона, — У Вас, напевно, працює ціла бригада кухарів і обслуги, де ж Ви їх ховаєте?

— Яка прислуга? Які кухаря? — Макс був готовий образитися на такі слова, але стримався, бо з одного боку це було навіть схоже на лестощі. — Ви просто, Аня, ще не знаєте, на що я здатний. Присідайте. — Макс відсунув стілець, який стояв на торці столу, і Аня збиралася сісти, як в кімнату увійшли чотири жінки різного віку. Добре, що Алекс розповів їй про Макса. Вона ледве стримувала свій сміх, настільки реалістичним виявилася розповідь про життя господаря цього будинку.

— Знайомтеся, дами, це Аня, подруга Алекса. — сказав Макс, звертаючись одночасно до всіх чотирьох. — А це мої дружини — Ніколь, Ілона, Ельза і Луїза.

— Все чотири? — спробувала зобразити здивування Аня, обводячи всіх поглядом.

— А що Вас дивує? — спитала Ілона і першою сіла за стіл. — А що святкуємо? Макс, невже це твоя нова муза, а ми будемо свідками народження нового сорту твого шмурдяка?

— Сідайте, дами. — Макс пропустив повз вуха саркастичну репліку Ілони, наче її тут і не було.

— А з цим юнаком ти мене не познайомиш, Максик? — Ілона не вгамовувалася, кивнувши головою в бік Алекса.

– Ілоночко, та я готовий з тобою знайомитися хоч в тисячний раз, ти ж знаєш, як ти мені симпатична. — відповів Алекс, намагаючись перевести розмову на жарт. — Дай я тебе краще поцілую, ти ж знаєш, що я постійно сумую за тобою. — Алекс поцілував її в щоку, і Ілона посміхнулася. — І вам, сестри, привіт і тобі, Ніка, bonjour.

Всі розсілися, Макс відкоркував пляшку і розлив по келихах темно-червоне, практично бордове вино.

— Друзі мої, — сказав він, тримаючи келих з вином, немов гусар, — Сьогодні дві події. До нас приїхав, нарешті, наш спільний друг і наш весільний свідок Алекс! А ще, у його подруги Анни сьогодні День народження! — всі зашуміли, а Алекс помітив, як Аня порозовішала від збентеження і від задоволення. — Тому, я хочу просто випити за нас усіх, за друзів і за друзів друзів, так як друзі мого друга, теж мої друзі. Анютко, а Вам я бажаю звичайного людського щастя, такого, якого Ви самі собі побажаєте! З Днем народження!

Всі випили і почалася весела святкова вечеря.

— Аню, ось Ви мені скажіть, тільки чесно, як Вам моє вино? — запитав Макс.

— Макс, скажу Вам чесно, що я не дуже розбираюся в винах. Я люблю сухі і напівсухі вина, терпкі і кислуваті. Але головний критерій для мене — це, щоб вранці у мене не боліла голова. Якщо голова не болить, значить, вино того варто. А що до смаку, то Ви ж самі знаєте вислів, що про смаки не сперечаються. Якщо говорити про Ваше вино, то мені воно подобається, хоч і кислувате.

— Ось! — вигукнув Макс і підскочив до Ані з пляшкою, аби наповнити її келих знову. — Ось справжній цінитель, а ви всі просто жалюгідні заздрісники. Анюто, а, давайте вип'ємо з Вами на брудершафт і станемо трішечки ближче.

— Так після брудершафту доведеться цілуватися в десна. — з усмішкою сказала Ілона. — Ви до цього готові, Анюто?

Аня подивилася на Ілону, встала з-за столу і підійшла до Макса. Вони переплелися руками і випили на брудершафт. Потім Аня поставила келих на стіл і так міцно поцілувала Макса в губи, що той мало сам не впустив свій келих з рук. Ніколь зааплодувала, близнючки захихотіли, і Аня запитала, звертаючись до сестер, розрізняти їх вона ще не научілась. — Ви ж не проти, найостанніші з улюблених дружин?

Всі засміялися, і обстановка потроху розрядилася. Вони сиділи досить довго, всі трохи захмеліли, Ілона, навіть зіграла Вівальді на роялі, близнючки намагалися співати в два голоси, але їм це не дуже вдавалося, Макс відзначався своїми тостами, а Аня досі не могла повірити, що все це відбувається з нею, що це її День народження, що навколо стільки нових друзів, і вона зараз на березі Лігурійського моря, в самому серці Провансу. Потроху всі розійшлися, Ніколь, Ельза і Луїза пішли відпочивати, Ілона покликала Алекса пройтися, їй захотілося поговорити з ним про різне. У кімнаті залишилися лише Макс і Анна. Вони сиділи на підлозі біля самого каміна з келихами червоного вина, вже досить захмелівщі, Макс розповідав різні веселі історії, а Аня, прикривши очі і спершись головою на крісло, слухала його в напівсні.

— Анютко, а ось, скажи. — Макс підсів до неї майже впритул, але вона не відкрила очей, а просто кивнула головою. — Я запитаю прямо, щоб там без всяких інсинуацій…

— Питай. — байдуже відповіла вона.

— Аню, я не буду ходити навколо, ти мені дуже сподобалася, підемо я тобі покажу свій винний льох. Там так тихо, прохолодно і ніхто нам не завадить.

— Максе, — втомлено сказала Аня. — Ти хочеш мене… прямо на винних бочках в присутності всіх твоїх чотирьох дружин? Ти взагалі нормальний, ось скажи чесно? Я приїхала до тебе з твоїм другом, може, я його дівчина, а ти ось так от просто пропонуєш мені незрозуміло що.

— Ну, чому, незрозуміло? Я тобі все нормально пропоную, і взагалі, там не тільки бочки, там є дуже мила кімнатка.

— Блін, Макс, ми зараз просто посваримося і все, воно тобі треба? Давай, не будемо псувати один одному настрій, адже все так чудово було. Ти, дійсно, прикольний і мені дуже сподобався, але я заміжня, і у мене є коханий чоловік, розумієш? А ти просто класний і будеш моїм другом, якщо будеш розумничком. — Аня підвелася на коліна, присунулася до Максу і поцілувала його в ніс. — Максик, не ображайся,

1 ... 29 30 31 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одержимість», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одержимість"