Читати книгу - "Семеро підземних королів"

«Ми, Страшило Мудрий, правитель Смарагдового міста, Залізний Дроворуб, правитель Фіолетової країни, і Сміливий Лев, цар звірів, шлемо нашим побратимам, підземним королям, сердечний привіт…»

Ментахо припинив читання і сказав:

— Ми вдячні нашим горішнім побратимам за привіт і відповідаємо їм тим же. Просимо це пере дати.

Дуболоми дурнувато посміхалися. Ментахо читав далі:

«Ми прикро вражені, що ви, володарі Підземного царства, без усякого права затримуєте у себе дорогу нашим серцям фею Еллі, яку доля випадково закинула до вас.

Але, беручи до уваги, що ви керуєтесь при цьому важливими причинами, а саме — бажанням повернути Сонну воду і відновити встановлений протягом століть порядок у вашій країні, ми відмовляємося від наміру оголосити вам війну і пропонуємо вирішити справу мирним шляхом… «Це дуже розумна пропозиція», — відзначив Ментахо, читаючи послання.) Ми, жителі горішнього світу — нащадки Великого Гудвіна, і до нас перейшло багато з його таємних знань. Ми гадаємо, що коли Еллі не змогла розчаклувати чудове джерело, то у взаємодії з нами їй це вдасться».

Читання перервала буря оплесків. Еллі стояла дещо наполохана і збентежена.

«На що вони розраховують? — гадала вона. — Це велика помилка Страшила. Вони нічого не зроблять, і ми всі залишимося тут у полоні».

Коли зала ущухла, Ментахо завершив читання листа. Його зміст заспокоїв Еллі.

«Але якщо ворожі сили виявляться настільки могутні, що Сонну воду нам повернути не вдасться, ви не чинитимете нам перешкод для повернення нагору. Що ж стосується долі Еллі, то ми її вирішимо на загальній Раді. Щоб запевнити вас у наших добрих намірах, ми посилаємо вам подарунок. У той час, коли ви читаєте наше послання, до входу у Печеру підходить караван з 500 чоловік, які несуть вам борошно масло, сир, фрукти, мед, вино…»

Цього разу грім овацій перевершив усе, що коли-небудь чула ця зала. Овації були зрозумілі. Запаси харчів у Печері, навіть ті, що були закуплені останнім часом, вичерпувалися, і не тільки простим людям, а й королівським дворам через 3–4 дні загрожував голод.

Ментахо з почуттям прочитав підписи:

«Страшило Мудрий. Залізний Дроворуб. Сміливий Лев. А за них через їхню неграмотність доклав руку Фарамант».

Вартовий Брами добре вмів писати послання!

На очах у Еллі заблищали сльози радості.

«Які добрі та великодушні мої друзі, — думала вона. — І якщо навіть їм не вдасться цей сміливий намір, якщо вони не виручать мене з підземелля, я, принаймні, побачу їх…»

Король і вельможі оточили дуболомів, розглядали їх, мацали, поплескували по плечу, по спині.

— Так, — глибокодумно зробив висновок король Елляна. — Урфін Джюс був великим чаклуном. Зумів оживити таких бовдурів!

— Але Еллі перемогла його, — зауважив король Ментахо. — Отже, вона ще сильніша фея. Шкода тільки, що через якусь примху відмовляється розчаклувати Священне джерело!

Дуболомам була вручена підписана сімома королями охоронна грамота для Страшила, Дроворуба, Лева і всіх супроводжуючих осіб, їм обіцяли безпеку під час перебування в Печері і вільне повернення нагору.

А міністрів продовольства вже не було в залі: вони побігли збирати носильників, щоб рушити за продуктами, щедрими дарами горішнього світу.

Нема потреби казати, що зразу ж після цих зборів Тотошка випустили на волю.

ЕЛЛІ ЗНОВУ ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ З ДРУЗЯМИ

Відразу ж по всій країні помчали й полетіли гінці з наказом:

«Всьому населенню брати участь у врочистій зустрічі високих гостей. Усі роботи в полі й на заводах припинити, крім виплавки металу у плавильних майстернях. Жителям у святковому вбранні зібратися біля дороги, що веде в місто від Торговельних воріт. Шестилапих загнати у стійла і міцно прив'язати, щоб якийсь із них не вирвався і не наробив переполоху. Варті на драконах описувати над процесією кола пошани, але не опускатися дуже низько».

Повсюди панував веселий гомін. Люди одягали найкраще вбрання і найчистіші ковпаки, радісно поспішали зустрічати великодушних пришельців з горішнього світу.

Місто Семи Володарів спорожніло. Там залишилися тільки каліки та немічні старі люди. Королі, міністри, придворні у пишному вбранні всіх кольорів веселки ступали назустріч гостям стрункою колоною під звуки оркестру та грім барабанів. На чолі цієї колони була Еллі з Тотошком на руках. Тисячі глядачів розтяглися на цілі милі обабіч дороги. Люди махали руками, шапками, весело вигукували вітання…

І ось появилися гості. Попереду крокували в ногу шість дуболомів (залишилась солдатська виправка!). Перший із них тримав букет квітів. За ними четверо несли ноші, на яких поважно сидів Страшило, щиро розкланюючись направо і наліво. За ношами слідували тридцять красивих юнаків та дівчат, учнів танцювальної школи, з великими букетами квітів. Ними керував учитель танців Лан Пірог, колишній генерал. Він вражав глядачів неймовірно граціозними позами і час від часу пританцьовував, викликаючи загальний захват публіки.

Далі величаво простував Лев з Фредом Каннінгом на спині. Хлопчик був надзвичайно гордий і ні за які щедроти світу не зійшов би з цього місця.

Кому з його знайомих хлопців щастило брати участь у такій дивовижній процесії та їхати на самому Левові?! От матиме що розповісти в Айові! І, напевне, йому теж не віритимуть, як він не вірив Еллі.

Залізний Дроворуб, наново відполірований і змащений, з блискучою золотою маслянкою біля пояса, ніс на плечі блискучу золоту сокиру. На голові Дроворуба сиділа ворона Кагги-Карр у красивих золотих браслетиках на лапках. Одне слово, кожен з наших героїв, відходячи у підземний світ, вбрався як міг.

Далі, тримаючись за руки, йшли поряд Дін Гіор, Фарамант і Лестар. Борода Діна Гіора, що була заплетена в коси і спускалася до самої землі, справила на мешканців Печери велике враження.

Кілька десятків Жуванів несли нові подарунки: тюки з одягом і взуттям, кошики з іграшками, котили дитячі візки. Їх блакитні гостроверхі капелюхи рівномірно погойдувались у такт ходьбі, і підвішені під ними дзвіночки мелодійно дзвеніли.

Похід завершали дуболоми, навантажені важелями, колесами, свердлами, трубами… За порядком серед них стежили майстри з Фіолетової країни.

Вся ця процесія справила незабутнє враження на жителів Печери: це було якесь світле, сяюче видиво з горішнього світу, що ніби прихопило з собою в підземелля відблиск сонячних променів, прозорість повітря, блакить неба…

Коли дві врочисті процесії зустрілися і високий величний король Ментахо підняв руку й приготувався виголосити врочисту промову Еллі порушила всю церемонію. Заверещавши від захоплення, вона вибігла з рядів