Читати книгу - "Розірване намисто, Аліна Шапошник (Аліса Кін)"

–То коли ми оженимось? – схвильовано спитав хлопець.

– Це ж ти сватів не присилаєш.

– Чекаю на твою остаточну відповідь.

– Я ще думаю.

– Скільки тобі ще часу потрібно?

–Дай мені три дні.

– Добре, – він посміхнувся, бо знав, що кохана згодна та просто грається з ним.

Вони сиділи на траві та дивилися на зоряне небо.Їх руки були сплетені.

-Знаєш, що кажуть про мою зведену сестру? – раптом спитала Богдана.

– Ні.

– Що вона відьма.

– Справді? – здивувався Назар, потім подивився на Богдану, -Ти боїшся її?

– Так, – сказала ледь чутно, іноді вона дуже боялася сестру, – Її бачили, як вона у повню купалася голою у річці.

– Чого підглядати задівчиною? Не в одязі ж купатися, – намагався шуткувати.

– На неї напала собака, а вже наступного дня та здохла, – дівчина продовжувалапереконувати Назара.

– То може собака щось не те з’їла, – знову пожартував хлопець.

* * *

Олена ходила біля матері, яка збирала яблука та промовляла:

– Мамо, вона знов до нього пішла. Треба щось робити.

– Може, мені допоможеш?

– Мамо!

– То звари любовне зілля.

– Ні, цього замало. Я хочу, щоб він страждав через своє кохання. Богдана теж заплатить за те, що відібрала у мене Назара.

– Ти розуміє, що в першу чергу постраждаєш і ти?

– Так, мамо, розумію, але я готова піти на таку жертву.

Мати подивилася, в очі доньки. Вона побачила в них лише люту рішучість, полізла за пазуху та витягла шнурок із дивним різним ключем, простягла Олені.

– Ось, тримай. Але пам’ятай, що відтепер ти відповідаєш за все, що скоїш. Тому спершу дуже добре подумай, коли будеш відьмувати.

– Я не розумію, – здивувалася Олена.

– Подивись у бабусиній скрині, там її записи та різні корисні речі. Але будь обережною та пам’ятай про відповідальність.

– Дякую. Не хвилюйтеся, мамо.

Олена довго обирала спосіб помститися і те що вона задумала назавжди вирішить її проблему.

Як Назар не приймає її почуття, то вона зробить все, щоб він не дістався нікому. Вона ретельно готувалася до обряду, вивчила закляття та порядок проведення ритуалу. Залишилося лише передати повідомлення Назару. В цьому допомогла її вірна подруга Мар’яна.

Богдана підхопилася в ночі, бо їй наснилися якісь жахіття, дівчина не пам’ятала що саме, але страх та передчуття небезпеки не залишали її весь день.

– Чого ти, моя ластівко, така сумна? – Назар ніжно взяв дівчину за руки і заглянув у очі.

– Мені наснився поганий сон, – Богдана спробувала посміхнутись.

– Який? – хлопець хвилювався за кохану.

Хіба могла Богдана розповісти, що жахливий сон чомусь змусив дівчину хвилюватись за свого Назарчика.

– Та так, не зважай, – вона вирішила відволікти хлопця, – Я згодна стати твоєю, можеш засилати сватів.

– Це чудова новина! Завтра ж скажу, щоб все почали готувати, – хлопець аж засяяв від щастя.

Назар так іне наважувався сказати Богданіпро той поцілунок з її сестрою. Звісно, що то Оленанакинулася на нього та сама поцілувала. Та він все одно боявся, що Богдана неправильно його зрозуміє та, ще чого гірше, передумає бути з ним.

Назар ледь торкнувся вуст коханої, потім подивився знову на свою дівчину і вже сміливіше поцілував.У Богданивиступили сльози на очах і одна стрімко скотилася по щоці. Хлопець обережно витер її пальцем.

– Чого ти? – запитав.

– Все гаразд, це сльози радості, – щиро посміхнулася.

 Богдана не розуміла, що з нею коїться. Водночас було радісно і сумно.

Перед весіллям Назар хотів вчинити як правильний та чесний хлопець. Йому потрібно було розібратися зпитаннями, що так мучили хлопця. Одним з таких була ситуація з Оленою та тим поцілунком. І коли Мар’яна передала йому прохання від Олени про зустріч, Назар враз погодився зустрітися біля річки того ж вечора.

Хлопець прийшов у назначене місце, де на нього вже чекала Олена. Вона була спокійною та усміхненою.

– Навіщо ти мене сюди покликала? – трохи зухвало спитав Назар.

– Покликала, бо хотіла попросити пробачення. Богдана моя сестра, тому я би хотіла, щоб ви були разом, – відказала дівчина.

– Добре, що нарешті все зрозуміла, бо скоро ми породичаємось, – полегшено зітхнув Назар, Олена сказала йому саме те, що він хотів почути.

– Тоді, з цієї нагоди у мене для тебе подарунок, підійди ближче, – голос Олени став м’яким талагідним. Її очі піймали погляд хлопця та позбавили власної волі.Назар,охоплений сильними чарами,без власних думок та можливості противитися, був приречений виконати будь який наказ Олени.Вся постать хлопця змінилася,плечі опустилися,погляд став порожнім. Його тіло виражало  покірність і він повільно наблизився до відьми.