Читати книгу - "Альманах видів, Kira Night"

Частина 3. Двір

Охоронець не збрехав. На наступний день мене дійсно перевели в загальний корпус. Система охорони тут була ще крутіша: всі двері в камери автоматичні; повсюди купа охорони з гвинтівками на гумових кулях; камери одиночні, але більшість часу відчинені. А ще був великий загальний двір. Там знаходиться невеликий ліс, зона спортивних майданчиків і тренажерів.

При переводі мені оголосили правила. Все було доволі нудно: не битися, не наносити травми іншим зверненим, не чіпати охоронців, не створювати конфліктів. За будь яку непокору - карцер. 

З огляду на мою пожиттєву вдачу - в перший же день до мене причепились Вищі.

Вооу, свіже м’ясце! Йди сюди, кицько! - почулось мені з тренажерки.  Я перевела погляд, і побачила там групу хлопців і дівчат, які сиділи на тренажерах, сміялися й поводили себе дуже нахабно. Поруч з ними я помітила декілька Нижчих, які прислуговували Вищим, підносячи воду і бігаючи по їх дорученням.  Краще б не сиділи на тренажерах, а тренувалися! Мізків нема, то хоч сил наберіться! - загарчала я у відповідь, одразу забувши про свій образ ніякової новоспеченої зверненної.  Що ти сказала?! - один з ним одразу підхопився і пішов на мене. Помітивши, що реакції охорони немає, стало одразу зрозуміло що в них є свої привілеї.  Що чув, щеня! - відповіла я і вже була готова до бійки, але тут між нами влетів якийсь чоловік. Він виглядав старшим від інших і було видно, що вони його поважають.  Джейкобе, зупинись! Вона новенька, не знає що говорить. - сказав він грізно підійшовшому Вищому. - А ти.. - глянув він на мене й, схопивши за плече, потягнув за собой. - Йдем! 

 

Відійшовши подалі від Вищих він всадив мене на трибуну спорт майданчика. 

Якого біса ти робиш?! Та він один би розірвав тебе на частини! - одразу почав кричати чоловік.  Це ще треба перевірити.. я б і сама впоралась. - пирхнула я.  Чорт забирай! Та я життя тобі врятував! - він втомлено потер перенісся. - Могла б просто сказати дякую. Я Мілкен.  Дякую. - пробурчала я. - Я Кіра. І я дійсно впоралась би сама.  Ага, аякже. Ти новозверненна. А їм може бути вже не одна сотня років.  І що ж вони так легко сюди потрапили, якщо вони такі круті й досвідчені? І хто ти тут? Чому це він послухав тебе? - я почала закидати питаннями Мілкена.  До мене дослуховуються. Це все, що я можу сказати. У всіх нас один господар - Віктор Лондбраєн. Він власник цього місця, а ми його тварини. Ти його вже бачила?  Ні. Має за декілька днів викликати до себе. І як людина керує цим всім?  Він не людина. Директор Лондбраєн - Чистий.  Чистий?! - здивовано спитала я. Я думала, що Чистих майже не лишилося. В останнє я бачила подібних собі більше 900 років тому. Мілкен же сприйняв моє питання за невігластво.  Чисті - це ті, хто були народжені перевертнями від перевертнів. В їх роду ніколи не було людської крові. Директор Лондбраєн перший Чистий, котрого я зустрів за своє життя. Я думав що вони всі винищені. Ще є Перші - це люди, яких вкусив чи подряпав Чистий. Вони вважаються найсильнішими з зверненних. Таких як вони теж майже не лишилося. Я, і ті хлопці на тренажерах - Вищі. Нас звернули Перші. Чим далі в цьому ланцюжку знахотиться перевертень, котрий тебе звернув, тим к більш нижчим зверненним ти відносишся. Найнижчі не мають здібності звертати нових. Вони отримали тільки тваринні інстинкти й краплю сили Чистих.  Ну і зарозумілий ваш “господар”. - нарочито викривила останнє слово. - Якщо тримає тут такий зоопарк. Замовкни! - гаркнув він на мене, а потім додав пошепки. - Ніколи не смій говорити про господаря з неповагою! У нас всіх можуть бути проблеми! 

Ми трохи помовчали, я обдумувала ситуацію. Треба зустрітися з цим директором. 

Я захистив тебе зараз тільки тому, що ти тут перший день. Мої хлопці хотіли свіжого м’яса, з котрим вони могли б зробити все, що захочуть. В подальшому я їх зупиняти не буду, май на увазі. Те, що вони роблять з новенькими, допомагає підтриманню порядку, а мені так тільки краще. - договоривши він пішов до тренажерки.  Мілкен! - я гукнула чоловіка. - Дякую.. за допомогу. 

Він тільки кивнув і пішов далі. Що ж, підстилкою Вищих я ставати все одно не збираюсь, тому треба буде з цим розібратися. А ще треба буде звалити звідси. Так, це, схоже, моя мета. Інше на порядку денному.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍