Читати книгу - "Короборо"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Геннадій махнув рукою і знову ліг, заплющивши очі. Дурний сон… І зрозумів, що ніякого сну нема, як не було його й досі. Він нормальна людина і все нормально сприймав. Тільки не хотілося розплющувати очей.
— Вставай, — сказав Коля Горбунов, — годі вилежуватись.
— Здорово ви мене обкрутили, — сказав згодом Геннадій Майці в зеленому платті.
Він сказав це, бо не знав, що сказати.
— Ніхто не збирався вас обманювати, — сказала Майка в зеленому платті. — Ми просто не знали, що з вами робити.
— Ви боїтеся заходити в контакт з іншими цивілізаціями?
— Для нас це неможливо. Розвиток у нас іде зовсім іншим напрямом: завдяки перевтіленням у будь-яку форму.
— Але чим би ми вам зашкодили?
— Це ми й хотіли взнати.
— Так швидко опанувати нашу мову…
— Для цього було досить зіставити ваші слова з їх образними відповідниками у вашому мозку.
— Так, так. А зараз усі ваші зникли. Ви ще не впевнилися, що нам нічого боятися одне одного?
— Це з’ясується потім.
— Ти ж не боїшся?!
— Я не в силі щось зробити. Пам’ятаєш, у мене не знімалася каблучка? Бо вона була частиною мене. Бе:; неї комбінації порушились, тепер я вже Майка назавжди. Копія тієї… Я не можу перемінитись на щось інше.
— Пробач, я хотіла запитати… Ти був з нею близький?
— Якщо можна так сказати…
— А коли діти?
— Та звідки я знаю?!
Він думав про ту, що навіки вже залишиться Майкою в зеленому платтячку. В неї колись вичерпається енергія, і вона помре і більше ніколи не оживе, бо в неї порушена ота незрозуміла комбінація часток. Вона помре не скоро, але помре такою, як і залишилась. Вона не могла полетіти з ними; вихід за межі планети — смерть для короборця.
Майка справжня не з’являлася на очі. Вона замкнулася в своїй каюті і плакала.
«Нічого, — міркував Рорбунов, — це нічого. До „Андалузії“ ще далеко, вони помиряться».
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Короборо», після закриття браузера.