read-books.club » Сучасна проза » Пташиний спів 📚 - Українською

Читати книгу - "Пташиний спів"

242
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Пташиний спів" автора Себастьян Фолкс. Жанр книги: Сучасна проза / Любовні романи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 ... 173
Перейти на сторінку:

— Дайте подумати... Років сімдесят.

— Але у вас там якісь проблеми з ними, чи не так?

— Та наче ні. Я нічого такого не чув.

Берар пив бренді й ощасливлено посміхався.

— Так ось воно як — в Англії теж тепер є поїзди.

Розмова повністю залежала від Берара — він узяв собі роль провідника: привносив у розмову різні думки і підсумовував на останок їх вклад.

— У Англії ви їсте м’ясо на сніданок щодня, чи не так?

— Думаю, що так, — відповів Стівен.

— Тільки уявіть, мадам Азер, щодня на сніданок смажене м’ясо! — Берар втягував господиню у розмову. Проте жінка не схилялася до участі в ній і лише пробурмотіла щось про потребу відчинити вікно.

— Мабуть, колись і ми так будемо снідати, так, Рене?

— Навряд чи, навряд чи... Хіба що у нас будуть такі ж тумани, як у Лондоні.

— І дощ! — Берар засміявся. — У Лондоні дощить п’ять днів із шести, мабуть, — він знову подивився на Стівена.

— Минулого року я читав у газеті, що в Лондоні випало менше дощу, ніж у Парижі, так що...

— П’ять днів із шести! — сяяв посмішкою Берар. — Ви тільки уявіть!

— Папа теж терпіти не може дощу, — сказала Стівенові мадам Берар.

— А як ви провели цей чудовий весняний день, люб’язна мадам? — Берар знов спробував запросити господиню до бесіди. Цього разу йому вдалося, і мадам Азер з ввічливості — або, може, тема була їй цікава — звернулась до нього.

— Зранку в мене були справи в місті. Так ось, біля собору в якомусь будинку відчинили вікно, і я почула, як хтось грає на піаніно, — голос мадам Азер лився низький та спокійний. Якийсь час вона описувала те, що почула. — То було просто чудово. Я хотіла зупинитися, увійти в дім і запитати у виконавця назву композиції.

Месьє і мадам Берар були шоковані. Вони явно не чекали такої розповіді. Азер, заспокійливим тоном людини, звиклої до різних дивацтв, запитав:

— І що то була за композиція, люба?

— Не знаю. Я такого ніколи не чула. Може, Бетховен або Шопен...

— Не думаю, що ви би не впізнали композицію Бетховена, мадам, — галантно промовив Берар. — Це, мабуть, була якась народна мелодія. Точно вам кажу.

— Та річ не була схожа на народні мелодії, — сумнівалась мадам Азер.

— Я терпіти не можу цей фольклор, який тепер усюди грають, — продовжував Берар. — У часи моєї молодості було інакше. Й усе тоді було інакше. — Він з кривою усмішкою пригадав своє минуле. — Дайте мені справжню мелодію, написану якимось із наших великих композиторів! Будь-яку пісню Шуберта чи ноктюрн Шопена — річ, яка підіймає волосся дибки! Музика потрібна для того, щоб вивільнити емоції, які ми зазвичай тримаємо глибоко у душі. Великі композитори минулого вміли так творити, натомість сьогоднішні музиканти задоволені й чотирма нотами, які можна продати на шматочку паперу на перехресті. Геніям же визнання так просто не дається, моя люба мадам Азер!

Стівен спостерігав, як мадам Азер повільно повертає голову і зустрічається поглядом з Бераром. Він бачив, наскільки її очі широко розплющені, зосереджені на його усміхненому обличчі, всіяному застиглими маленькими крапельками поту, викликаними нерухомістю повітря в їдальні. Як, думав він, може бути вона матір’ю тих двох дітей, що сиділи з ними за обідом?

— Я все-таки вважаю, що потрібно відчинити вікно, — сказала вона холодно і підвелася під шурхіт шовкової спідниці.

— А ви теж меломан, Азере? — звернувся Берар до господаря. — Дуже добре, коли в будинку, де ростуть діти, є музика. Мадам Берар та я — ми завжди заохочуємо наших дітей співати.

Під буботіння Берара думки Стівена кудись помчали. Було щось величне у тому, як мадам Азер обірвала потік абсурду цього чоловіка. І, хоча він був типовим задавакою з маленького міста, вочевидь, звик до того, що все має йти так, як йому заманеться.

— Я отримав справжнє задоволення від вечорів у концертному залі, — скромно зауважив Азер. — Але не певен, що у зв’язку з цим можу називати себе меломаном. Я просто...

— Нісенітниці. Музика — це найдемократичніша форма мистецтва. Не потрібні гроші, щоб купувати її. Не потрібна освіта, щоб вивчати її. Все, що необхідно, — це пара ось таких, — Берар вхопився за свої великі рожеві вуха, — вух. Це дар Божий, отриманий від народження. Не соромтеся своїх уподобань, Азере. Зламайте вашу несправжню сором’язливість — вона приводить лише до перемоги недостойного смаку.

Берар відкинувся на спинку стільця і кинув оком у тепер відчинене вікно. Здавалось, що протяг заважав йому насолоджуватися сентенцією, авторство якої він собі приписав.

— Але вибачте мені, Рене, що я вас перебив.

Азер був зайнятий своєю чорною вересовою трубкою, куди він якраз забивав пальцями тютюн, гучно перевіряючи тягу. Покінчивши з підготовкою трубки, він із задоволенням чиркнув сірником — і його лиса голова на мить сховалась у синюватих кільцях диму. Тиша, котра запанувала, перш ніж Азер відповів своєму другові, дозволила їм почути пташиний спів у саду.

— Патріотичні

1 2 3 4 ... 173
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пташиний спів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пташиний спів"