Читати книгу - "Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)"

В супереч сьому польське правительство поділило мешканців Східної Галичини на дві катеґорії:

1. Поляків уважає воно громадянами польської держави і наділило їх усіми правами, які прислугують громадянам держави.

Вони мають репрезентацію в польськім соймі, утворену таким способом, що посли польської народности, вибрані в Східній Галичині при останніх виборах до австрійського парляменту (в 1911 p.), засідають в польськім соймі.

Вони користуються всіми конституційними правами, як свобода особи, слова, друку, зборів, маніфестацій, товариств, орґанівацій і т. п.

Вони виступають в імени Східної Галичини в справах як внутрішної так і заграничної політики.

Через них польське правительство виконує власть у Східній Галичині.

2. Українців трактує польське правительство як вороже населення завойованої території. Вони є позбавлені всіх громадянських прав, натомість мусять поносити всі тягарі, які держава накладає на своїх громадян, включно до державних позичок і воєнних чинитьб, а навіть булл проби наложити на них обовязок військової служби.

Окремому трактованню підлягають Жиди. Хто з них заявиться Поляком, того трактується на рівні з Поляками. Натомість загал жидівського населення трактується так само ворожо і протизаконно, як Укрг інців.

Польська адміністрація в Східній Галичині.

Яз вже зазначено в попереднім розділі. Польща не адмініструє Східної Галичини окремо, тільки завела для цілої бувшої австрійської провінції Галичини, якій надала ОФіціяльну назву „Малопольща“, одноцільну адміністрацію.

На чолі сеї адміністрації стоїть „Генеральний делегат правительства“, який підлягав польському прави-тельстьу в Варшаві.

Адміністрацію Східної Галичини виконує польське правительство виключно через польське урядництво, як місцеве, так наслане також з Польщі.

Крім того на виконування адміністрації в Східній Галичині мають рішаючий вплив ріжні польські національні комітети (Комітет Національної Оброни) і т. п., в які входить також все польське урядництво. Сі комітети дуже часто зміняють рішення як варшавського правительства так і місцевих властей, зглядно примушують їх свої рішення зміняти. Варшавське правительство 8 ними числиться і звертається ДО НИХ 110 опінію в усіх справах, які відносяться до трактування українського населення, українських інституцій і т д. Сі комітети розпоряджають узброеними громадянськими сторожами, при помочи яких тероризують українське населення.

Нивше вкажемо на найважнійші протиукраїнські риси сеї адміністрації.

1. Знесення автономічне? управи Галичини.

Як відомо, бувша австрійська провінція Галичина мала автономію. Законодатним автономічним орґаном був К р а є в и й Сойм; виконуючим автономічним орґаном був вибраний Соймом Краевии Виділ.

Наведений в попереднім розділі польський закон з ЗО. січня 1920 зніс Краевии Сойм і Краевии Виділ, переносячи права Краевого Сойму на польський Сойм у Варшаві, а прав.а Краевого Виділу на т. зв. Тимчасовий Самоуправний Виділ у Львові.

Тимчасовий Самоуправний Виділ складається з пред-сідателя, 6 членів і 3 заступників. Нредсідателем має бути кождочаснии шєф державної адміністрації в Галичині, висше згаданий т. зв. „ґенеральний делеґат пра-вительства“ ; членів і заступників призначує варшавський сойм.

Урядники Тимчасового Самоуправного Виділу е урядниками польської держави і складають присягу на вірність польській державі і польському народови.

В бувшім галицькім Краєвім Соймі і в бувшім Галицькім Краєвім Виділі українське населення Східної Галичини мало законно вапоручену репрезентацію.

Польський закон з ЗО. січня 1920 сі репрезентаційні права українського народу зовсім зніс.

Вибираючи Тимчасовий Самоуправний Виділ, варшавський сойм вибрав одного члена української народності!. Одначе сей вибір е залежами виключно від волі варшавського сойму, отже не означує ніяких прав для українського народу.

Низші самоуправні орґани, повітові ради і громадські ради, не знесені, одначе вони в вповні залежні від адміністраційних властей.

Повітовими радами, які й за австрійських, часів мали польський характер, користується польська адміністрація як своїми орґанами.

Громадські ради в українських громадах польська адміністрація або тероризуб або розвязуе і установляє на їх місце урядових комісарів.

2. Знесення прав української мови.

За австрійських часів українська мі*ва мала не тільки в Галичині, але і в центральних державних урядах цілий ряд прав, які загально можна схарактеризувати як право зносин між українським населенням і державними властями в украшоькій мові. Почавши від видання „Вістника державних законів“ в українській мові, всі державні власти мали обовязок приймати всі письменні й устні заяви громадян української народности і даьати на них письменні і устні відчовіди в українській мові. Так само всі урядові оголошення, написи на урядах і т. п. призначені для українського населення, були виготовлені в українській мові.

Про права української мови в шкільництві говоримо в окремім розділі.

Отже всі сі права української мови польське п р а в и т е л с ь т в о вСхідній Галичині скасувало. Польські власти в Східній Галичині усунули всі урядові написи в українській мові, перестали видавати урядові оголошення в українській мові, не приймають або не полагоджують письм, внесених в українській мові, не виготовляють урядових письм до українських громадян в українській мові, не приймають або не доручують почтових носилок, адресованих в українській мові і т. д.

В вересні 1920 появилась в польській пресі відомість, іцо польське правительство має застановитися над приверненням тих прав української мови в Східній Галичині, які обовязували за австрійських часів.

На основі дотеперішних досвідів можна певне сказати, що ся відомість появилася тільки для якоїсь політичної реклями з огляду на заграничну політику, а зовсім не означає вона звороту на ліпше.

За те цінна вона тим, що вона потверждуе, що права української мови, які обовязували за австрійських часів, польське правительство знесло.

5. Усунення урядників Українців.

Напавши на Східну Галичину, польське правительство в околицях, занятих польським військом, усувало всіх урядників української народности від служби в публичних урядах. Роблено се в сій Формі, що від урядників жадано зложенвя присяги на вірність Польській Републиці і польському народови, якої урядники української народности не могли зложити.

Так 1. цвітня 1919 усунено з державної служби отсих урядників і службовиків української народности: 5000 на зелізницях (з того 1500 у Львові),

700 на почті (з того 170 у Львові ,

300 в Фінансових урядах (з того 120 у Львові), 250 в судівництві (з того 180 у Львові),

40 в автономічних урядах.

Рівночасно значну часть усунених зі служби інтерновано або конФІновано як небезпечних для польської держави.

Коли в грудні 1919 польське правительство змінило зміст службової присяги, всі урядники і службо-вики української народности з цілої Східної Галичини зголосилися до служби. Одначе доси до служби не п р и н я т о:

2500 зелізничників (з того 700 у Львові),

5(Ю почтовців (з того 60 у Львові),

50 судовиків,

60 автономічних урядників.

Про