Читати книгу - "Скорочено Ревізор"

Хлестаков тим часом оглядає богоугодні заклади і розповідає, що в інших містах йому нічого не показували. Городничий хвалиться, що в інших містах чиновники більше турбуються про свою користь. Земляника розповідає, що у лікарні такий порядок, що усі хворі видужують, щойно з'являються тут: "Хворий не встигне увійти до лазарету, як уже здоровий; і не стільки медикаментами, скільки чесністю і порядком". Коли Хлестаков запитує, чи нема де в місті повеселитися, пограти карти, городничий думає, що його перевіряють і каже, що у місті і чутки нема про такі товариства, а сам він карт в руки ніколи не брав. (Доглядач шкіл у цей час сам до себе каже: "А в мене виграв, падлюка, ще позавчора сто карбованців").

Городничий приводить Хлестакова до свого дому. Жінка і дочка радо вітають гостя, говорять йому компліменти. Хлестакова садять, а всі інші чиновники стоять у його присутності. "Ревізор" починає брехати про себе: скрізь його знають, він знайомий з самим Пушкіном, сам пише книжки, його дім перший у Петербурзі, він всякий день на балах, дружить з послами інших країн. Після усієї брехні, що про себе вигадав Хлестаков, городничий почав звертатися до нього "Ваше первосходительство". Згодом городничий веде Хлестакова відпочивати, і коли чиновники залишаються без "ревізора", то вирішують, що то сам генерал, або й більше. А дочка городничого навіть тішиться, що Хлестаков дивився на неї. Анна Андріївна побачила в ньому освічену, світську, вищого тону людину. Сам городничий досі не може опам'ятатися від страху і наказує Свистунову і Держиморді нікого не підпускати до будинку, щоб часом на нього не донесли.

Поки Хлестаков відпочиває, городничий, його жінка і дочка накидаються на Осипа та розпитують про його пана. Слугу добре нагодували, тому він вирішує підбріхувати про свого пана: говорить, що до пана приїздять графи, що він любить у всьому порядок. Городничий навіть дає гроші Осипу, а коли дізнається, що Хлестаков сердиться, коли Осипа погано годують, то ще додає грошей.

Стислий переказ по діях, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Дія четверта

Поки Хлестаков спить, майже навшпиньки входять суддя Ляпкін-Тяпкін, попечитель богоугодних закладів Земляника, поштмейстер Лука Лукич, Добчинський і Бобчинський у повному параді і мундирах. Майже шепотом чиновники шикуються і радяться яким чином дати Хлестакову хабара. Усі вирішують, що першим поговорити з ревізором має Ляпкін-Тяпкін. Коли чиновники чують, що Хлестаков прокинувся, то вибігають. А Іван Олександрович прокинувся і роздумує, як тут йому добре ведеться, а дочка городничого дуже непогана, та й матінка така, що ще можна б... До Хлестакова заходить суддя, представляється, а з руки його падають гроші. Ляпкін-Тяпкін боявся, що ж буде далі, а Хлестаков попросив у нього ці гроші у позику. Амос Федорович радо віддає гроші і щасливий іде геть.

Наступним до Хлестакова заходить поштмейстер Шпекін. Хлестаков відразу просить у нього 300 карбованців позичково. Поштмейстер зрадів і відразу віддав гроші. Згодом зайшов Хлопов. Цей найбільше боявся ревізора, але коли Хлестаков попросив грошей, бо у дорозі зовсім витратився, Хлопов відразу витяг з кишені 300 карбованців і тремтячими руками віддав.

Земляника, який останнім прийшов з подачкою, доносить ще й на своїх друзів: "Ось тутешній поштмейстер зовсім нічого не робить; всі справи зовсім занедбані: посилки затримуються... Суддя … їздить тільки на зайців, в урядових приміщеннях держить собак, і поводження найнепохвальнішого … як тільки Добчинський куди-небудь вийде з дому, то він там уже й сидить у жінки його. От і доглядач тутешньої школи... Я не знаю, як могло начальство довірити йому таку посаду; він … подає юнацтву неблагонадійні правила, що й висловити важко". Із Земляники "ревізор" узяв 400 карбованців.

Бобчинський і Добчинський до Хлестакова зайшли разом. "Ревізор" попросив їх позичити 1000 карбованців, та в своїх кишенях вони знайшли лиш 40 і 25 карбованців. Хлестаков забрав і те. Потім Добчинський став прохати Хлестакова, щоб посприяв, щоб старший син, який народився ще до шлюбу Добчинського, став законним. А Бобчинський попросив розповісти про нього усім вельможам у Петербурзі.

Коли Хлестаков лишився сам, то зрозумів, що його прийняли за державну особу. Він вирішив написати в Петербург до Тряпічкіна, який пописує статейки – хай-но він їх подушить гарненько. Потім він порахував гроші, які йому усі дали. Осип приніс чорнило і папір для листа і попросив пана їхати звідси, бо скоро усі зрозуміють, що Хлестаков вдає з себе ревізора, а також скоро може над'їхати справжній ревізор. До того ж, батенько буде гніватись, що син так забарився. Хлестаков не хотів їхати, але все-таки погодився, тільки спершу велів віднести листа і взяти подорожну. Раптом до Хлестакова долинули голоси. Це прийшли купці жалітися на городничого. Незважаючи на те, що купців спиняв Держиморда, вони добиваються до "ревізора". Купці скаржаться на городничого, який, прийшовши у крамниці, забирає безплатно собі усе, що хоче. Подарунки від купців Хлестаков приймати не хоче (щоб показати, що він дуже чесний), а просить позичити 300 карбованців. Купці, надіючись на допомогу, дають 500. Після купців приходить слюсарша та унтер-офіцерша. Жінки теж жаліються на городничого: чоловіка слюсарші городничий наказав забрати в армію, хоч за законом не можна, бо жонатий; унтер-офіцершу відшмагали ні за що, бо на базарі билися, а поліція не встигла, то схопила її. Хлестаков, пообіцявши усім допомогти, залицяється до Марії Антонівни. Він говорить їй компліменти, дівчина просить його написати в її альбомі вірші на згадку. Потім Хлестаков цілує її в плече, дівчина каже, що це вже занадто, а він падає навколішки та просить її руки і каже, що кохає. Цю сцену застає мама дівчини. Анна Андріївна сварить дочку і виганяє. Тоді Хлестаков подумав, що можна позалицятися і до мами. Він