Читати книгу - "Нічийна троянда"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
смутком: жодного
іншого неба.
........................
На устах,
для яких воно тисячним стало,
загубив — загубив я слово,
котре зоставалось мені:
сестра.
У
многобожжі
згубив я слово, котре шукало мене:
Каддіш[6].
Я мусив
пройти крізь цей шлюз,
щоб від- і при- й перенести
це слово в солоний потік:
Іскор[7].
Stumme Herbstgeräusche
Stumme Herbstgeräusche. Die
Sternblume, ungeknickt, ging
zwischen Heimat und Abgrund durch
dein Gedächtnis.
Eine fremde Verlorenheit war
gestalthaft zugegen, du hättest
beinah
gelebt.
Безмовні запахи осені
Безмовні запахи осені. Айстра
ненадломлена, увійшла
між вітчизною і бездонням
у пам'ять твою
Чужа самотинність
була відчутна на дотик, ти тоді
майже
жив.
EIS, EDEN
Es ist ein Land Verloren,
da wächst ein Mond im Ried,
und das mit uns erfroren,
es glüht umher und sieht.
Es sieht, denn es hat Augen,
die helle Erden sind.
Die Nacht, die Nacht, die Laugen.
Es sieht, das Augenkind.
Es sieht, es sieht, wir sehen,
ich sehe dich, du siehst.
Das Eis wird auferstehen,
eh sich die Stunde schließt.
ЛІД, ЕДЕМ
Це край, що зветься Згуба,
там в плавнях місяць спить,
і мерзне все нам любе,
що жевріє й зорить.
Зорить, бо має очі,
сяйливі, мов Земля.
В ніч, у трутизну ночі
вдивляється маля.
Вдивляється зористо,
як я і ти, і ми.
Воскресне лід пречисто
ще до години тьми.
PSALM
Niemand knetet uns wieder aus Erde und Lehm,
niemand bespricht unsern Staub.
Niemand.
Gelobt seist du, Niemand.
Dir zulieb wollen
wir blühen.
Dir entgegen.
Ein Nichts
waren wir sind wir, werden
wir bleiben, blühend:
die Nichts-, die
Niemandsrose.
Mit
dem Griffel seelenhell,
dem Staubfaden himmelswüst,
der Krone rot
vom Purpurwort, das wir sangen
über, o über
dem Dorn.
ПСАЛОМ
Ніхто нас не виліпить знову із глини земної,
ніхто не оплаче наш прах.
Ніхто.
Будь славен навіки, Ніхто.
Задля Тебе
ми квітнем.
Супроти Тебе.
Ніщо
ми були, є і будем,
квітуючи:
троянда-Ніщо, Нічийна
троянда.
З маточкою
світлої душі,
тичинкою небесної пустелі,
келихом, що палає
від пурпурових слів, які ми співали
понад, о понад
терням.
TÜBINGEN, JÄNNER
Zur Blindheit über-
redete Augen.
Ihre-«ein
Rätsel ist Rein-
entsprungenes» —,ihre
Erinnerung an
schwimmende Hölderlintürme, möwen-
umschwirrt.
Besuche ertrunkener Schreiner bei
diesen
tauchenden Worten:
Käme,
käme ein Mensch,
käme ein Mensch zur Welt, heute, mit
dem Lichtbart der
Patriarchen: er dürfte,
spräch er von dieser
Zeit, er
dürfte
nur lallen und lallen,
immer-, immer-
zuzu.
(«Pallaksch. Pallaksch.»)
ТЮБІНҐЕН, СІЧЕНЬ
До незрячості пере-
конані очі[8],
їхнє — «за-
гадкою є
з чистоти постале»[9] — їхній
спомин про
Гельдерлінові вежі плавучі, мево-
окрилені.
Відвідини теслярів-потопельників
з цими
тонучими словами:
Якби прийшов,
якби прийшов чоловік,
якби прийшов у світ чоловік, нині
зі світлою бородою
патріархів: він міг би,
мовлячи про
цей час, він
міг би
лиш белькотіти, лиш белькотіти,
знову й знову,
раз-у-раз.
(«Палакш. Палакш.»[10])
CHYMISCH
Schweigen, wie Gold gekocht, in
verkohlten
Händen.
Große, graue,
wie alles Verlorene nahe
Schwestergestalt:
Alle die Namen, alle die mit-
verbrannten
Namen. Soviel
zu segnende Asche. Soviel
gewonnenes Land
über
den leichten, so leichten
Seelen-
ringen.
Große. Graue. Schlacken-
lose.
Du, damals.
Du mit der fahlen,
aufgebissenen Knospe.
Du in der Weinflut.
(Nicht wahr, auch uns
entließ diese Uhr?
Gut,
gut, wie dein Wort hier vorbeistarb.)
Schweigen, wie Gold gekocht, in
verkohlten, verkohlten
Händen.
Finger, rauchdünn. Wie Kronen, Luftkronen
um — —
Große. Graue. Fährte-
lose.
König-
liche.
АЛХІМІЧНЕ
Мовчання, мов переплавлене золото,
в обвуглених до кісток
долонях.
Велика, сіра,
близька, як найважча втрата,
постать сестри:
Всі наймення, всі
спалені разом
наймення. Скільки
попелу благословити. Скільки
здобутої раптом землі
понад
легкими, зовсім легкими
обручами
душі.
Велика. Сіра. Без-
жужільна.
Ти, тоді.
Ти, з блідим
надкушеним пуп'янком.
Ти у виннім потоці.
(Чи не правда, нас також
визволив цей годинник?)
Добре,
добре, як твоє слово тут мимохідь вмирало.)
Мовчання, мов переплавлене золото,
в обвуглених до кісток
долонях.
Пальці, тонесенькі, мов корони, етерні корони
навколо — —
Велика. Сіра. Без-
слідна.
Вінце-
носна.
EINE GAUNER- UND GANOVENWEISE
GESUNGEN ZU PARIS EMPRÈS PONTOISE
VON PAUL CELAN
AUS CZERNOWITZ BEI SADAGORA
Manchmal nur, in dunklen Zeiten.
Heinrich Heine, An Edom
Damals, als es noch Galgen gab,
da, nicht wahr, gab es
ein Oben.
Wo bleibt mein Bart, Wind, wo
mein Judenfleck, wo
mein Bart, den du raufst?
Krumm war der Weg, den ich ging,
krumm war er, ja,
denn, ja,
er war gerade.
Heia.
Krumm, so wird meine Nase.
Nase.
Und wir zogen auch nach Friaul.
Da hätten wir, da hätten wir.
Denn es blühte der Mandelbaum.
Mandelbaum, Bandelmaum.
Mandeltraum, Trandelmaum.
Und auch der Machandelbaum.
Chandelbaum.
Heia.
Aum.
Envoi
Aber,
aber er bäumt sich, der Baum. Er,
auch er
steht gegen
die Pest.
ШАХРАЙСЬКА Й ЗЛОДІЙСЬКА БАЛАДА
СПІВАНА У ПАРИЖІ ПОБЛИЗУ ПОНТУАЗА[11]
ПАУЛЕМ ЦЕЛАНОМ
З ЧЕРНІВЦІВ БІЛЯ САДАҐУРИ[12]
Часом лиш, в похмуру пору.
Генріх Гайне, До Едома[13]
Колись, коли ще стриміли шибениці,
тоді — хіба ні — існувало
небо.
Де моя борода, буревію, де
мій юдейський знак, де
моя борода, яку ти скубеш?
Кривим був шлях, яким я
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нічийна троянда», після закриття браузера.