Читати книгу - "Почни з Чому"

я написав цю книжку. І сподіваюся, що зможу надихнути нею інших робити те, що надиха-тиме їх,— і разом ми зможемо побудувати компанії, економіку і світ, у якому довіра та вірність є нормою, а не винятком. Завдання цієї книжки не в тому, щоб розповісти, що робити чи як робити. Її завдання полягає не в тому, щоб визначити для когось план дій. Її мета — запропонувати вам причину дії.

Усім, хто відкритий для нових ідей, хто прагне досягти довготривалого успіху і вірить, що для цього необхідна допомога інших людей, я пропоную: віднині починайте з Чому.

Частина I. Світ, який не починається з чому

1. Припустимо, що ви знаєте

Одного холодного січневого дня сорокатрирічний чоловік склав присягу, заступаючи на посаду голови уряду своєї країни. Поруч стояв його попередник, генерал, який п’ятнадцять років тому командував збройними силами у війні, в якій Німеччина зазнала поразки. Молодий лідер був вихований як ревний римо-католик. Наступні п’ять годин він споглядав парад на свою честь, а загалом святкування тривало до третьої ранку.

Ви знаєте, про кого мова, чи не так?

Це було 30 січня 1933 року, і я розповідаю про Адольфа Гітлера, а не, як багато хто міг би подумати, про Джона Кеннеді.

Проблема в тому, що ми зазвичай робимо припущення. Ми виснуємо про довколишній світ, нерідко виходячи з неповної чи неправдивої інформації. Ось і ця інформація була неповною. Багато хто, читаючи ці рядки, був переконаний, що мова про Джона Кеннеді, доки я не додав одну нібито незначну деталь: дату.

Це важливо, оскільки наші припущення або те, що ми сприймаємо як істину, впливає на нашу поведінку. Ми ухвалюємо рішення на основі того, що, на нашу думку, ми знаємо. Не так давно більшість людей вважала, що земля пласка. Ця, здавалося б, очевидна істина визначала поведінку. Дослідити, так

це чи ні, мало хто брався — люди боялися, адже якщо заїхати надто далеко, то можна впасти з краю землі. Тому зазвичай люди не вирушали у далекі мандрівки. І лише після того, як була відкрита одна малесенька деталь — те, що земля кругла,— поведінка людей змінилася. Після цього відкриття європейські країни почали споряджати експедиції у далекі краї, на інший бік планети. Були прокладені торгові шляхи; почалася торгівля прянощами. Нові ідеї, наприклад, у математиці, доволі швидко ширилися по світу, і це відкривало шлях для впровадження інновацій та технічного прогресу. Виправлення одного неправдивого припущення дало можливість людству рухатися вперед.

А тепер розгляньмо, як створюються підприємства та ухвалюються рішення. Чи й справді ми знаємо, чому одні підприємства досягли успіху, а інші — ні, чи ми просто робимо припущення? Несуттєво, яким є ваше означення успіху — досягти певної вартості ваших акцій, заробити певну суму грошей, вийти на цільове значення виторгу або прибутку, зробити ваш товар дуже популярним, створити власну компанію, нагодувати бідних, обійняти високу державну посаду — шляхи, якими ми йдемо до своїх цілей, дуже подібні. Дехто з нас просто діє навмання, однак більшість усе ж намагається принаймні спиратися на якісь дані, щоб ухвалити обґрунтоване рішення. Іноді такий процес збору інформації є формальним — скажімо, проведення опитувань чи обстеження ринку. А часом він має неформальний характер: ми просимо наших друзів і колег дати пораду або аналізуємо власний досвід, щоб оцінити перспективи. Несуттєво, на що саме ми спираємося чи які наші цілі,— ми всі хочемо ухвалювати обґрунтовані рішення. Мало того: ми всі хочемо ухвалювати правильні рішення.

Одначе нам відомо, що не всі рішення виявляються правильними, незалежно від обсягу даних, на які ми спираємося. Іноді наслідки неправильних рішень мізерні, а іноді вони можуть бути катастрофічними. Яким би не був результат — рішення ми увалюємо на основі нашого сприйняття світу, яке насправді може бути викривленим. Так само, як багато хто з читачів був певен, що на початку цього розділу я веду мову про Джона Кеннеді. Ви були переконані, що маєте рацію. Могли б навіть побитися об заклад — ось приклад поведінки, що ґрунтується на припущенні. Ви були певні, доки я не подав крихітну деталь — дату.

На основі хибних припущень ухвалюють не лише погані рішення.

Часом, коли все гаразд, ми думаємо, що знаємо, чому так відбувається,— але чи так це насправді? Те, що ви отримали бажаний результат, не означає, що можете повторити його знову і знову. Один із моїх друзів інвестує певну суму власних грошей у цінні папери. Коли покупка вдала, то це завдяки його розуму та вмінню вибрати саме ті цінні папери, які потрібно. Принаймні так він каже. Але коли він втрачає гроші, то завжди звинувачує ринок. Я не маю

претензій до жодної з логічних ліній — однак або його успіхи і провали залежать від його вміння чи невміння передбачувати, або вони залежать від талану чи неталану. Але не може бути і одне, й інше.

Отже, як ми могли б досягнути того, щоб усі наші рішення спричинялися до найкращих результатів роботи — і щоб ми могли відстежувати всі процеси, на які ці рішення спираються? Логіка підказує, що для цього слід оперувати якнайбільшим обсягом інформації. Але ж саме це ми й робимо. Ми читаємо книжки, беремо участь у конференціях, слухаємо поради фахівців по радіо та розпитуємо друзів і колег — і все це для того, щоб знайти для себе відповіді на запитання «що робити?» та «як діяти?». Проблема в тому, що всі ми переживали ситуації, коли нібито була вся необхідна інформація, та ще й багато добрих порад, однак при цьому все йшло не так, як слід. Або все йшло добре, але недовго,— а тоді ставалося щось, чого ми не могли передбачити. Коротка заввага для тих із вас, хто правильно здогадався, що на початку розділу мова йде про Адольфа Гітлера: усі деталі однакові і для Гітлера, і для Кеннеді, у цьому контексті міг бути будь-хто з них. Слід бути обережним щодо того, про що ви думаєте, буцімто знаєте це. Ви ж бачите: припущення, навіть якщо вони видаються обґрунтованими, можуть спрямувати нас хибним шляхом.

Інтуїтивно ми це розуміємо. Ми свідомі того, що навіть коли спираємося на цілу гору інформації і добрих порад, а все йде не так, як очікувалося,— то це, певно, тому, що ми щось проґавили — хоч би й маленьку але вкрай важливу деталь. У таких випадках ми повертаємося