Читати книгу - "Скорочено Мойсей"

"Дерева — се народи землі, А король у їх колі — Божий вибранець, син і слуга Господевоїволі".

Мойсей вів далі. Коли Бог творив усі народи, то "...заглядав всім у душу..." Єгова вибирав народ — проводир усього людства. Бог не вибрав гордих, не взяв "...багачів—дукачів, що всю землю плюндрують...", чи "красунів—джиґунів...", чи тих, що сповнені книжкової премудрості.

Бог обрав терен, що "...непоказний на вроду...", "...не має ...слави собі ані з цвіту, ні з плоду...", "...між премудрими ...не мудрець, у війні не войовник". Саме йому

"...поклав ...в душу свій скарб Серцевідець Єгова, Щоб він був мов світило у тьмі, Мов скарбник його слова".

"І посольство йому дав страшне Під сімома печатьми, Щоб в далеку будущину ніс, Ненавиджений братьми".

Проте євреї зневажали заповіт Єгови, і Мойсей благав свій народ схаменутися, згадати, що він — "цар світа", бо інакше народ Ізраїлю втратить честь зватися народом — Божим обранцем:

"О Ізраїлю, ти той посол І будущий цар світа! Чом не тямиш посольства свого І його заповіта?"

Звертаючись до єврейського народу, Мойсей пророкував йому тяжке покарання за порушення волі Бога: "...будеш ти мов розчавлений черв, що здихає на шляху".

VII

Мойсей закінчив говорити. Авірон, насміхаючись з нього, почав наводити контраргументи на промову пророка.

Він казав, що доля, яку пропонує людям Мойсей, — це доля "того осла", який носить у зав'язаних міхах хліб для інших, сам залишаючись голодним. Авірон не вірив у Єгову і пропонував євреям поклонитися іншим богам — Ваалу й Астарті:

"Най Єгові колючі терни Будуть любі та гожі, Нас Астарти рука поведе Поміж мірти і рожі".

Кепкуючи з Мойсея, Авірон порівнював благочестивого старця зі старою руїною і запропонував приставити його, як майстра розповідати казки, за громадську няньку до дітей.

Люди засміялись, але Мойсей спокійно відповів кривднику, що тому не бачити землі обіцяної, бо не зможе зробити жодного кроку з того місця, де стоїть.

Всі жахнулися слів старця, чекаючи на негайне чудо, але нічого не сталось. Авірон засміявся ще дужче. А в народі, як у градовій хмарі, "...йшов клекіт глухий..."

VIII

Слідом за Авіроном Датан став звинувачувати Мойсея у зраді народу Ізраїлю. Датон згадав часи, коли вони ще перебували в Єгипті. Попри страшні знущання і катування, єврейський народ ріс, "...як та Нілева повінь". Всі знали, що як тільки в євреїв народжувався первісток, то в єгипетській сім'ї "первородне" вмирало. Ніхто з єгиптян не знайшов ради в цьому, лише Мойсей придумав вихід: він кинувся в ноги фараону, — вів далі Датан, — і сказав, що поведе євреїв у пустелю, аби знесилити їх. Датон убачив у цьому вчинку пряму змову Мойсея з ворогами євреїв.

Датан звинуватив пророка втім, що їх залишилась жменька, сотні тисяч померли. І ось тепер, коли сила Ізраїля "по пісках розгубилась", Мойсей веде їх туди, де зверхником над усіма князями також є єгипетський фараон. Мойсей одказав на це, що Датану також не доведеться побачити Ханаана. Більше того, при смерті в нього не стане під ногами навіть п'яді землі. Датан закричав, щоб Мойсея побили камінням, але жоден не наважився кинути камінь у старця. Побачивши це, Датан вирішив вигнати Мойсея з табору. Ревуча юрба підтримала таке рішення. Знов підняв гнівний голос Мойсей:

"Горе вам, нетямучі раби На гордині котурні! Бо ведуть вас, неначе сліпих, Ошуканці і дурні".

Мойсей порівняв єврейський народ з чирою (корою), що її пастух надрав з бука. Як пастух робить з грубої чири м'яку, податливу губку, так і Єгова товче народ, щоб він сприйняв "іскру Божого слова".

Пророк закликав стерегтися, аби Єгова не забрав своїх обітниць назад, радив покоритися всесильному Богу. Всі слухали його похилившись, мовчазливі й понурі.

X

Мойсей замовк, аж раптом у його серці щось тьохнуло, затремтіла, заплакала душа. Він вибухнув безмежною любов'ю до народу:

"О Ізраїлю! Якби ти знав, Чого в серці тім повно! Якби знав, як люблю я тебе! Як люблю невимовно!"

Мойсей сказав, що любить свій народ більше, ніж сам Єгова, бо у Бога мільйони дітей, а в Мойсея — один — єврейський народ. Якщо Бог вимагає від людей хвали і шани, то пророк нічого від них не хоче, він просто любить їх усім серцем.

Оскільки євреї вирішили прогнати Мойсея від себе, він висловив згоду підкоритися їх волі і йти "до межі Ханаана" самому, без своїх одноплеменців. Пророк вірив, що народ згодом піде за ним, "як за мамою діти":

"І я знаю, ви рушите всі, Наче повінь весною, Та у славнім поході своїм Не питайте за мною!"

Мойсей прощається зі своїм народом і йде у степ.

XI

Біля табору Мойсей зустрів купку єврейських дітей, які просили дідуся не йти під ніч у степ, розказали, що спіймали скорпіона і трьох зайчиків. Вони забажали послухати, які дива бачив Мойсей у молоді роки, за яких обставин він бачив "...корч той..., що горить, не згорає...", як чув голос потужний Бога. Але Мойсей не міг залишатись. Він лише порадив дітям будувати