Читати книгу - "Скорочено Убити пересмішника"

сніданок, тому дала йому 25 центів, щоб хлопець купив собі поїсти, а гроші віддав їй завтра. Уолтер відмовився брати гроші. Усі учні почали шептати: "Всевидько, скажи їй!". Джін мусила сказати вчительці: "Міс Кароліно, він Канінгем". Учителька нічого не розуміла, тоді дівчинка пояснила, що Канінгеми ніколи нічого не візьмуть безплатно – ні в церкві, ні в муніципалітеті. Вони ні в кого нічого не беруть, обходяться тим, що мають, хоч мають небагато.

Джін пам'ятала, як минулої зими батько Уолтера прийшов до Аттікуса, щоб порадитися про ущемлення прав. Канінгем мав розрахуватися з Аттікусом, і зробив це не грошима, а якось привіз цілу гору хмизу, згодом приніс мішок горіхів, на Різдво – кошик гостролисту, а весною приніс мішок молодої ріпи. Аттікус пояснював дітям, що Канінгеми живуть не в місті, вони фермери, і криза завдала їм особливо відчутного удару. Аттікус пояснив, що серед міських жителів багато бідних через те, що фермери бідні. Мейкомб – фермерський округ, ось чому лікарям, дантистам, адвокатам тут важко заробити. Ущемлення прав – це тільки частина незгод, що випали на долю містера Канінгема. Ділянка землі, на яку він має право безроздільного користування, заставлена і перезаставлена, а мізерні гроші, які він у такий спосіб здобуває, ідуть на виплату процентів. Містер Канінгем належить до породи непохитних, казав Аттікус. Оскільки у Канінгемів немає грошей, щоб заплатити юристу, вони платять чим можуть.

Джін і пояснила це вчительці, а за це отримала по руках і стояла у кутку. Коли продзвонив дзвоник, Джін помітила, як міс Кароліна важко сіла на стілець і затулила обличчя руками. Дівчинка хотіла пожаліти вчительку, але згадала своє покарання.

Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

РОЗДІЛ III

Того ж дня на шкільному подвір'ї Джін кинулась на Уолтера Канінгема, через якого її покарали, але дівчинку спинив брат. Джем спитав Уолтера, чи його батько часом не містер Уолтер Канінгем з Старого Сарема. Уолтер кивнув. Він був такий худий і миршавий, ніби завжди недоїдав; очі сині, сльозилися, повіки червоні, обличчя бліде, тільки кінчик носа червоний і мокрий. "Наш батько з твоїм батьком друзі. А Всевидько просто нестримана. Більше вона тебе не чіпатиме", — сказав Джем і запросив хлопця на сніданок до свого дому, бо школа була поруч з будинком Фінчів.

Поруч був також будинок Редлі, і Джем почав розповідати Уолтеру про Срахолюда. Діти пішли додому, і Джем попросив Келпурнію поставити ще одну тарілку для Уолтера. Аттікус був вдома і завів розмову про врожай з Уолтером. Хлопець сказав, що він ніяк не може перейти у 2 клас, бо кожної весни повинен кидати навчання і допомагати батькові обкопувати бавовник.

Уолтер попросив меляси і щедро полив нею увесь сніданок. Це дуже здивувало Джін, і вона сказала про це. Тоді Келпурнія покликала дівчинку на кухню і насварила, за те, що вона образила гостя. Кел говорила, що Канінгеми звикли так харчуватися, і не треба з цього дивуватися та ображати Уолтера. Джін образилася на куховарку.

Діти повернулися у школу. Міс Кароліна налякалася, коли побачила на голові здорового хлопця, якого звали Барріс Юел, воші. Вчителька відпустила його з уроків і наказала піти додому і помити голову дьогтьовим милом, а потім протерти гасом. Дітям в класі знову довелося пояснювати вчительці, що цей хлопець з Юелів: у місті їх повно; щороку в перший день занять вони приходять до школи, бо пані інспекторка заганяє їх, погрожуючи шерифом, але на цьому все й кінчається, бо Юели після першого дня в школі більше не приходять. Барріс сказав, що він вже третій рік у першому класі. Вчителька сказала, що про все мусить розповісти директору. Барріс образив вчительку, назвавши сопливою, і пішов геть. Вчителька заплакала, а всі діти кинулись її заспокоювати.

Такий перший день у школі здавався Джін дуже бурхливим. Удома Келпурнія сказала, що дуже сумувала за дітьми, поки вони були в школі, і навіть приготувала хрущиків – їхні улюблені ласощі. Тому Джін перестала на неї сердитись. Ввечері Джін сказала батькові, що, з його дозволу, до школи більше не піде. І розповіла про всі свої пригоди. Найгірше для Джін було те, що вчителька заборонила читати з татом. Аттікус просив дівчинку поставити себе на місце вчительки: "Ти ніколи не зрозумієш людину, поки не подивишся на речі її очима, поки не влізеш у її шкуру і не походиш у ній". Джін сказала, що хотіла б не ходити в школу, як Юел. Тоді Аттікус розповів, що Юели ось уже протягом трьох поколінь – ганьба Мейкомба. Ці люди живуть, як тварини. Боб Юел, батько Барріса, стріляє і ловить капканами дичину в той час, коли це заборонено. Боб пропиває гроші, а діти ходять голодні. Згодом Аттікус і Джін дійшли компромісу: дівчинка погодилася ходити до школи, а батько читатиме з нею щовечора, як раніше, тільки дівчинка не говоритиме про це вчительці. Аттікус прочитав дітям історію про чоловіка, який заліз на флагшток і не хотів злазити. Наступної суботи Джем зробив так само: просидів у хатці високо на платані. Він заліз туди після сніданку і сидів аж до заходу сонця.

РОЗДІЛ IV

Подальші дні дівчинки у школі мало чим відрізнялися від першого. Вдома Джін читала все, що попадало під руку. Вона і досі не хотіла дванадцять років нудитись в школі. Цілий рік її навчання в школі кінчалося на півгодини раніше, ніж у Джема, і Джін щоразу мчала перелякана повз подвір'я Редлі до свого будинку. Одного разу, пробігаючи повз дім Редлі, дівчинка помітила таке, від чого їй перехопило подих.

В самому кінці садиби Редлі росли два віргінських дуби, їхнє коріння виходило на дорогу, і в цьому місці вона