Читати книгу - "Джерело, Ларія Ковальська"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Тоді дід забував про все погане і повністю поринав у свою розповідь. Якось одного разу він розповів історію, що трапилась з його прапрадідом.
- Він якраз повертався тоді з походу. Приїхав в рідне село ще й не світало. То ж вдома ще всі спали і він вирішив зупинитись біля джерела напитись води та й коня напоїти. А потім приліг під вербою і задрімав. А далі вже неясно чи то наснилось йому, чи привиділось а, мо` й насправді було… відкрив він очі і бачить, як русалки в джерелі купаються та ще й танцюють. Такі красиві, одна одної краща! Волосся довжелезне, а очі як діаманти виблискують. Помітили вони козака і стали до себе манити. А він, немов зачарований піднявся і прямо у воду скочив. Пливе, пливе, а вони все віддаляються. Доплив до середини, і русалки пропали. Лише одна лишилась аж тому кінці джерела. Та така вже гарна! Він до неї пливе, а вона в інший бік відпливає. Змучився геть. Не впіймав. Лише раз до волосся торкнувся. Так воно його як вогонь обпекло. В очах потемніло, мало не потонув. Як на берег вибрався та де поділась русалка, не пам`ятав. Весь мокрий додому прийшов. Довго нікому нічого не розказував. Лише, коли постарів відкрив цю таємницю. Казав, що хоч і одружився, а русалка все одно переслідувала його. То снилась, то видавалась. І шрам на долоні показував, що лишився від вогняного волосся русалки. «Хтозна, що то за шрам був і чи справді то були русалки? Та краще, синку, не ходити в пізню пору біля води, краще не ризикувати з таким…» - Завершував свою розповідь дід Улас..
Ох і любив же Тарас такі історії. Багато їх розповідав дідусь. То якийсь їхній предок з водяним зустрічався, то з мавками чи русалками чи з якимись нелюдськими істотами. Хоч і здавалось ці історії малоймовірними, але Тарас найдужче боявся їх. Тому в дитинстві, як тільки починало темніти намагався до джерела не потрапляти. Вранці ходив туди лише з дідусем, а в день, коли світило сонце, то й геть тут страшно не було. Часто вони тут з хлопцями на велосипедах їздили і зупинялись води попити. Та нікого, крім жаб і риб вони не бачили.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джерело, Ларія Ковальська», після закриття браузера.