Читати книгу - "Веселка тяжіння, Томас Пінчон"

692

Продовжуючи аналогію, Пінчон у романі називає Тезеєм доктора Едварда Пойнтсмена, а Мінотавром — Слотропа.

693

Hume К. Pynchon's Mythography: An Approach to «Gravity's Rainbow». — Carbondale: Southern Illinois University Press, 1987.

694

У романі порівняно докладно зображено один концтабір — Дора-Міттельбау (підрозділ Бухенвальда) біля міста Нордгаузен, звідки брали робітників на підземний завод «Міттельверк», де відбувалося виробництво «Фау-1» і «Фау-2». Із вцілілих документів відомо, що на цьому заводі вбили або запрацювали до смерті понад 20 тисяч людей.

695

Більше про це — Orban К. Ethical Diversions: The Post-Holocaust Narratives of Pynchon, Abish, DeLillo, and Spiegelman. — New York: Routledge, 2005.

696

Pöhlmann S. Pynchon's Postnational Imagination. — Heidelberg: Universitätsverlag Winter, 2010.

697

Англ. «Jamf». Пінчонознавці переконані, що це прізвище письменник запозичив з джазового жаргону, де воно є абревіатурою багатозначної фрази «jive-ass mother-fucker», яку можна умовно перекласти як «довбаний мудак», але треба було б передати якимсь лихослівним скороченням на кшталт «Яїбу».

698

Три наведені в тексті математичні формули — доволі значущі графічні паралелі до тем роману. Дві формули — справжні, а третя — вигадана і містить математичний жарт: рядок «log cabin + с (співзвучно із sea) = houseboat» можна перекласти як «хатинка з бруса + море = плавучий дім».

699

У їхній розмові протиставлено два міста як два варіанти майбутнього: Щастиград («Happyville») і Боливілль («Der Leid-Stadt») — останнє взяте з елегій Рільке. Наприкінці роману в бесіді Тайрона з батьком є подібна антитеза прийдешнього і нинішнього: Електросвіт («Electroworld») і Реаландія («Realityland»).

700

Seed D. The Fictional Labyrinths of Thomas Pynchon. — Iowa City: University of Iowa Press, 1988.

701

Джон Джонстон дотепно зауважує, що в художньому світі Пінчона ентропія — це сучасна версія апокаліпсису.

Johnston J. Information Multiplicity: American Fiction in the Age of Media Saturation. — Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1998.

702

У «Поемі про Старого Мореплавця» Колріджа цього вбитого птаха вішають на шию його вбивці як покарання. У Пінчона альбатрос символізує «я» (невідв'язний тягар), від якого поступово позбувається Слотроп, «обскубуючи» його, хоча під час цього Тайронові «пальці весь час минали одну-єдину примарну пір'їнку — Америку».

703

Ідею нероз'єднаності добра і зла чудово реалізовано у фільмі «Диявольська змова доктора Фу Манчу» (1979), де Пітер Селлерс грає і Фу Манчу, і Сміта.

704

Пьоклер описує його як сучасного Мефістофеля: «Один із сірих кардиналів ракетодрому… новітній тип військового — в чомусь крамар, а в чомусь учений».

Літературознавці переконані, що цей персонаж постав як поєднання двох діячів, пов'язаних із ракетною програмою Третього Рейху: Вальтера Дорнберґера і Ганса Каммлера (цікаво, що останній 1945 року зник за загадкових обставин).

705

Hollander Ch. Jokes and Puns in «Gravity's Rainbow» // Pynchon Notes 46—9 (Spring 2000).

706

Докладніше щодо цього — Kharpertian T. A Hand to Turn the Time: The Menippean Satires of Thomas Pynchon. — Madison: Fairleigh Dickinson University Press, 1990.

707

У тексті є суттєве уточнення, що Пойнтсмен обмежений нулем і одиницею, а Мехіко належать усі ймовірності між нулем і одиницею.

708

У романі діє агентство ПОТІК, що в оригіналі має назву PISCES (дослівно лат. «РИБИ»), яка розшифровується як «Psychological Intelligence Schemes for Expediting Surrender» («Проєкти психологічної розвідки для прискорення капітуляції»). Його лондонське відділення розташоване у «Дванадцятому домі», а 12-й зодіакальний дім — це якраз Риби. Пінчон любить гратися з астрологією, абревіатурами й нумерологією.

709

Докладніше про це — Hohmann Ch. Thomas Pynchon's «Gravity's Rainbow»: A Study of Its Conceptual Structure and of Rilke's Influence. — New York: Peter Lang, 1986.

710

Пінчон багато про них пише, зазначаючи, зокрема, що в Німеччині 1930-х «усі запали на параболи» (стиль Альберта Шпеєра, який відповідав тоді за Нову Німецьку Архітектуру), і їх робили всюди: в тунелях, естакадах автобана, спортивних стадіонах тощо.

711

Berressem Н. Pynchon's Poetics: Interfacing Theory and Text. — Urbana: University of Illinois Press, 1993.

712

Hayles К. «Who Was Saved?»: Families, Snitches, and Recuperation in Pynchon's «Vineland» // The Vineland Papers: Critical Takes on Pynchon's Novel / Ed. by Geoffrey Green, Donald J. Greiner, and Larry McCaffery. — Normal: Dalkey Archive, 1994.

713

Вважають, що ще одним із його прототипів також був угорець Едвард Теллер, «батько водневої бомби».

714

Доскіпливі Герман і Вайзенберґер порахували, що його в тексті роману вжито щонайменше 59 раз.

715

Цікаво, що «Веселку тяжіння» часто порівнюють із «Мобі Діком» Германа Мелвілла, і 2011 року подібне із цим «Великим американським романом» вчинив американський художник Метт Кіш, відчувши в них спільну візуальну домінанту.

716

Оскільки Аденоїд зародився в носоглотці лорда, то Вайзенберґер вважає, що в цьому образі показано отілеснене уявлення претерітів про вимову вищих класів і загалом про еліту. Подібно наприкінці твору зображено сатиричного двійника Ніксона.

717

Два слова в оригінальній назві роману — «Gravity» і «Rainbow» — мають по 7 літер, стільки ж, скільки кольорів у веселці.

718

Уперше ця версія виникає в рецензії Річарда Пуар'є (Poirier R. Rocket Power // Saturday Review of the Arts, 1, March 3, 1973) і відтоді стає практично аксіомою в пінчонознавстві. Лише нещодавно технічний редактор «Вікінґа» Едвін Кеннебек пояснив, що ці загадкові «довгасті отвори» мали означати «прогалини в цензурованому листуванні солдат-учасників Другої світової».

719

У романі про це є прекрасна фраза: «Жити всередині Системи — те ж саме, що їхати автобусом, яким кермує схиблений на самогубстві маніяк».

720

Чичерін навіть мріє про майбутню Ракетодержаву (синдикат корпорацій «IG Raketen»): «У бездержавній німецькій ночі починає формуватися Держава — Держава, що охоплює океани і найвищу політику, суверенну, як Інтернаціонал або Римська Церква, і Ракета — її душа».