Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

не відав.» 13 Една послала слугиню; та засвітила світич, відчинила двері, увійшла й застала їх обох разом у сні глибокім. 14 Потім притьмом вийшла й оповіла їм, що він живий і що нічого лихого не сталося. 15 Тоді Рагуел благословив Бога небес і мовив: «Благословен єси, о, Боже, в усякім чистім і святім благословенні! Нехай усі святі й усі творіння благословлять тебе по всі віки! 16 Благословен єси за те, що мене потішив та що не сталось так, як я боявся; але ти учинив з нами за твоїм великим милосердям. 17 Благословен єси, що змилувався над цими обома одинаками! Вчини, Владико, з нами милость і спасіння! Дай їм прожити їхнє життя у радощах і милості.» 18 І звелів слугам засипати гріб перед світанком, 19 а жінці сказав напекти багато хліба. Сам же пішов до стада, привів двох волів та чотирьох баранів і казав їх зготувати, та й почали вони їх споготовляти. 20 Опісля прикликав Товію та й сказав до нього: «14 день не рухайся звідси! Тут будеш їсти й пити в мене та звеселятимеш душу моєї дочки, що стільки натерпілась. 21 З усього майна мого візьми зараз же з собою половину і йди здоровий до батька свого. Друга ж половина, як помремо я і моя жінка, вашою буде. Бадьорся, моя дитино! Я - твій батько, а Една - твоя мати. Ми для тебе й для твоєї сестри відтепер і назавжди. Бадьорся, дитино!»

9. Шлюб Товії з Сарою

1 Тоді Товія прикликав Рафаїла й сказав йому: 2 «Брате Азаріє! Візьми з собою чотирьох слуг та двох верблюдів і піди в Раги. Піди до Га-ваела, дай йому розписку, візьми гроші й приведи його з собою на весілля; 3 закляв бо Рагуел мене, щоб я не відходив. 4 Сам же знаєш, що батько дні числить, і як спізнюсь хоч би на один день, засмучу його вельми. Знаєш також, як Рагуел поклявсь, і я не можу переступити його клятьби.» 5 І вирушив Рафаїл з чотирма слугами і двома верблюдами в Раги, в Мідію, і зупинилися вони в Гаваела, якому ангел дав розписку та й оповів йому про Товію, сина Товита, що той узяв собі жінку й просив його на весілля. Устав Гаваел і зараз же порахував йому запечатані мішки з грішми, тож: вони, навантажили їх на верблюдів, 6 рано-вранці пустилися разом у дорогу й прибули на весілля. Ввійшли до Рагуела в хату й застали за столом Товію, який притьмом устав і привітав Гаваела, а той заплакав і благословив його, кажучи: «О гарний та путящий сину гарного, добрязного, справедливого та добродійного мужа! Нехай Владика неба дасть тобі, твоїй дружині, її батькові та її неньці своє благословення! Благословен Бог, бо я побачив тебе, що так скидаєшся на мого племінника Товита.»

10. Батьки побиваються за сином Товією 1-7; Товія покидає Екбатану 8-14

1 Тим часом старий Товит день-у-день рахував, скільки то днів треба туди й назад на дорогу; і як ті дні минули, а його син не з'явився, 2 він мовив: «Чи не затримано його там? Чи не помер Гаваел, і нікому ті гроші йому дати?» 3 І він засумував. 4 А його жінка Анна йому говорила: «Загинула моя дитина; його нема вже більше між живими!» 5 І заходилась вона плакати-ридати за своїм сином, кажучи: «Горе мені, моя дитино! Пустила я тебе в дорогу, тебе, світло очей моїх!» 6 Товит же говорив їй: «Мовчи, не побивайся, сестро! Він живий-здоровий. Мабуть, якась пригода їх там спіткала. Чоловік, що з ним пустився в дорогу, людина певна: один із наших братів. Не сумуй за ним, сестро! Він прибуде скоро.» 7 А вона до нього: «Лиши мене в спокої! Годі мене дурити! Загинула моя дитина!» І кидалась надвір, день-у-день виходила, не ївши, і виглядала на дорогу, якою був пішов її син. Не йняла віри більше нікому. По заході ж сонця входила вона до хати, і всю ніч тільки плакала, - не могла спати. 8 Коли ж: минуло 14 день, протягом яких Рагуел поклявся справляти весілля своїй дочці, Товія увійшов до нього й сказав: «Відпусти мене, бо гадаю, батько мій і мати не вірять більше, що мене знов побачать. Прошу ж: тебе, батьку, пусти мене, піду до батька. Я тобі оповів уже, яким я його лишив удома.» 9 А Рагуел до Товії: «Зостаньсь, дитино, зостаньсь у мене! Я пошлю людей до Товита, твого батька, і вони звістять йому про тебе.» А той каже йому: «Прошу тебе, відпусти мене звідси до мого батька.» 10 Встав Рагуел і дав Товії Сару, його жінку, та половину всього свого майна - слуг і слугинь, волів і овець, ослів і верблюдів, одежу, гроші й посуд - 11 та й відпустив їх у мирі; а й попрощавсь він з ним, кажучи до нього: «Бувай здоров, сину! Щасливої дороги! Нехай Владика неба дасть вам, тобі й твоїй жінці, щасливої дороги! Якби то я побачив ваших діточок ще заки помру.» 12 До Сари ж, дочки своєї: «Іди до твого тестя, відтепер бо вони твої батьки, так само, як і ті, що тебе породили. Іди, дочко, у мирі! Якби ж то я міг чути про тебе лише добрі вісті, поки віку мого!» І, попрощавшись, відпустив їх. 13 Една теж промовила до Товії: «Сину мій, братіку коханий! Нехай Господь зволить відвести назад тебе додому. Якби то я побачила твоїх дітей від Сари, моєї дочки, ще за життя мого! Я поручаю перед Господом мою дочку тобі під опіку. Не засмучуй її за ввесь час твого життя! Іди, дитино, в мирі! Відтепер я - твоя мати, а Сара - твоя сестра. Якби то нам усім щасливо наш вік прожити.» І, поцілувавши їх обох, відпустила їх у мирі. 14 Отак пустився Товія в дорогу від Рагуела, здоровий та веселий, і благословив Господа неба й землі, Царя всесвіту, за те, що дав