Читати книгу - "Коханки"

житла. Добротний киплячий мильний розчин з якісних різнобарвних пакетів з мийним засобом, а в ньому чимало добротної отрути. Навіть батька цей засіб відправив би на той світ, якби він надумав ним закусити. Але батько любить закушувати часниковою ковбасою.

До Еріха відправляють парламентера, він бреде через ліси, поля й гірські струмки. Ситуація складається аж ніяк не романтична.

Будемо сподіватися, що садна, синці, рани й синці до весілля заживуть.

У Паулі тихо, геть тихенько звучить пісня.

Ран не буде, замість них — довга, до підлоги, мереживна сукня й фата.

Жодних гарячих мильних ванн, замість них — гарна фата у квітах.

І жодних абортів, самі весільні торти.

І жодних викиднів, суцільні свинячі шніцелі для гостей.

З кухні на Паулу дивляться лютими поглядами, такими їдкими, що й у кухню не ввійти.

Паула править за цапа-відбувайла для стількох надій, що не виправдалися, і життів, що не відбулись. У Паулі вгасають останні почуття. Її тіло геть мертве.

Спроба вбити маленьку Сюзанну в Паулиному животі не вдалася. Мати й батько вбиті життям багато років тому. Для Паули зруйнувався колишній світ; байдуже, адже світ цей і так ніколи не належав Паулі навіть малою своєю дещицею.

У мене є подруга

— У мене є подруга, вона вчиться в гімназії, — кидає Бріґітта у відповідь на побрехеньки, що їх секретарка розводить про Канарські острови.

При думці про Сюзі, її природженого ворога, у Бріґітти в шлунку з’являються спазми, випита кава підступає до горла й мало не бризкає назовні з рота й ніздрів. Бріґітті на хвильку здалося, що нарешті вона завагоніла. Але це всього лише реакція на Сюзі.

Бріґітта розписує, як шанобливо Сюзі ставиться до неї.

Секретарка по-хазяйськи поправляє предмети на столі, їй здається, що вони з шефом — пара чобіт на одну ногу, а Бріґітті далеко до неї. Між нею й Бріґіттою — глибока прірва. Прірва між нею й Бріґіттою зветься «торгове училище».

Більше сказати нема чого, це треба відчувати.

Більше зробити нічого не можна, треба тільки чекати.

Бріґітта й Паула чекають заміжжя.

Гайнц — гарна людина, адже він жениться на Бріґітті через дитину й забезпечить їй майбутнє за допомогою своєї майстерні.

Тягар очікування не заповнити тут ні музикою, ні гарною, захоплюючою книгою, ні телевізором, ані грою в кеглі. Тягар очікування залишив би після себе тільки порожні сторінки.

Еріх — погана людина, адже він не збирається женитися на Паулі заради дитини. Але йому таки доведеться.

Гайнців батько, що так мало домігся в житті, знову демонструє синові спеціальний поліцейський захват і валить його на підлогу. Зношені хребці батька ретельно в цьому беруть участь. Вони посилають у мозок батька сигнали про біль. Батько перестерігає сина з усією енергією свого сумного життєвого досвіду. Гайнц хапає ротом повітря, і йому не вистачає Сюзі. Сюзі хапає ротом повітря, опинившись у міцних спортивних обіймах свого спортивного батька, який теж грає в теніс. Батько радісно обіймає свою дочку, адже вона власноручно спекла чудовий торт.

Батько Гайнца ще не повністю звів рахунки з життям, хоча його хворий хребет навряд чи на що-небудь у цьому житті ще здатен. Від нього немає користі ні для самого батька, ні для його хазяїна й роботодавця. У Гайнца все життя ще попереду, і він у це вірить.

У Бріґітти попереду життя Гайнца.

Поки батько мертвою хваткою тримає Гайнца, використовуючи всю свою силу водія-дальнобійника, вже не здатного на далекі рейси, мати вперлася коліньми в груди Гайнца й заклинає його не віднімати в них силою плоди їхнього ощадливого життя, уводячи в будинок Бріґітту.

Їм більше до вподоби дівчина на кшталт Сюзі. Вони, щоправда, такій дівчині, як Сюзі, зовсім не до шмиги, але вони про це й не підозрюють. Вони вважають Сюзі нижчою за себе, бо ж вона — жінка і її з Гайнцом не порівняти. Як жінка Сюзі, мабуть, і справді нижча за Гайнца, але із свого становища вона буде вища за нього.

Все це занадто складно для батька, який майже все життя бачив самі дорожні знаки.

Це не вкладається в голові матері, яка майже все своє життя знала тільки брудний посуд і турботи про Гайнца.

Ця сцена розігрується тому, що батькові доводиться достроково йти на пенсію; для нього вже припасене місце на балі-маскараді хвороб, на карнавалі болячок, і тому родина більше не зможе відкладати стільки грошей, скільки колись. Тато більше не стоїть, як колись, обома ногами на твердому ґрунті життя. Він тепер по горло в лайні, а це дуже ненадійна опора.

Життя, щоправда, не стоїть на місці, але Гайнцові батьки за ним уже не встигають.

Всі надії тепер пов’язані з Гайнцом, який їх явно розчарує.

Все, що вони нашкрябали й назбирали, належить Гайнцу, адже самі вони небагацько доп’яли.

Зараз для Гайнца найважливіше — іспит на професію, іспит на майстра, електромайстерня й свій магазин.

Заощадженням визначений один шлях — у бік Гайнца і його долі. Тому — геть Бріґітту! А Бріґітта тим часом у кімнаті своєї матері веде розмови із власним тілом. Бріґітта запитує, чи немає там, усередині, маленької, ще не народженої грудочки.

Ні, відповідає нутро Бріґітти, шкода, але поки все пусто. Може, в наступному місяці щось вийде.

Отже, Бріґітта і далі високо тримає голову. Робота в неї в кожному разі є, вона — її одноособова власність. Самотньою їй не бути! Тілесна оболонка Бріґіттиної матері лежить на тахті й читає газету із хронікою великосвітського життя. У своєму будинку вона володарка. А от Бріґітта поки ще не в себе вдома.

У горах, на лоні природи

Тим часом на горі, у маленькому селянському будиночку, зіштовхнулися інтереси сільських трудівників, інтереси людей, які ні в кого не викликали до себе ні найменшого інтересу, які й самі не відають, що в них може з’явитися така штука, як інтереси. І все-таки вони розглядають себе як бензин у двигуні машини, а Паулу — як пісок, який потрапив у нього.

Астматик свистить носом, як миша, на яку наступили. Астматикові немає потреби вимовляти що-небудь уголос, щоб постійно змушувати метушитися своє оточення. На аукціон виставляється жалюгідний Паулин живіт, який незабаром роздується й поважчає, так що за ті ж гроші можна буде одержати кілька кілограмів живої ваги Паули понад куплену. Але це нікого не приваблює. Ішлося б про свиню, цей приріст ваги обертався б, зрозуміло, величезним прибутком.

У