Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Однак у цей момент римлянка раптом відчула, як земля під гробницею злегка здригнулася.

Вона підняла голову і з цікавістю подивилася на інших, але здавалося, що ніхто, крім неї, цього не помітив. Сіель побачив, як купчанка підняла голову, і не міг стриматися, щоб не здригнутися. Він зібрався з силами і запитав: Щось не так, міс Роман?

?

Римлянина нахилила голову і подивилася на нього. Вона на мить зупинилася, і її ясні очі ніби запитали: Ти щось чув? Однак Сіель не мав здібностей читати думки, тому не міг зрозуміти, що задумала дама-купець. Він розгублено подивився на римлянина. Купецька дама закліпала очима і запитала: чи все гаразд із Брандо?

.

Мій пан досі там, унизу. Не хвилюйтеся, він у безпеці. З ним нічого не станеться. — шанобливо відповів Сіель . Він боявся, що купецька дама пригостить його цвинтарним мохом, якщо вона буде нещасна або щаслива. Але Марта була вгорі. Складалося враження, що римлянин дорожив грибами, які вона смажила, і не мав наміру ділитися мохом. Вона була сповнена рішучості віддати все це Брандо, тому сказала: Тоді це нічого. Дякую.

Ширвитер холодний піт з чола і помолився за свого пана. Він молився, щоб Марта вгорі благословила здатність його великого володаря протистояти отруті. Інакше йому було б нелегко сьогодні ввечері. Сіель не міг не думати, що якщо римлянин ласкаво пригостить Брандо цвинтарним мохом, то чи вирішить його володар його з'їсти? Чи, може, він вирішив би її з'їсти?

Думаючи про це, він не міг не сміятися до такої міри, що у нього заболіли внутрішні органи.

.

Але Сіель не знав, що після того, як торговиця закінчила з ним розмовляти, вона повернула голову назад і, здавалося, зосередилася на підрахунку іскор. Але руки римлянки були покладені належним чином на її шкіряну сумку. Насправді вона дивилася з іншого боку багаття на дівчину, яка сиділа навпроти.

Дівчинка була старша за неї всього на один-два роки, але вираз її обличчя був дуже лагідним. Вона дивилася на римлянина так, ніби дивилася на власну дитину. Вона побачила, як римлянин серйозно передає шпажку цвинтарного моху, і не могла стриматися від гіркої посмішки. Вибач, дівчинко, я не люблю їсти такі речі.

Здається, вони не можуть вас бачити. Ромен глянув на Сіель а і запитав: Вона не була ідіоткою. Навпаки, вона була досить розумною. Брандо зрозумів це після тієї ночі в таборі біженців. Але в очах сторонніх ця купецька дама була просто дивною людиною, з якою легко було ужитися.

.

Це була таємниця, якою поділилися і вона, і Брандо. Фрея трохи знала, а Амандіна більш-менш про щось здогадувалася.

.

Дівчина кивнула, бо мене бачиш тільки ти. Навіть спадкоємець людини внизу мене не бачить.

Ви про Брандо? — спитав римлянин.

.

Цього юнака звуть Брандо, чи не так? Дякую, що сказали мені його ім'я.

,

Якщо ти хочеш нашкодити йому, я більше не буду з тобою розмовляти. — суворо заявив римлянин.

.

Дівчина не знала, сміятися їй чи плакати.

Ні, я просто дякую йому. Я завжди хочу чути про навколишній світ. Крім того, він привів вас сюди, тому я буду йому тільки дякувати.

Тоді чому я єдиний, хто бачить тебе? — з цікавістю запитала купецька пані.

Тому що у нас з тобою одна кров. — відповіла дівчина. Вона нахилила голову і уважно подивилася на римлянина. Але було видно, що їй подобається ця маленька дівчинка з Бучче. В її очах з'явився задоволений вираз. Римлянин трохи подумав і підняв свої маленькі брови: у мене така ж кров, як у тебе? Ти кажеш, що ти моя мама?

.

Дівчина знову гірко посміхнулася.

?

Звичайно, ні. Вона сказала, що якщо ти хочеш це сказати, я маю бути бабусею твоєї бабусі Вона раптом зупинилася і зрозуміла, що дівчинка вплинула на неї. Навіть те, як вона говорила, перетворилося на безлад. Вона не могла стриматися, щоб не похитати головою: Гаразд, я не буду жартувати. Чи знаєте ви, яка у вас сила? Я думаю, що ви повинні були зрозуміти дещо з цього, чи не так?

Я знаю, Римлянин кивнув Карлик сказав мені, що я чорнокнижник, тому що я народився з магією.

?

Ах?

! —

Дівчина з цікавістю подивилася на римлянина: Ти не чаклун. Ти відьма, та ще й природна. У твоїх жилах тече кров Відьми Долі, а твоє сузір'я – Дочка Арфи. Але після сьогоднішнього дня так не буде. З сьогоднішнього дня ваше сузір'я буде Королем-Чаклуном —

,

Римлянин не зовсім зрозумів, але гном ясно сказав, що я чаклун. Купецька дівчина трохи подумала, І я думаю, що чаклун звучить могутніше.

— ?

Перший Король-Чаклун до Золотої ери, творець тринадцяти відьомських родів, дружина Темного Дракона Одіна — вона рідко зустрічала гідного супротивника за своє життя, і не думала, що знайдеться хтось, хто зможе її перемогти. Але до сьогоднішнього дня Королева Льоду змушена була визнати, що в цьому світі є люди, яких вона не може перемогти. Що він мав на увазі, сказавши: І я думаю, що чаклун звучить сильніше? Якби хтось із її тринадцяти підлеглих наважився сказати їй це, вона могла б накласти закляття і відправити цю людину в крижаний лабіринт страждати вічно.

,

Однак тепер її настрій був набагато кращим. Крім того, вона може нічого не зробити зі своїм нащадком. Найголовніше, що не вистачило часу. Вона дуже раділа, що змогла зустріти справжнього наступника ще до того, як її сила ось-ось вичерпається.

Першому Королю-Чаклуну нічого не залишалося, як умовити Не хвилюйся. Навіть якщо ви приймете мою спадщину, ви все одно збережете свої здібності чаклуна. Коли дівчина це сказала, їй захотілося вдаритися головою об стіну. Очевидно, що це була вроджена здатність Відьми Долі, але вона повинна була сказати, що це сила чорнокнижника. Більше того, вона не змогла це спростувати. Адже чаклуни були заклятими ворогами відьом. Що вона говорила!? Якби не її образ, легендарний Король-чаклун розплакався б.

.

Саме вона особисто дала право стати Королем-Чаклуном. Це було те, про що багато хто навіть мріяти не міг. Але їй довелося вмовляти і брехати цій маленькій дівчинці. Це була повна ганьба.

.

Римлянин добре подумав над цим.

, -

Як торговець, вона повинна була бути обережною зі своїми витратами. Але врешті-решт, мабуть, тому, що вона відчувала, що це безпрограшна ситуація,