Читати книгу - "Ректор , Таміла Калас"

Мого батька перевили в окрему палату і поки аналізи не готові заборонили до нього заходити.
Чекаю у коридорі, за годину до мене підійшла Інна та почала розпитувати все про батька, виявляється моє припущення було вірним мій тато захворів на Вірус Зіка, яким заразився саме на відпочинку через укус якоїсь комахи, скоріше за все Комара. 

Цікавлюся у жінки про харчування, бо не знаю яку тепер їжу можна вживати батьку, та ліки яких треба.Інна заспокоює та запевняє що поки ліків не потрібно, і з батьком буде все гаразд, йому вкололи відповідну сироватку, а харчуватися батько теж буде у лікарні.
Жінка пропонує обстежити також і мене, хоч я почуваюсь задовільно тільки через хвилювання вся тремчу, та про всяк випадок погоджуюсь на обстеження, після проведення маніпуляцій за деякий час мене відпускаю і запевняють що я здорова.
До батька поки не пускають зараз він вже спить, я вирішую поїхати до дому тим паче Інна запевнила що за татом будуть уважно доглядати і я спокійно можу повертатися до дому, а на ранок знову приїду до лікарні, головне татові легше сподіваюся гірше не стане.

Вже на квартирі заспокоюю Карину і все розповідаю, ми з дівчатами довго розмовляємо на кухні за вечерею, завтра Віолетта повертається до навчання тому прошу її попередити нашого Ректора що я не прийду, глянувши на екран мого гаджета бачу декілька пропущених від Ігоря, я розумію що своїм поводженням можу зіпсувати наші стосунки.
Хоч виходити заміж поки не збираюся, а після історією з Кариною напевно ще довго не захочеться створювати якість серйозні відносини, із Харитоном ще нічого не ясно, я навіть не певна чи він знає що Карина вагітна, сестра взагалі більше нічого не хоче чути про Харитона, проте з огляду її поведінки як вона з ненавистю висловлюється про нього, напевно сестра досі його любить, мені важко це зрозуміти я б напевно не змогла пробачити зраду.
Наші батьки прожили в шлюбі сімнадцять років, вони довіряли один одному і по серйозному майже ніколи не скандали, тому я звикла до ідеальної сім'ї, цікаво чому Павлак розлучився зі своєю дружиною я чула вони прожили п'ять років, до речі без дітей, що й дивно.
Майже кожен студент знав поверхнево про життя своїх викладачів, а такою особистість як наш Ректор цікавилось багато дівчат, і чому за стільки років він досі не одружився? Ці питання я все частіше почала задавати собі, не хочеться раптом опинитися у такій ситуації як моя сестра.
В ліжку я швидко засинаю, за день я заморилася тому сплю без задніх ніг аж хроплю, Віолетта серед ночі будила мене декілька разів, штовхаючи у плечі вона казала що я як трактор, навіть не знаю що сталося, бо такої проблеми в мене не було, або я не знала про неї, бо скоріше у кімнаті спала тільки сама. 

Насправді раніше я думала що хропіння може бути тільки у чоловіків та тих хто палить, можливо після переживання у мене стався гормональний збій.

Крізь сон чую шум, на силу розплющую одне око бачу Віолетта збирається до Університету, мені теж пора одягатися до лікарні, але прокидатися дуже не хочеться чую як за вікном гуляє вітер аж у мене під ковдрою пішов мороз по шкірі.

- Віолетта, тільки Ігорю ні слова - Сонно відказую подрузі.

Дівчина зупиняється біля дверей рукою тримаючи дверну ручку.

- Якому з них ні слова? - Раптом запитує Віолетта.

Мій сон аж рукою знімає я підхоплююсь на свої лікті з напругою дивлюся на подругу.

- А ну почекай, що означає якому? Ковалюку звичайно.

- Ех Таміла, Таміла та вже всі знають про вас з Ректором, просто удають ніби нічого не здогадуються, а ви вдаєте ніби у вас суто навчальний процес.

- Всі, це фігурально чи формально? - Допитуюсь в надії що Віолетта жартує.

- Всі це всі, і напевно Ігор твій теж - Впевнено відповідаю дівчина.

Несподіване зізнання Віолетти привело мене в жах.

- Тоді зовсім нікому нічого не каже навіть Ігорю Семеновичу. Скажеш що нічого не знаєш і все.

Тепер по справжньому стало страшно, про наші відносини з Ректором мені не хотілося аби хтось знав, а якщо чутки дійдуть і до мого тата? Не хочу навіть думати про це чи уявляти, хоч я вже доросла і в праві сама розпоряджатися своїм життям, але якщо про це дізнається батько, він мене вб'є коли видужає. У наші сім'ї не прийнято, щоб чоловік був на стільки старше, і взагалі про що я думаю, я ж не збираюся Одружуватися з нашим Ректор, мене ж люди засміють, моя бурхлива фантазія не хоче заспокоюватися, я навіть уявила як би могла познайомити Ігоря Семеновича ще раз з моїм батьком, але вже як  жениха, напевно Сташевський би зомлів, но не зрадів точно,
а моя бабуся,  представляю як благословляє нас з хлібом та сіллю з рушником у руках
" Діти мої бажаю вам щастя".

Швидко збираюся, через вікно бачу як розгулялася негода сніг мете аж неба не видно, навкруги все побіліло.
Карина досі спить, не хочу будити сестру, йду на кухню похапцем снідаю бутербродом та запиваю чаєм, одягаю свій бежевий пуховик та плетену білу шапку з куцою китицею, на мині світлі теплі лосини взуваю зимові Уггі шоколадного відтінку, та по тихому покидаю квартиру.

Бачу як на трасі трохи затори, і мерзнути довго на зупинці, щоб чикати транспорту я не хочу, тому викликаю таксі.

Поки йду до медичного закладу на мене встигає налетіти трохи снігу, на терасі лікарні обтрушую ноги та заходжу. 
Відразу прямую до палати батька сподіваюся сьогодні його можна побачити, я трохи хвилююсь.Батькова палата майже поряд з кабінетом Інни Семенівни, жінка вона досить приємна, любить все контролювати має лідерські якості з цим вона схожа з Павлаком вони обоє лідери.

У коридорах лікарні вже досить жваво, напевно у медичних закладах ніколи не буває спокійно я вже майже біля дверей палати хочу заходити, але просто з іншого входу лікарні мов комета заходить чоловік дуже схожий на Ігоря Семеновича, він відразу увійшов до кабінету Інни.
Я стою шокована, невже Віолетта встигла йому все розказати й Павлак швидко приїхав сюди, і взагалі дивно, бо мій Ректор був одягнутий у білий халат, якщо це звичайно він.