Читати книгу - "Незнайко в Сонячному місті"

будинок має деякі переваги. Відомо, що вікна звичайних будинків можуть бути повернуті на всі чотири сторони світу: на північ, південь, схід і захід. У вікна, повернуті на південь, сонце може світити цілий день, зате в кімнати, вікна яких повернуті на північ, сонце не зазирає ніколи. У таких кімнатах жити дуже сумно, тому що кожному хочеться бачити сонечко. Цей недолік повністю усунутий в обертових будинках. Будинок, що стоїть перед нами, робить повний оберт за годину, тому в кожне вікно, з якого боку воно не знаходилося б, сонце зазирає через кожну годину. Таким чином у кожному такому будинку всі квартири світлі й веселі.

— Я, здається, починаю вже дещо розуміти, — сказав Незнайко. — Цікаво, хто ж це придумав будувати обертові будинки?

— Перший проект обертового будинку створив архітектор Вертиплященко. Це було кілька років тому. З того часу багато архітекторів підхопили його ідею, і в нас уже досить велика кількість таких споруд. Є будинки, що роблять один оберт не за годину, а за дві, три й навіть чотири години. Якщо у вас є бажання, ми можемо зробити невелику екскурсію і ознайомитися з архітектурою міста.

— Це надзвичайно цікаво! — вигукнула Кнопочка. — Але чи не буде це для вас важко?

— А що тут важкого? — сказав Пістрявенький. — Це ж не дрова рубати!

— А ти, Пістрявенький, краще помовчав би, якщо не можеш відповісти ввічливо, — сказала Кнопочка.

— Пістрявенький має рацію, — добродушно відповів коротулька. — Це справді не дрова рубати, до того ж мені дуже приємно познайомитися з допитливими мандрівниками. Мене звуть Кубик. Архітектор Кубик.

— А мене Незнайко, а її от — Кнопочка, — сказав Незнайко.

— От ми й познайомилися! — сказав Кубик, потискуючи своїм новим знайомим руки. — Дуже радий! Дуже радий! А тепер прошу всіх слідувати за мною.

Кубик пішов вулицею. Незнайко, Кнопочка й Пістрявенький рушили за ним. Спочатку Кубик показав мандрівникам ще один будинок, який був побудований у вигляді виступів. Він сказав, що такі будинки носять назву східчастих. Цей східчастий будинок не мав ескалатора, але був устаткований рухомими конвейєрними доріжками, схожими на транспортери, сидячи на яких мешканці піднімалися вгору або спускалися вниз. Після цього оглянули вулицю, забудовану круглими обертовими будинками баштового типу, з гладенькими спіральними спусками, по яких можна було з'їжджати на килимках. Ще на одній вулиці Кубик показав мандрівникам два дуже красивих будинки. Один з цих будинків являв собою нагромадження кам'яних півкуль. У кожній півкулі були напівкруглі вікна й двері. Слід гадати, що й кімнати в цьому будинку були всі напівкруглі. Другий будинок був ніби складений з безлічі бочок, поставлених одна на одну. Кожна бочка була заввишки в два поверхи, і як на першому, так і на другому поверхах були зроблені вікна. Обидва ці будинки були споруджені, як сказав Кубик, для любителів жити в круглих кімнатах.

Повернувши за ріг, мандрівники опинились у Музикальному провулку, де всі будинки були побудовані у вигляді яких-небудь музичних інструментів. Один будинок був у вигляді піаніно, другий — у вигляді рояля, третій — арфи, четвертий — акордеона, п'ятий — барабана. Тільки один будинок, що стояв на розі, був побудований чомусь у вигляді глиняного горщика. Ще на одній вулиці мандрівники побачили будинок геть незвичайного типу. Він не стояв на землі, а висів у повітрі, причеплений до величезної повітряної кулі.

— Невже знаходяться бажаючі жити в цьому повітряному будинку? — здивувалася Кнопочка.

— Відбою нема! — сказав Кубик. — Стільки бажаючих, що ми вирішили побудувати ще кілька таких будинків. Мешканцям подобається кожного дня долати труднощі й небезпеки: видиратися по дротяних драбинах, стрибати вниз з парашутами або спускатися по тросу.

— Я теж не відмовився б пожити в такому будинку, — сказав Незнайко.

— А тепер хвилинку терпіння, і я ознайомлю вас із стародавньою архітектурою, — сказав Кубик. — Зараз ми потрапимо з вами в так званий архітектурний заповідник.

Мандрівники пішли провулком і опинились у кварталі, що був забудований будинками з колонами. Тут були колони й прямі, й криві, й закручені, й виті, й спіральні, й похилі, й приплюснуті, й косопузі, й млинцевидні, й навіть такі, що не підбереш назви. Карнизи в будинках теж були й рівні, й косі, й криві, й ламані, й зигзагоподібні. В одних будинках колони стояли не знизу, як звичайно, а зверху на дахах, у других будинках колони були знизу, зате самі будинки стояли зверху, над колонами; в третіх колони були підвішені до карнизів і хиталися над головами перехожих. Був будинок, у якого карниз містився внизу, а колони стояли догори ногами і на додаток, похилилися набік. Був також будинок, у якого колони стояли рівно, але сам будинок стояв криво, ніби збирався рухнути на голови перехожих. А ще був будинок, у якого колони схилилися в один бік, а сам будинок нахилився у другий, так що здавалося, неначе все це зараз упаде на землю й розсиплеться на порох.

— Ви на ці скособочені будинки не дивіться, — сказав Кубик. — Це колись у нас була мода захоплюватись спорудженням будинків, які ні на що не схожі. От і натворили такого неподобства, що тепер навіть дивитися соромно! Ось, наприклад, будинок, що його ніби якась неземна сила приплюснула й перекосила набік. У ньому все скособочене: й вікна, й двері, й стіни, й стелі. Спробуйте, поживіть з тиждень у такому будинку й ви побачите, як швидко зміниться ваш характер. Ви станете злим, похмурим і дражливим. Вам весь час здаватиметься, наче має статися щось лихе, щось недобре. І все тому, що похилі стіни вашої кімнати ніби постійно загрожують падінням, і ви ніяк не можете позбутися передчуття якоїсь неминучої біди. На щастя, у цих кособоких будинках тепер уже ніхто не живе. Один час їх навіть хотіли розібрати, але потім вирішили залишити в науку на майбутнє, щоб нікому більше не спадало на думку зводити подібні безглузді споруди.

— І це допомогло? — запитав Незнайко.

— Допомогло, — сказав Кубик. — Але ненадовго. Деякі архітектори не могли одразу позбутися старих звичок. Ні-ні, а якийсь з них візьме та й побудує дім, перед котрим стоїш і тільки руками розводиш. Однак згодом знаменитий архітектор Кавунчик знайшов чудовий спосіб споруджувати дуже красиві будинки без усіх цих фокусів-покусів. До того ж він винайшов цілий ряд нових будівельних матеріалів, як, наприклад, полегшена пресована піногума, з якої можна будувати складні портативні будинки; гідрофобний картон, що не боїться ні холоду, ні спеки, ні дощу, ні вітру; синтетичний пластилін для ліпних прикрас і будівельна пінопластмаса, що у воді не горить