Читати книгу - "Стів Джобс"

користь середньостатистичним користувачам. Возняк, будучи в душі гакером, не погоджувався. Він хотів зробити вісім отворів у комп’ютері, щоби користувачі туди могли вставити мікросхеми та периферійні пристрої, які вони хотіли. Але Джобс наполіг лише на двох отворах — для принтера та модему.

— Зазвичай я легка для спілкування людина, але тоді я сказав йому: «Якщо ти так хочеш, то йди і купи собі іншого комп’ютера», — пригадує Возняк. — Я знав, що люди, схожі на мене, згодом вигадають пристрої, які підключатимуться до будь-якого комп’ютера.

Тоді Возняк виграв суперечку, але відчув, що його влада послаблюється.

— Тоді я ще мав владу і міг щось зробити, але так буде не завжди.

Майк Маркула

Усе це потребувало значних витрат.

— Збірка подібного пластикового блоку коштувала б десь сто тисяч доларів, — казав Джобс. — А запустити його у виробництво вартувало б десь у двічі дорожче.

Він повернувся до Нолана Бушнела — щоб запропонувати менший пакет акцій.

— Він запитав мене, чи зможу я вкласти п’ятдесят тисяч в обмін на третину компанії, — пригадує Бушнел. — Я був розумником і сказав, що ні. Зараз смішно про це згадувати у ті моменти, коли я не кусаю лікті через це.

Бушнел порадив звернутися до Дона Валентайна — колишнього менеджера з маркетингу у National Semiconductor, який відкрив Sequoia Capital — фірму з ризикованим капіталом. Валентайн приїхав у гараж до Джобса на «Мерседесі». Він був убраний у синій костюм і сорочку зі стильною краваткою. Його першим враженням від Джобса було те, що Стів дивно виглядав і погано пахнув.

— Стів намагався бути втіленням субкультури. Він носив клочкувату бороду, а сам був дуже худий і загалом виглядав як Хо Ші Мін.

Валентайн же став відомим інвестором у Силіконовій Долині не тому, що складав враження про людей за їхнім зовнішнім виглядом. Його хвилювало інше. Він переймався тим, що Джобс нічого не знав про маркетинг і розносив свої комп’ютери по роздрібних крамницях.

— Якщо ти хочеш, щоби я вас фінансував, — сказав йому Валентайн, — вам потрібен ще один партнер, який буде знати про маркетинг, доставку товарів і може написати бізнес-план.

Джобс зазвичай був або цинічним, або, навпаки, відкритим до порад від старших людей. З Валентайном, власне, був другий випадок.

— Надішліть мені три кандидатури, — відповів Стів.

І Валентайн надіслав. Джобс зустрівся з усіма ними і найбільше зійшовся з Майком Маркулою, який зіграв неабияку роль у становленні компанії Apple.

Маркулі ледь виповнилося 33 роки, але він уже був на заслуженому відпочинку після роботи в Fairchild і Intel, де він здобув мільйони вироблянням чипів на широкий загал. Він був обережним і проникливим чоловіком із рухами гімнаста, адже займався цим спортом ще у школі. Найкраще йому вдавалося визначати стратегію щодо ціни, доставки товарів, маркетинг і фінанси. Незважаючи на те, що він був досить закритою людиною, Маркула мав слабинку, коли йшлося про його недавнє збагачення. Майк побудував будинок на озері Тахо, а згодом спорудив і величезний особняк на пагорбах Вудсайд. Коли він приїхав до Джобса у гараж, то не водив темний «Мерседес», як Валентайн, а був за кермом золотистого «Корвету» з відкидним верхом.

— Коли я приїхав в гараж, Воз сидів за верстатом і відразу почав хвалитися Apple II, — пригадував Маркула. — Я не зважав, що обом хлопцям варто було б підстригтися, і дивився лише на те, що знаходилося на верстаку. А підстригтися можна завжди.

Джобсу зразу сподобався Маркула.

— Він був невисокий і втратив роботу з топ-маркетингу в Intel, що, як я підозрюю, змусило його довести щось самому собі.

А ще він вразив Джобса своєю чесністю.

— Було помітно, що він не обмане. В ньому відчувалася моральність.

Возняк також був вражений.

— Я вважав його найкращою людиною у світі, — пригадує він. — Чудовим було й те, що він захоплювався нашими винаходами.

Маркула запропонував Джобсу написати бізнес-план разом.

— Якщо все вийде, я стану інвестором, — сказав Маркула. — Ну а якщо ні, то ви отримаєте кілька тижнів моєї роботи безкоштовно.

І Джобс вечорами почав ходити до Маркули додому, де вони детально обговорювали проект, а потім бесідували мало не до ранку.

— Ми прогнозували багато речей, як-от скільки будинків буде оснащено комп’ютерами. Часом ми не спали і балакали до четвертої ранку, — пригадував Джобс.

Врешті-решт Маркула написав увесь план сам.

— Стів часто казав: «Я принесу тобі цей розділ наступного разу», але зазвичай вчасно не приносив, і я писав усе сам.

План Маркули передбачав вихід за межі ринку аматорів.

— Він говорив про те, що комп’ютер потрібен і звичайним людям у звичайних будинках — наприклад, для того щоби вони записували рецепти чи стежили за своїми витратами, — пригадував Возняк.

Тоді Маркула насмілився передбачити, що вони будуть серед 500 успішних компаній у рейтингу часопису Fortune вже за два роки.

— Це початок індустрії, — сказав він. — Таке трапляється раз на декаду.

І хоча Apple став однією з 500 компаній у Fortune за сім років, та чуття не підвело Маркулу.

Майк запропонував гарантовану кредитну лінію у розмірі 250 тисяч доларів в обмін на те, що його зроблять третім партнером. Так разом із Джобсом і Возняком він матиме 26 % частки. Решту ж передбачили для заохочення майбутніх інвесторів. Вони зустрінуться у котеджі біля басейну Маркули, де підпишуть угоду.

— Мені здавалося, що Маркула ніколи вже не побачить своїх двохсот п’ятдесяти тисяч, і мене вражало, що він готовий ризикувати, — пригадував Джобс.

Наступним завданням було переконати Возняка працювати у компанії повний робочий день.

— Чому я не можу працювати тут лише частково і мати роботу у HP як гарантію свого майбутнього? — запитував він.

Маркула відповідав, що так не вийде, і попросив Возняка вирішити за кілька днів.

— Я б почувався некомфортно, якби у новоствореній компанії мені треба було віддавати накази людям і контролювати, що вони роблять, — пригадує Возняк. — Я давно визначився, що ніколи не стану авторитарним.

Він пішов до особняка Маркули і повідомив, що не залишить HP. Той лише знизав плечима — мовляв, що ж поробиш. Але Джобс розлютився. Він переконував Возняка лестощами, залучав друзів, щоби ті переконували його, плакав, кричав і навіть кидався мало не в бійку. Коли вже все було випробувано, Джобс пішов додому до Возняка, розплакався і попросив допомоги у Джері. На той час батько Возняка вже здогадувався, що капіталовкладення у Apple II принесуть чималі гроші, і тоді він підтримав уже Джобса.

— І додому, і на роботу мені телефонували мама, тато, брат, різні друзі, — пригадував Возняк. — Кожен