Читати книгу - "Хімія для серця , Настя Коваленко"

Мар’яна стояла перед дверима хімічної лабораторії міської фармацевтичної компанії. Її серце билося швидше, ніж у день олімпіади. Вона тримала посвідчення практиканта, а поруч стояли ще двоє студентів з інших коледжів. Вона була єдина з її курсу, кого направили сюди.

— Лаборантка Мар’яна? — звернулася до неї жінка в білому халаті.

— Так, — чітко відповіла вона.

— Проходьте. У вас буде окрема зона. Вас рекомендували як найкращу студентку, тож подивимось, що ви вмієте.

Усередині панувала тиша, лампи холодного світла, запах спирту та реактивів. І — відчуття чогось більшого. Вона не була просто студенткою. Вона була частиною реальної науки.

Перші дні минули в аналізах, спостереженнях і звітах. А на четвертий — їй довірили власний невеликий експеримент. Вона робила це не заради оцінки, а заради справжнього результату.

На обід вона виходила на дах. Саме там одного разу їй зателефонував Назар:

— Як твоя лабораторна імперія?

— Жива. І росте, — усміхнулася. — А ти як?

— Думаю про тебе. Часто. І трохи скучив.

— Я теж, — сказала вона, і в її голосі в

же не було сумніву.