Читати книгу - "Остап Вишня. Невеселе життя, Сергій Анастасійович Гальченко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Я[ків] М[ойсейович] – Я. М. Мороз.
Олександр Іванович П. – особа не встановлена, яку теж тоді було репресовано, тобто вона поїхала на заслання вслід за О. А. Слісаренком.
Михайло Семенович, Валерія – невстановлені особи.
Бордон – очевидно, слідчий, який вів справу Остапа Вишні.
Хіба ще не поїхали гості… – Очевидно, йдеться про якусь комісію, що перевіряла тоді табір у Чиб’ю.
Йосип Йосипович – Й. Й. Гірняк.
Із щоденника Остапа Вишні.
31 серпня 1934 р.
«Бруски» – роман російського письменника Федора Івановича Панфьорова (1896–1960), що вийшов у чотирьох частинах у 1928–1936 рр.
«Піднята цілина» – роман російського радянського письменника Михайла Олександровича Шолохова (1905–1984), перша книга якого вийшла в 1932 р.
Кулик Іван Юліанович (справжнє ім’я та по батькові – Ізраїль Юделевич; 1897–1937) – український письменник. У 1934 р. очолював новоутворену Спілку радянських письменників України.
Іван Г. – прізвище письменника не вказується з етичних міркувань.
Радек Карл Бернгардтович (1885–1938) – публіцист, літератор.
Бухарін Микола Іванович (1888–1938) – радянський державний, партійний діяч, займав керівні пости в ЦК, ЦВК СРСР, Виконкомі Комінтерну. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.
Бєдний Дем’ян (справжнє прізвище – Придворов Юхим Олексійович; 1883–1945) – російський радянський поет.
Безименський Олександр Ілліч (1898–1973) – російський радянський поет.
Микитенко Іван Кіндратович (1897–1937) – український радянський письменник; один з керівних діячів ВУСППу, ВОАППу, а з 1934 р. – секретар правління Спілки радянських письменників України.
Хвильовий Микола Григорович (справжнє прізвище – Фітільов; 1893–1933) – український поет, прозаїк, публіцист. М. Г. Хвильовий – один з організаторів літературного процесу в Україні у перші роки Радянської влади, був засновником літературної організації ВАПЛІТЕ (1925–1928), а також вважається основоположником і теоретиком нової течії в пожовтневій літературі – активного романтизму (вітаїзму). 13 травня 1933 р. покінчив життя самогубством.
Куліш Микола Гурович (1892–1937) – український драматург; був одним із активних учасників ВАПЛІТЕ, а з листопада 1926 р. – її незмінний президент. 7 грудня 1934 р. був заарештований у Харкові під час похорону І. Д. Дніпровського, тіло якого перед цим привіз із Ялти, і несправедливо засуджений на 10 років суворої ізоляції, яку відбував у Соловецькому концтаборі і розстріляний 3 листопада 1937 р. в Сандормосі.
1 вересня 1934 р.
Добровольська Олімпія – українська актриса, дружина Й. Й. Гірняка.
2 вересня 1934 р. Телеграма В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.
На телеграмі помітка рукою Остапа Вишні: «Коли прийшла – не знаю. 5/ІХ-34. Найшов 5/ІХ у ящику в столі в себе. О. В.».
9 вересня 1934 р. Лист В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.
На конверті помітка рукою Остапа Вишні: «28.ІХ.34. Чиб’ю».
В Ташкент до родичів я писала… – Очевидно, йдеться про родину Рамзі, який перебував у Чиб’ю разом із Остапом Вишнею, бо родичів В. О. Маслюченко у Ташкенті не було.
Горська Ольга Георгіївна – українська актриса, мати актриси Тамари Юріївни Жевченко – дружини Ю. І. Яновського.
Варецька Валентина Федорівна – українська актриса.
Леонід Іванович – Кліщеєв Л. І. – режисер театру, в якому працювала до арешту чоловіка В. О. Маслюченко.
Марія Адольфівна – мати першої дружини Остапа Вишні.
Максим Максимович – М. М. Лебідь (1899–1939?) – український письменник; тривалий час був директором Будинку літераторів імені В. Блакитного у Харкові.
Олександр Іванович – особа не встановлена, яку теж було репресовано. В. О. Маслюченко з обережності до цензури завуальовано пише, що заарештованих письменників відправили на заслання, де, очевидно, перебував О. А. Слісаренко.
Іван Данилович – І. Д. Дніпровський (справжнє прізвище – Шевченко; 1895–1934) – український письменник.
Семенко Михайло (Михайль) Васильович (1892–1937) – український поет.
Максим Тадейович – М. Т. Рильський.
«Новотні» – мисливська рушниця, що належала В. О. Маслюченко як члену Товариства мисливців. Її було незаконно забрано під час арешту Остапа Вишні.
Із щоденника Остапа Вишні.
12 вересня 1934 р.
«Бесприданница» – п’єса російського драматурга О. М. Островського, написана в 1879 р.
16 вересня 1934 р. Лист В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.
Получила я от сестры из Ташкента письмо подробное. – Мова йде, очевидно, про родину Рамзі, приятеля по засланню Остапа Вишні, оскільки в Ташкенті родичів у В. О. Маслюченко не було.
Приезжала Данила Андреевича жена… – Особи не встановлені.
Глуховская – особа не встановлена.
Липочка – дружина Й. Й. Гірняка Олімпія Добровольська.
18 вересня 1934 р. Лист В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.
На конверті є помітка рукою Остапа Вишні: «12.Х.34».
Иван Александрович П. поехал в экспедицию догонять Мачкового батька… – Йдеться про когось із репресованих, хто поїхав на заслання услід за батьком Марка (Мачка) Слісаренка – письменником О. А. Слісаренком.
21 вересня 1934 р. Телеграма В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.
У тексті телеграми слово «п’ятого» виправлено рукою Остапа Вишні на «первого» і поставлено дату одержання: «23.IX.34».
27 вересня 1934 р. Лист В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.
Петро Захарович Т. – особа не встановлена.
29 вересня 1934 р. Лист В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.
На конверті є помітка рукою Остапа Вишні: «19.Х.34. О. В.».
Очень рада, что Й[осип] Й[осипович] прошел хорошо… – Йдеться про виступ Й. Й. Гірняка на аматорській сцені в Чиб’ю.
Юзик – Й. Й. Гірняк.
Марія Іванівна – дружина письменника В. З. Гжицького.
Мачків батько сейчас в Киеве… – йдеться про заарештованого письменника О. А. Слісаренка.
Марія Іванівна К[урська] – дружина письменника Олеся Досвітнього.
29 вересня 1934 р. Лист М. М. Маслюченко до Остапа Вишні.
На конверті рукою Остапа Вишні помітка: «19.X.34. О. В.».
Із щоденника Остапа Вишні.
30 вересня 1934 р.
Берзін – очевидно, йдеться про Берзіна Яна Карловича (1889–1938), який у 1924–1935 рр. і в 1937 р. був начальником Розвідуправління Робітничо-Селянської Червоної Армії.
1 жовтня 1934 р. Телеграма В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.
На телеграмі є помітка рукою Остапа Вишні: «3/Х 34 р.».
4 жовтня 1934 р. Лист В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.
И не могу себе представить, чтобы Я[ков] М[оисеевич] не сдержал своего слова. – Під час приїзду В. О. Маслюченко на побачення у липні 1934 р. начальник Ухтпечлагу Я. М. Мороз обіцяв дати дозвіл на спільне проживання сім’ї через три місяці, але, як видно з листа, вирішення цього питання було відкладено до травня 1935 р.
Із щоденника Остапа Вишні.
10 жовтня 1934 р.
Курбас в Соловках (?) – Дослідниця і біограф Л. Курбаса Р. Скалій про цей період життя пише таке: «Курбаса заарештували 26 грудня (1933 р.) в Москві, тримали там два місяці: 25 лютого 1934 року привезли до Харкова, судили 9 квітня того ж року, і потім відправили на Північ. Був він у Сегежі, Петровському ямі, Медвежегорську, Кемі і, за спогадами Валаєва, лише восени 1935 року потрапив на Соловки». (Р. Скалій. Ще раз про факти і домисли. Деякі міркування про «білі плями» з біографії Леся Курбаса. – «Культура і життя», 1989, 3 вересня). Очевидно, Остап Вишня на той час і за тих обставин не міг мати точних відомостей про місце ув’язнення Л. Курбаса і М. Ірчана.
Голодовка Єнукідзе, Челідзе, Зенькова. – Очевидно, йдеться про репресованого державного і партійного діяча Єнукідзе Авеля Сафроновича (1877–1937), який тоді разом із іншими ув’язненими в знак протесту оголосив голодовку.
21 жовтня 1934 р. Лист В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.
На
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Остап Вишня. Невеселе життя, Сергій Анастасійович Гальченко», після закриття браузера.