Читати книгу - "Улісс"

87

(41) Острів нестерпної спраги — алюзія на вираз «острів невтоленного голоду» («Одіссея», Пісня IV).

88

(41) Голубник — так прозвали форт, де містилася дублінська електростанція.

89

(41) «Хто призвів тебе…? …Йосипе». — Цитата з «Життя Ісуса» (1884) Лео Таксіля (псевдонім Габріеля Жогана-Паже; 1854—1907).

90

(41) Дикими гусьми називали ірландських політичних емігрантів.

91

(42) М’ясо з казанів фараонових — Вих. 16, 3.

92

(42) Буль-Міш (буль. Міш). — Фамільярна назва бульвару Сен-Мішель.

93

(42) Фіакр і Скот — поряд із Колумбаном найвідоміші з ірландських місіонерів; св. Фіакр — пом. бл. 670 р.; Іоанн Дунс Скот (бл. 1266—1308).

94

(43) Тож за здоров ’я тітки… — адаптація куплета жартівливої ірландської пісні «Тітка Метью Ганігана».

95

(44) Далькассії — мешканці невеликого королівства Далькайс в Мунстері, звідки, зокрема, вийшов і славетний король Ірландії Бріан Бору.

96

(45) Св. Каніс (Кенні) (пом. бл. 599) — ірл. святий, на честь якого названі місто й графство Кілкенні.

97

(45) І Неппер Тенді бере мене за руку — з ірл. Патріотичної балади «Вбраний у зелене», про повстання 1798 р.

98

(45) Луї Вейо (1813—1883) — французький журналіст, запеклий католик, різко критикував романтиків, зокрема Т. Ґотьє (1811—1872).

99

(46) Дві марії — ймовірно, Св. Діва Марія і Марія Маґдалина.

100

(46) Лохланни («озеряни»; ірл.) — прізвисько норвежців, що робили наскоки на острів і заснували Дублін.

101

(46) …коли Малахій… — із вірша Т. Мура (1779—1852) «Згада хай Ерін дні колишні». Йдеться про легенду, як ірл. король Малахій зняв із переможеного данського вождя й надягнув на себе золотий нашийний обруч.

102

(46) Косяк китів… — За свідченнями хронік, під час голоду в Дубліні 1331 р. до берега прибило зграю китів, і дублінці перебили понад двісті тварин. Наступна історична сцена — небувалі морози взимку 1338 р., коли дублінці палили багаття на льоду річки Ліффі.

103

(46) Жовтавий камзол — Мулліган у лимонному жилеті.

104

(46) Ловець удачі. — В «Гамлеті» (II, 2) Розенкранц і Гілденстерн називають себе «наближеними удачі».

105

(46) Когорта самозванців. Брат Брюса — Едвард Брюс (убитий 1318 р.), менший брат шотл. короля Роберта Брюса. 1314 р. Едвард удерся до Ірландії, щоб визволити її від Англії, але ірландці вбили його як самозванця. Томас Фіцджеральд (1513—1537) підняв 1534 р. повстання проти англійців, які взяли його в полон і стратили; прозваний «Шовковим Томасом», бо його прибічники носили шовковий розпізнавальний знак. Перкін Ворбек (бл. 1474—1499) — самозванець, що за царювання Генріха XII оголосив себе сином короля Едварда IV. Ламберт Сімнел (1475—1534), син теслі, проголошений Едвардом, графом Варвікським і коронований у Дубліні як англійський король Едвард VI; того ж року взятий в полон англійцями, і король Генріх VII відіслав його в кухню кухарчуком, а потім настановив сокільничим.

106

(46) Глузували з Ґвідо — мотив із новели 9 Шостого дня «Декамерону» Боккаччо: коли знайомі застали Гвідо, що бенкетував на цвинтарі, й почали глузувати з нього, а він відказав, що вони можуть говорити про нього що завгодно, бо «знаходяться у своїй оселі» — оголосивши тим самим цвинтар їхньою оселею.

107

(47) Метаморфози пса: протягом трьох абзаців він дістає епітети зайця, оленя, ведмедя, теляти, леопарда. Леопард, за середньовічними бестіаріями, «жорстокий звір, якого зачинають у перелюбі лев і пантера».

108

(47) Стівенів сон тлумачать іноді як провіщення його зустрічі з Блумом.

109

(47) Єгиптяни-цигани. — Циганам повсюди довго приписували єгипетське походження.

110

(48) Ручки білі, ружа-пастка… — другий куплет пісні «Задоволені похвали злодія на честь дівки своєї», опублікованої у збірці «Блатна академія» (Лондон, 1673).

111

(48) Безвідрадна втіха. — За «Сумою теології» св. Томи Аквінського, це той гріх, коли свідомості дозволяють заглиблюватися в лихі думки. Братом-дикобразом св. Тому прозвали за гостроту його аргументів і всеозброєність ними.

112

(48) Через піски — тут перегуки з віршами наприкінці драми Шеллі «Еллада» (1821).

113

(48) Omnis caro… — Цим псалмом починається католицька панахида.

114

(48) Де мій записник: Де грифель мій — «Гамлет» І, 5.

115

(49) Єпископ Клойнський — Берклі.

116

(49) Годжес, Фіггіс і Ко — дублінські видавці й книготоргівці.

117

(49) Я вас вітаю, як квітку в маю — ірл. сентиментальна пісня.

118

(50) Кохання, яке не зважувалося назвати себе — із вірша «Дві любові» лорда Апьфреда Дугласа, друга О. Вайльда.

119

(50) Все або нічого — гасло героя драми «Бранд» (1866) Ібсена.

120

(50) Св. Амвросій Медіоланський (бл. 340—397) — один з отців Церкви, єпископ міланський і наставник Блаж. Августина.

121

(51) Гра слів: купа пір’я — постільна перина й одночасно — г. Фезербед («Перинна постіль»), висота на південь від Дубліна.

122

(51) Морську смерть називає найлагіднішою і провіщає її Одіссею Тіресій у Пісні XI.

123

(51) Старезний батько Океан — одне з імен Протея у Гомера.

124

(51) Я пити хочу. Нахмарилося — алюзії на сцену розп’яття Христа.

125

(51) З Новим роком, мамо, щастя прийде — рядок з вірша «Травнева королева» (1833) А. Теннісона (1809—1892). Джойс неґативно ставився до його поезії, прозвавши Лаун-Тенісоном (від lawn-tennis «лаун-теніс»).

126

(54) Картоплина — колись дана Блумові матір’ю як талісман (те, що врятувало Ірландію у Великий голод).

127

(55) Гори Блум — існують насправді, на південний захід від Дубліна.