Читати книгу - "Хто боїться смерті"

хаті, бажаючи вийти надвір. А через вагу свого тіла почувалася страшенно чужою. Тітка зглянулася наді мною і якось принесла додому трохи фарби з ринку, пензлик і п’ять пальмових гілок, знебарвлених і висушених. До цього я жодного разу не пробувала малювати. Я дізналася, що можу намалювати сонце та дерева, те, що є надворі. Тітка з дядьком навіть продали деякі мої картини на ринку! Оньєсонву, я мати двійнят.

Я охнула і сказала:

— Ані добре з вами обійшлася!

— Виносивши двійню у п’ятнадцять, я в цьому сумніваюся, — відповіла вона. Але всміхнулася. Близнята — яскравий знак любові Ані. Також близнятам часто платять за те, щоб вони жили в якомусь місті. Якщо стається якась халепа, завжди кажуть: якби не близнята, було б іще гірше. У Джвагірі, наскільки я знала, близнят не було.

— Дівчинку я назвала Нууму, а хлопчика — Фанта, — продовжила Ада. — Коли їм було близько року, я повернулася сюди. Малеча залишилася з моїми тіткою та дядьком. Банза була досить далеко, щоб я не мала змоги просто так узяти й побігти туди. Моїм дітям зараз має бути по тридцять з лишком років. Вони жодного разу до мене не приїхали. Фанта і Нууму. — Вона трохи помовчала. — То ти розумієш? Дівчат слід захищати від їхньої ж дурості, і вони не мають страждати через дурість хлопців. Джуджу змушує дівчину проявити твердість, коли це необхідно.

«Але інколи дівчину все одно примушують», — подумала я, згадавши Бінту.

— Аро нічого не став мене навчати, — сказала вона. — Я запитала про Містичні аспекти, а він лише посміявся з мене. Мене це влаштовувало, та коли я питала його про якісь дрібниці — скажімо, як сприяти зростанню рослин, віднаджувати мурах від кухні, захищати наш комп’ютер від піску, — він завжди був надто заклопотаний. Він навіть накладав джуджу Одинадцятого ритуалу на скальпелі, коли мене не було поруч! Це здавалося… неправильним.

Ти маєш рацію, Оньєсонву. Між чоловіком і дружиною секретів бути не повинно. Аро повен секретів і ніяк не виправдовується, зберігаючи їх. Я сказала йому, що піду. Він попросив мене залишитися. Він кричав і погрожував. Я — жінка, а він — чоловік, казав він. І справді. Пішовши від нього, я пішла проти всього, чого мене навчили. Це було важче, ніж полишити власних дітей.

Він купив мені цей будинок. Він часто до мене приходить. Ще залишається моїм чоловіком. Саме він описав мені озеро Семи Рік.

— Ого, — сказала я.

— Він завжди надихав мене на малювання. Та коли йдеться про щось глибше, він нічого мені не розповідає.

— Тому що ви — жінка? — зневірено спитала я, згорбивши плечі.

— Так.

— Будь ласка, ада-м, — сказала я. Подумала, чи не стати мені на коліна, але тут згадала, як Мвітин дядько благав чаклуна Даїба. — Попросіть його змінити свою думку. Ви самі казали під час Одинадцятого ритуалу, що мені слід піти до нього.

Вона явно роздратувалася.

— Я була дурною, і прохання в тебе теж дурне, — заявила вона. — Перестань виставляти себе дурепою, приходячи сюди. Йому подобається відмовляти.

Я випила трохи чаю.

— Ой! — вигукнула я: мене раптом осяйнуло. — Той рибочоловік біля дверей. Дуже старий, з напруженими очима. Це ж Аро, чи не так?

— Звісно ж, так, — сказала вона.

Розділ 14

Оповідачка

Чоловік однією рукою жонглював великими блакитними кам’яними кулями. Це давалося йому так легко, що я замислилася, чи не користується він джуджу. «Він — чоловік, тож це можливо», — ображено подумала я. Відколи Аро відмовив мені вдруге, минуло три місяці. Не знаю, як я витримала ті дні. Як знати, коли мій біологічний батько атакує знову?

Лую, Бінта й Діті не були так зачаровані жонглером. Був День відпочинку. Їх більше цікавили плітки.

— Я чула, що Сігу заручилася, — сказала Діті.

— Її батьки хочуть вкласти викуп за неї у свій бізнес, — докинула Лую. — Уявляєте собі, як це — заміжжя у дванадцять років?

— Можливо, — тихо промовила Бінта й відвела погляд.

— Можу уявити, — сказала Діті. — І я була б не проти мати чоловіка, набагато старшого за себе. Він би добре про мене піклувався, як і мусить.

— Твоїм чоловіком буде Фанасі, — відповіла Лую.

Діті роздратовано закотила очі. Фанасі досі з нею не розмовляв.

Лую розсміялася і сказала:

— Просто зачекай — і побачиш, помиляюся я чи ні.

— Нічого я не чекатиму, — пробурчала Діті.

— А я хочу якнайшвидше вийти заміж, — сказала Лую з хитрим усміхом.

— Це — не причина для шлюбу, — відповіла Діті.

— Хто сказав? — запитала Лую. — Люди одружуються і з дріб’язковіших причин.

— Я взагалі не хочу заміж, — промимрила Бінта.

Про заміжжя мені не думалося зовсім. До того ж діти-еву вважалися негідними шлюбу. Я була б образою для будь-якої родини. А Мвіта не мав родини й тому не міг увійти до нашої зі шлюбом. На додачу до всього цього я замислилася про те, якою була б наша близькість, якби ми справді побралися. У школі нам розповідали про жіночу анатомію. Найбільше ми зосереджувалися на тому, як прийняти пологи без цілителя. Ми вивчали способи попередження зачаття, хоча ніхто з нас не міг зрозуміти, нащо це може знадобитися. Ми вивчили, як працює чоловічий пеніс. А от параграф про жіноче збудження пропустили.

Я прочитала цей розділ самостійно й дізналася, що Одинадцятий ритуал позбавив мене не тільки справжньої інтимної близькості. У мові океке немає слова на позначення плоті, яку з мене вирізали. Був медичний термін, запозичений з англійської, — «клітор». Він значною мірою відповідає за збудження жінки під час близькості. «Заради Ані, нащо його видаляють?» — спантеличено замислилася я. Кого мені спитати? Цілительку? Вона ж була зі мною в ніч мого обрізання! Я згадала те розкішне, бентежне відчуття, яке Мвіта завжди пробуджував у мені поцілунком, за мить до появи болю. Я замислилася, чи не скалічено мене. Мені ж узагалі було необов’язково це робити.

Я абстрагувалася від розмови Лую та Діті про шлюб і подивилася, як жонглер підкидає свої кулі в повітря, робить сальто й ловить їх. Заплескала в долоні, і жонглер мені всміхнувся. Я всміхнулася у відповідь. Побачивши мене вперше, він