Читати книгу - "Життя там де є смерть , Аннабель Вікторі Лільмонд"

   "Іноді відстань між людьми є єдиним, що має у собі спільне."

Я не для тебе, ти — не мій,
Як тиха зірка в далині.
Мій світ належить лиш тобі,
Хоч твій — небачений мені.

Твій образ — тиша у вікні,
Мов промінь в сутінках прозорий.
Ти — вітер, що в житах дзвенить,
Ти — мій єдиний шлях угору.

Тебе торкнутись не зумію,
Ні погляд твій зловить у сні.
Та кожен день тебе лелію,
Як сонце, сховане в мені.

Ти не озвешся, не впізнаєш,
Мій шепіт тане, мов туман.
Та я в душі тебе тримаю,
Як світ тримає небокрай.

Твоє ім'я — спомин вічний мій,
Що квітне у сумній темниці.
Як небо пестить хвилі втоми,
Так ти живеш у глибині.

І хай мій біль — як тихий спів,
Що загубився поміж нами.
Кохання це, як вічний плин,
Цвістиме світлом над полями.

Бо навіть час, мов теплий струмінь,
Не зможе стерти ці сліди.
Ти — вічність, що мені відкрита,
Хоч сам стоїш на межі мрій.