Читати книгу - "Новий Атлантис, Selene Evance"

— Мені, звісно, приємно, що ти так мене розглядаєш, але я не можу витлумачити цей твій погляд. Ти хочеш мене обійняти чи перегризти мені горлянку? 

— Я хочу… — затнувшись, я сперлася долонями на ліжко. — Мені треба забрати Міллі, поговорити з Лукасом, а ще потрапити на вечірку в ангар. 

— Але спершу млинці. 

— Та в тебе ті млинці — ідея фікс сьогодні. 

Він опустив голову й по-хлопчачому задирливо всміхнувся. Прядка впала йому на лоба, ледь не влізши в око. 

— Учора це була твоя ідея фікс. 

— Млинці так млинці, — я схилила голову набік. — А ти точно син того страшнючого дядька, який ледь не віддав наказ мене прикінчити, Кіане? 

— Якщо ти про це питаєш, значить, не точно. Усе не так жахливо, Віві. Для нас це спосіб ведення бізнесу, хороша система для підтримання порядку й стабільності. 

— Бізнесу, еге ж, — буркнула я й вистиркнула ноги з-під ковдри. — Бізнес людей не вбиває, а вам кілька справ збиралися шити. 

Кіан зіп’явся на ноги й допоміг мені встати. 

— Не пришили ж. А значить, у мене є шанси покаятися, хіба ні?