Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

На його запитання всі засмучено цокнули та повернулися до Христини з її підозрами.

- Їхні розмови - ще дрібниці, - вона нарешті відірвалася від переписки. - Ви бачили, як він з Інгрід з мого загону танцював? Це теж не нормально.

- Ну, може вони давно знайомі, - розмірковувала Діана. - До того ж Галинка нам постійно нагадує, щоб ніяких стосунків серед вожатих і дітей. Пам'ятаєте ту історію, як п'ятнадцятирічна дівчина завагітніла від вожатого?

- Щороку її чую, - видихнув Валера. - Тому вона бере на роботу тільки нас. Самий перевірений варіант. Від нас такого точно не чекаєш.

- А Вадим? - допитувалася Аліса.

- Можна просто запитати в Інгрід, - запропонувала Діана. - Я чула, вона одногрупниць хотіла позлити. Вадим уміє догодити всім, - вона обернулася до об'єкта їхньої бесіди.

Поруч із Вадимом сидів Ярослав і крутив кубик Рубіка і тривало це півгодини, якщо не більше. Перебуваючи біля багаття, Діана кілька разів помітила, як він розбирає його, складає, потім знову розбирає і витрачав на це менше ніж хвилину. Іноді й не дивився зовсім, м'язова пам'ять усе зробить за нього, поки Ярослав відволікався на вожатого третього загону і дівчат, що так зацікавлено підтримували бесіду. Слухав, розмовляв, але кубик крутити не переставав, використовував його як антистрес.