Читати книгу - "Кохати зірку, Лана Деніз"

  Арман, повернувшись зі зйомок додому, кинув ключі від авто на столику в передпокої і пройшов у вітальню. Ніколь виглянула із кухні.

-Привіт! Як справи?- посміхаючись, запитала вона.

-Привіт, так собі,- зітхнув Арман,- втомився дуже.

-Армане, вибач,  я тут трішки похазяйнувала,-  винувато промовила Ніколь.

-Не треба вибачатися, це ж і твій дім.

-Але ти покинув мене,- Ніколь сумно поглянула на нього.

-Ніколь, ми вже про це говорили,- зітхнув Арман,- досить!

-Не дав мені навіть маленького шансу,- продовжувала Ніколь.- Обручка, яку ти зняв, була моєю мрією не один рік…

-Мені дуже шкода…Але я не можу більше тобі нічого обіцяти,- зітхнув Арман.

-Я не прошу обіцянок,- Ніколь підійшла до нього, взяла за руку і простягнула йому обручку,- просто не гарячкуй…

-Не вийде!- твердо промовив Арман.

-Добре,- Ніколь поклала обручку йому в долоню,- не треба її носити, не поспішаймо…Давай візьмемо паузу в наших стосунках.

-Ніколь,- Арман сердито поглянув на дівчину,- не треба! Я вже все вирішив!

   Ніколь схопила його за руку.

-Благаю, не вирішуй зараз! Давай повечеряємо разом і спокійно про все поговоримо.

-Це нічого не змінить, Ніколь!

-Не ображай мене, будь ласка,- дівчина продовжувала благально дивитися на нього,-я ж прошу лише повечеряти і поговорити, і нічого більшого…Я приготувала нам вечерю…

-Добре,- зітхнув Арман,-  повечеряємо. Я  прийму душ і повернуся.

-Дякую тобі, я зараз накрию на стіл!- зраділа вона і поспішила на кухню.

   Вона швиденько накрила на стіл у вітальні і чекала Армана, сподіваючись спокійно поговорити наодинці, і тому дуже здивувалася, почувши, що хтось наполегливо  стукає у вхідні двері.

   Відчинивши їх, вона побачила на порозі батьків Армана.

-Доброго вечора,- знітившись промовила вона,-ви до Армана?

-Ми прийшли підтримати тебе і почути пояснення від нашого сина,- промовив мсьє Арто, пройшовши в кімнату.-Не хвилюйся, дівчинко, ми не залишимо тебе наодинці, адже ця ситуація стосується нас всіх.

-Дякую, але Арман може розсердитися,- ніяково посміхнулася Ніколь,- якщо ми всі разом зараз накинемося на нього.

-Як можна сердитися? Ми ж його батьки, і це стосується всіх нас! Іноді чоловіки нервуються перед весіллям, бояться відповідальності і поводяться як діти. Тоді хтось повинен їх стримати,- промовив батько, сідаючи на диван у вітальні.- Тому не хвилюйся, сьогодні ми все владнаємо. Арман не з тих, хто відступає від свого слова, тож ні тебе, ні нас він більше не засмутить.

-Добре, як скажете,- зітхнула Ніколь,- я приготувала вечерю і  ледве вмовила його повечеряти  зі мною, тож тепер повечеряємо всі разом.

-Не хвилюйся, люба,- мадам Шарлотта обняла її і поцілувала в щічку,- сьогодні ми з батьком обов’язково помиримо вас!

   Арман прийнявши душ, витер голову рушником і просушив волосся феном. Вдягнувшись, він довго стояв біля вікна, дивився на вечірнє місто, що сяяло неоновими вогнями і думав про вечерю з Ніколь.  Він дуже хотів, щоб вона  переїхала з його будинку в іншу квартиру, але розумів, що не мав права зараз вимагати цього від неї. Хоча її присутність в квартирі дуже його гнітила і нервувала. До того ж він почувався винним перед нею і її батьками.

   На туалетному  столику задзвонив телефон. Поглянувши на екран, він побачив, що телефонує Емілія.

-Слухаю,- зітхнувши, промовив він.

-Армане, як ти?- стурбовано запитала режисерка.

-Так собі,- зітхнув Арман,-зараз буду вечеряти з Ніколь, спробую спокійно поговорити про скасування весілля і розрив наших стосунків.

-Отже,  весілля не буде?

-Ні, не буде. Ми розірвали заручини і скасували його.

-Вибач мені, Армане, може це й не моя справа, але тоді ви поквапилися з дитиною,- здивовано промовила Емілія.

-З якою дитиною?- не зрозумів Арман.

-З вашою дитиною…

-Про що ти говориш, Емілі? Я не розумію тебе,- розсердився Арман,

-Я кажу про вагітність Ніколь.

-Ніколь вагітна?!!-здивовано запитав Арман.- Але це неправда! Цього не може бути! Звідки ти про це дізналася?

- В новинах щойно прочитала…Ти не бачив? Я зараз скину посилання, чекай!

   Арман з нетерпінням відкрив посилання і побачив статтю, в якій були розміщені їхні з  Ніколь фото і написано, що  « Ніколь Матьє вагітна і вони з Арманом Арто чекають дитину».

  Зв’язавшись із головним редактором інтернет-видання і дізнавшись, що цю новину їм повідомила сама мадемуазель Матьє, Арман поспішив у вітальню, воліючи почути пояснення про цю брехню від Ніколь.

-Як ти могла?- обурено вигукнув він, заскочивши в кімнату і враз замовк, побачивши батьків, які сиділи на дивані поряд з Ніколь.- О, ти навіть вирішила покликати собі захисників?

-Армане, я…- Ніколь підвелася, намагаючись виправдатися перед ним,- я їх не кликала, твої батьки самі прийшли в гості.

-Ніколь, я втомився від інтриг навколо мене!- Арман був розлючений.

   Батьки були шоковані, побачивши його в такому стані.

-Синку, що ти таке кажеш?- обурено вигукнула мадам Шарлотта, підхопившись із дивана і ставши поряд з Ніколь.

-Не втручайся, мамо!- промовив Арман і підскочив до Ніколь,- невже ти думала, що прив’яжеш мене до себе цією брехнею? Невже ти думала, що я після цього одразу повернуся до тебе? Навіщо ти це зробила?

-Армане, про що ти кажеш?- Ніколь злякано поглянула на нього.- Я не розумію!

-Від тебе я такого не очікував! Невже ти не розумієш, що цією брехнею ти принижуєш і себе, і мене! Не розумію, як ти могла пустити такі  плітки про нас!

-Ти про що?-Ніколь розгублено дивилася в його розлючені очі і не могла зрозуміти в чому він її звинувачує.

-Ніколь, слухай мене уважно!- розлючено вигукнув Арман,- ти негайно спростуєш цю новину, тому що я все -одно  не зміню свого рішення! Між нами все скінчено!- він вискочив із будинку, голосно грюкнувши дверима.