Читати книгу - "Північний вітер"

Лео, у Вас електрика є?

Я починаю за Вас хвилюватися. Напишіть хоч «фффуууу бееее».

Три хвилини потому

AW:

Гаразд, Еммі, давайте зустрінемося. Ще маєте бажання? Коли? Сьогодні? Завтра? Післязавтра?

П’ятнадцять хвилин потому

RE:

О, подивіться, згуба об’явилася! І тепер йому вже терміново треба зі мною зустрітися. Що ж, може, я й маю ще бажання. Та спершу поясніть мені, якщо Ваша ласка, де Ви пропадали півтора тижні. І поясніть гарненько!!!

Десять хвилин потому

AW:

Померла моя мама. Гарненьке пояснення?

Двадцять секунд потому

RE:

Ой. Серйозно? Що сталося?

Три хвилини потому

AW:

Вона була дуже нещасна. У лікарні нам сказали, що мала ще й «злоякісну пухлину». На щастя, все сталося досить швидко й мама не довго страждала.

Хвилину потому

RE:

Коли вона помирала, Ви були поруч?

Три хвилини потому

AW:

Майже. Ми з сестрою чекали у приймальні. Бо лікарі вважали, що момент для відвідин не надто слушний. І тепер я себе питаю, коли ж він мав бути «слушним».

П’ять хвилин потому

RE:

Ви були дуже близькі? (Пробачте, Лео, але в таких ситуаціях ставлять завжди однакові запитання.)

Чотири хвилини потому

AW:

Ще тиждень тому я сказав би: ні, ми геть не були близькі. Проте сьогодні я питаю сам себе: що саме, як не «відчуття близькості» і не журба, гризе мою душу. Еммі, пробачте, я не хочу надокучати Вам своїми сімейними проблемами.

Шість хвилин потому

RE:

Ви мені не надокучаєте, Лео. Хочете, можемо зустрітись і про це поговорити? У цій ситуації я якраз підходяща людина — далека від Вашого реального життя і водночас близька. Забудьмо формальності й зустрінемося просто як добрі, старі, вірні, справжні друзі.

Десять хвилин потому

AW:

Так, гаразд, дякую Вам, Еммі! Зустрінемося сьогодні ввечері? Та попереджаю: я саме досяг найвищої точки «відсутності почуття гумору».

Три хвилини потому