Читати книгу - "Тіні наших побачень"

Усе, що маєш зараз, — результат минулих учинків. Тому будь обережний з тим, що відбувається тепер. Тобі доведеться за це відповідати.

Щастя — це просто спокій думок. Надто рідко помічаю себе в спокої.

Дуже ціную такі моменти.

Не підтримую космополітів. Вважаю ярлик «житель землі» лише витримкою тренду. Я люблю автентичність, а мікс культур призведе тільки до їх втрати. У чому тоді смак подорожей та пізнання?

Мене захоплюють кочівники. Їхнє вміння пристосовуватися і створювати комфорт за будь-яких умов. Мені навряд підійде такий спосіб життя. Завжди потрібне місце, куди хочеться повертатися.

Дім — це емоційна прив’язка, а не власність квадратів.

Шлюб — засіб контролю. Юридичні платформи, які тримають людей поруч. Що спільного мають почуття та юридичні норми?

Релігія — теж засіб контролю. Але це радше внутрішній стрим, більше схожий на маніпуляції та соціальну покору.

Політика?

Поважаю та ціную благодійність.

Обожнюю зайнятість і максимальну насиченість графіка. Справи тримають людину в тонусі, лише така людина може залишатись емоційно та фізично здоровою. Повсякденні проблеми — чудовий каталізатор життєздатності, спроможності відчувати життя вповні. Відсутність проблем лише надає можливість думати про високе, що становить речі здебільшого віддалені та гіпотетичні. А немає нічого гіршого, аніж створювати уявних ворогів. Тому не варто нарікати на життєві труднощі. У певному сенсі пошук проблем — основа людського буття.

Ми постійно маємо вибирати — так передбачене життя. Якщо обираєш одне — втрачаєш інше, є речі, які заперечують одні одних. Із цим треба змиритися.

Не знаю, що гірше: не мати принципів чи не вміти йти на компроміси. Перше змушує тримати удар у складних ситуаціях, друге — уникати їх.

Сила людини — у вмінні контролювати свої поривання. Слабкість — оглядатися назад. Найбільша помилка — не робити висновків. Минуле має служити підручною книгою, майбутнє повинно вабити таємничістю. Частіше ж минуле приховують або воно не дає спокою, від майбутнього ж чекаємо гарантій.

У майбутнє треба дивитися з надією, а не зустрічати острахом невідомого.

Успіх відіграє важливу роль у нашому житті, а ми, здається, надто залежні від цього стану ейфорії та дуже часто не помічаємо локальності таких перемог, які стають лише звичайним кроком до великої, ще остаточно не сформованої мети. Варто розуміти, що в більшості випадків успіх — результат монотонної праці, а не збігу обставин. Він має підступну звичку змінювати людей, і до цих змін потрібно готуватися заздалегідь, як і до розуміння того, що нікому не потрібен твій успіх — усі чекають на твій провал.

Я відверто заплутався в тонкощах гендерних стосунків. Найімовірніше, почав надто багато «бачити». Найсумніше, що речі, які раніше здавалися просто неможливими, наразі сприймаються надто просто. Утім, не буду обтяжувати вас метафізикою цього рівня.

Висновок доволі простий: стосунки — це та партія, де не важливо, за ким залишається правда, головне — хто зберігає почуття.

Помітив, що уникаю людей, які обговорюють стосунки. Людина має жити ідеєю. Інакше ідеєю стають відносини, що призводить до надмірної концентрації уваги, яка все псує. Дивуюся, але найближчі люди дуже рідко торкаються моїх стосунків із жінками.

Кожному притаманна свобода власного світу. Тому вважаю, що справді здорові стосунки можуть збудувати тільки сформовані люди.

Більшість чоловіків не розуміють наявності в жінки власного світогляду, не завжди спрямованого на підкорення та служіння. З ним треба рахуватися. З такими жінками найважче. Але інші мене абсолютно не цікавлять.

Я підтримую традиційний етикет поведінки та природний розподіл ролей: чоловік має добиватися жінки. Проте тут у мене теж власна теорія.

Це має відбуватися тільки за взаємної симпатії. У жодному разі не варто завойовувати жінку, яка не відчуває до тебе інтересу. Ці спроби, ймовірно, і не матимуть успіху.

За таких обставин жінка просто піддається, а не кохає тебе. Хочу вірити, що я заслуговую саме на кохання.

Ми маємо ставити запитання до себе, а не вимоги до інших. Головна мета будь-яких стосунків — взаємний комфорт. Власне, саме його і варто створювати, а не обговорювати дурниці.

Деякі люди не розуміють, у чому суть порядності. Порядність — не чинити дурниць, а не просто добре їх приховувати.

Мені нечасто траплялися погані люди, а якщо такі були, вони демонстрували ті якості, які мені самому варто було б змінити.

Більше не вірю в людей, але намагаюся розуміти їхні слабкості.

Пробачити можна лише тоді, коли людина усвідомлює свою помилку, решту — розуміти, але не пробачати. У будь-якій ситуації існує, звісно, декілька точок зору. Але опиратися варто лише на співзвучність власного світу. Тому пробачати не обов’язково. Але розуміти треба завжди.

Ми всі неідеальні, і це нормально. Але поважати можна лише тих, які бодай залишаються чесними.

Я не конфліктна людина. Будь-яка війна закінчується перемир’ям.

Країни: Чорногорія, Хорватія, Греція, Грузія, Ізра­їль, Азербайджан, Бразилія, Філіппіни (сподіваюся, половину з них відвідаю до моменту виходу книжки).

Заняття: стрибок із парашутом, подорож на лайнері; почати колекціонувати корки з під пляшок вина, відвідати всі відомі мені резиденції письменників.

Попрацювати барменом, відкрити винарню, опанувати флористику, навчитися готувати справжні мексиканські тако, зайнятися йогою та сальсою, побувати на