Читати книгу - "Ігри долі"

class="book">Ніколас, у свою чергу, був дуже здивований словами Тані, такої імпульсивності він від неї не чекав. Та все ж йому це сподобалося. Ну ні, звичайно, у ліжку вона темпераментна, слів просто немає, а на словах і поведінці просто бездоганна учениця. Кривого слова не скаже, зробить все, що скажеш, завжди приголубить, втішить, порадить, ніколи сильно не ображається, ніколи не докірне невдачею, свої бажання ставить нище його. А тут виходить урвався терпець. Ніколас знав, що Танюша хоче більшого, ніж бути його коханкою, він їй цим не докоряв, кожна жінка мріє про свою власну сім’ю, про чоловіка, дітей, затишний будинок і увікенди на лоні природи усією сім’єю. Але він егоїст, думає тільки про себе, про свій комфорт, одним словом, «сам не гам і другому не дам». Часто він бачив, як чоловіки дивляться на Таню і як він пишався, що вона з ним, а не з ними. Він скупий, але гурман, завжди все красиве має бути його і нічиє більше.

«Ми підходимо один одному. Вона, як і я, досягаємо свого будь-якою ціною. І цей ультиматум багато про що мені говорить. Ми з нею гори звернемо. Таку жінку не можна втратити, тому…»

— Я хочу розлучитися з Анною, а з тобою залишуся назавжди. «Якщо залишишся такою, як зараз», — подумав Ніколас та в слух цього не сказав.

— Ти що робиш мені пропозицію? — запитала Таня, а сама навіть не дихала, щоб шум дихання не завадив їй чути слова, які вона так хотіла давно почути.

— Так, але спершу нам потрібно вирішити проблему з розлученням. Так що викладай свій план.

XV

План, як залишитися при всьому своєму капіталі і позбутися докучливої дружини, полягав у наступному: найняти людину, яка б допомогла впоратися з такою дилемою. Такою людиною, за словами Тані, є — кіллер.

Ніколас слухав Таню і не вірив своїм вухам, як вона могла до такого додуматися.

— Ти що? — шоковано мовив Ніколас, — ти при своєму розумі?

— Так, я при своєму розумі, а ти, що маєш інше вирішення проблеми. Особисто я, ні.

— Я ще не придумав нічого іншого, але вбивство, — з відразою промовив Ніколас слово «вбивство», а потім подумавши із секунду, додав, — ні, я не хочу. Мої руки і так не дуже чисті, і я не хочу ще їх забруднювати вбивством. А як це стане відомо? Ти розумієш, що буде, якщо дізнаються про це?.

Ніколас Харт «бився» в істериці. Таня теж нервувала, «Це ж треба бути таким ідіотом, він своїми криками переполошить цілу будівлю. Не дай Боже ще хтось почує його крики про вбивство, не тяжко буде здогадатися, хто це зробив, якщо Анна загине», — думала Таня.

— Тихенько, — заспокоювала вона Ніколаса, — тихенько. Ніхто не дізнається, якщо ти не перестанеш репетувати на цілу горлянку про це. Ти не думав, що хтось може почути твої крики?

— Я й забув, що ми не одні. Так, так, ти права. Але давай більше не будемо говорити на цю тему. Я з тобою не згідний. Вбивства ніякого не буде. Цю ситуацію я думаю можна вирішити і більш цивілізовиним шляхом, ми ж не якась там сицилійська мафія, ми живемо в інший час, де можна про все домовитися.

— Ну-ну, домовляйся. Подивимося, до чого це доведе. Та я знаю наперед, чим це все закінчиться. А закінчиться тим, мій любий, що вона «видоїть» тебе, як корову, а сама поїде десь на Багами, загаряти на сонечку і тринькати твої гроші, а ти будеш сидіти і думати, чому ж ти такий дурний, що не скористався моєю порадою. «Я маю будь-що переконати його в тому, щоб позбутися Анни, забрати зі свого шляху, щоб вона не зруйнувала мої плани». — думала Таня.

— Все одно вбивство Ані в мої плани не входить, — продовжував стояти на своєму Нік.

— Я й не думала, що ти такий боягуз, — також стояла на своєму Таня. Вона знала, що трошки перегнула палку, але вже «час брати бика за роги», бо інакше цей «слюньтяй» ще більше впреться.

— Я тебе не впізнаю? Звідки в тебе стільки жорстокості? — Ніколас наблизився до неї і дивився прямо в очі. — Ти чудова, мила дівчина. Що з тобою сталося? Як ти можеш з такою легкістю говорити про вбивство невинної людини, хоча бачить Бог, я її і не долюблюю, вона мені стільки «крові попила», були моменти, в яких я навіть бачив, що я її вбиваю, але, насправді, я такого не хочу. Не хочу, щоб її смерть була на моїй совісті.

— Не потрібно переді мною розігрувати праведника, — не відступала від свого Таня. — Ми обоє прекрасно знаємо на що ти здатен, лиш би було по- твоєму. Зараз, що тобі заважає? Одне тільки твоє «так», і ми з тобою до кінця життя разом. Таня обняла Ніка і пристрасно поцілувала в губи. Коли їхній поцілунок закінчився, Таня продовжувала. — Так буде завжди, ніхто вже не буде заважати нашому коханню. Тільки ти і я, — шепотіла на вухо Ніку Таня.

Таня також вміла досягати свого, тому пустила в хід весь свій жіночий арсенал. Вже пішли жаркі обійми, пристрасні поцілунки, які б не стримали жодного чоловіка при тверезому розумі. Ніколас також не кам’яний, тому піддався чарам Тані, забувши все на світі, чого і хотіла весь цей час Таня.

Лежачи на підлозі і переводячи дух після бурхливого зближення, Таня думала як краще повернутися до попередньої розмови. У неї було достатньо часу, щоб обдумати все. Вона вже має потрібну кандидатуру кіллера і план з реалізації вбивства тепер залишається за малим: все ж таки переконати Ніка, що так краще для них обох.

— Ніккі, любий, ти вже подумав над нашою попередньою розмовою, — дуже ласкаво мовила Таня, так, якби мова йшла не про вбивство, а про якусь дрібничку, яка їй сподобалася і вона хоче, щоб