Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

Моїм турботам і трудам?!

М е ф і с т о ф е л ь

Та ні, він був такий удячний вам.

«Коли од Мальти, каже, я одплив,

Молився ревно я за жінку й діток;

І небеса послали нам пожиток —

У турка наш фреґат ґалеру захопив,

Ладовану султанськими скарбами.

Одвага високо в ціні —

Як паювали луп між нами, вояками,

Припала дещиця й мені[63]».

М а р т а

Оттак! То він, либонь, той скарб десь закопав?

М е ф і с т о ф е л ь

Гай-гай! Тепер шукайте вітра в полі!

В Неаполі, гуляючи на волі,

Він панночку гарнесеньку спіткав,

І щиро так вони удвох кохались,

Що аж по скін сліди на нім зостались[64].

М а р т а

Лайдак! Ледачеє ледащо!

І в злиднях він бахурував!

Рідних дітей обкрав нізащо!

М е ф і с т о ф е л ь

За те ж його й Господь скарав.

Я б, бувши вами, може, з рік

Додержував як слід жалóби,

А там уже когось знайшов би до вподоби.

М а р т а

Е, ні, таких, як перший чоловік,

По цілім світі треба пошукати —

Таке дурне й плохе було воно!

От тільки що любив, сердега, мандрувати,

Чужих жінок, чуже вино

Та в розпрокляті кості грати.

М е ф і с т о ф е л ь

Ну, ну, це не такі вже вади!

Бо, може, й вам він попускав

З таких робити дещо справ.

Коли б мені такі умови —

Каблучки я змінять готовий.

М а р т а

Та що ви, пане! Пан жартує!

М е ф і с т о ф е л ь

(до себе)

Чи не пора звідціль тікать?

Ця й чорта може упіймать!

(До Марґарити).

А ваше серце що віщує?

М а р ґ а р и т а

Не розумію вас.

М е ф і с т о ф е л ь

(до себе)

             Дитина!

(Вголос).

                      Прощайте!

М а р ґ а р и т а

Прощавайте!

М а р т а

                     Паночку, стривайте!

Я хтіла б посвідку дістать,

Коли, де й як мого сховали чоловіка.

Порядку зроду я прихильниця велика, —

В газетці б вість про смерть хотілось почитать.

М е ф і с т о ф е л ь

Що двоє свідків будь-яких посвідчать,

Папери те, як факт, увіковічать.

У мене ще і приятель є тут,

Ми можем разом піти у суд.

Що, привести?

М а р т а

                 Ой, приведіть!

М е ф і с т о ф е л ь

А панна теж буде тут сидіть?

Бравий, бувалий такий панич,

З паннами вміє вести річ.

М а р ґ а р и т а

Мушу червоніти перед паничем…

М е ф і с т о ф е л ь

О ні, хоч би й перед королем!

М а р т а

Цей вечір у нашому саду

Я з нею панів сьогодні жду.

НА ВУЛИЦІ[65]

Ф а у с т

Ну, як? Іде? Як справа наша?

М е ф і с т о ф е л ь

Ви весь в огні! Пождіть ладу.

Небавом Ґретхен буде ваша.

Цей вечір стрінетесь в сусідки у саду.

Циганкувата то кумася

І свашкувати придалася.

Ф а у с т

Гаразд!

М е ф і с т о ф е л ь

         І ти ж їй щось за те зроби.

Ф а у с т

Так, ти мені, а я тобі.

М е ф і с т о ф е л ь

З тобою вдвох посвідчити я мушу,

Що муж її віддав вже Богу душу

І в Падуї похований лежить.

Ф а у с т

Отак! То це нам перш туди летіть?

М е ф і с т о ф е л ь

Sancta simplicitas![66] Навіщо це робить?

Лиш підпишись, та й по всій справі.

Ф а у с т

Негоден я здійснять ці заміри лукаві.

М е ф і с т о ф е л ь

Святенник! Це тобі мерзить!

Фальшиве свідчення давати —

Хіба ж тобі це первина?

Що Бóг, щó світ, щó дух, щó неба таїна,

Щó серце й ум людей, щó подорож земна —

Давно ти перестав про все це толкувати,

Наповнений зухвальства вщерть!

Багато брав тоді собі на плечі!

А глибше глянь — про всі ті мудрі речі

Ти знав не більше, як про Швертляйнову смерть.

Ф а у с т

Ти був і є крутій, софіст.

М е ф і с т о ф е л ь

Ні, я наскрізь твій знаю зміст!

Ти ж завтра будеш намагатись

До Ґретхен в душу увібгатись,

В коханні щирім присягатись…

Ф а у с т

Та ще й од серця.

М е ф і с т о ф е л ь

                      Гарний ти!

А там почнеш про вічну вірність,

Жаги єдиної безмірність, —

Це теж од серця буде йти?

Ф а у с т

Облиш! — Як