read-books.club » Фантастика » На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі 📚 - Українською

Читати книгу - "На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі"

12
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "На згарищi Сiболи" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 277 278 279 ... 284
Перейти на сторінку:
собі

уявити.

— Так, — погодилася вона, киваючи головою. — Я розумію.

— Обіцяю тобі, що більш це не повториться.

— Добре! А чому ти відпустив Басію?

Голден насупився. Як по правді, то він і сам не знав до пуття, чому так учинив. І щосили старався не думати про це забагато.

— Тому… що він мені подобається. І Лусія теж. А розбити їхню

родину — цим уже нічого не розв’яжеш. Я купився на його

версію: що він намагався підірвати посадковий майданчик

чимраніш, аби врятувати людей. До того ж він зарікся: більш не

підкладати ніде ніяких бомб. А ще ж Мертрі сказав мені одну

річ, що змусила мене задуматись: ми наразі перебуваємо поза

межами цивілізації. Чорне й біле юридичних положень мають

тут небагато сенсу. Колись, можливо, матимуть.

— Прикордоння без закону, зате з поліцаями? — пожартувала

Наомі.

— Брр! — відповів Голден, а вона засміялась.

Вони ще кілька хвилин поплавали, розуміючи одне одного без

слів.

— Ця балачка навела мене на думку: треба б мені піти глянути, як там наш в’язень, — порушив мовчанку Голден.

— Позлорадіти? — штовх його Наомі під ребро. — Ти ж любиш

це: злорадство наприкінці справи.

— А для чого ж усе це й робиться?

— То йди, — мовила вона і, впершись ногами в стінку, руками

попхнула його до шафи. — Одягнись. І причешись.

— Я тільки туди й назад, — пообіцяв він, дістаючи з шухляд

одежу. — Хочу, щоб ти показала мені ще одну річ.

— Надолужити пропущене.

— І то негайно!

* * *

У носовій частині Голден затримався, щоб почистити зуби та

вмитися перед візитом до медпункту — до Мертрі. Поки

прибирав ковтуни та всякі заплутаності у своїй чуприні, до

туалету заплив Еймос: став і жде.

— Заважаю тобі відлити чи що? — спитався Голден. — Тобі

треба приватності?

Досі ж бо Еймос ніколи не соромився справляти свої природні

потреби при ньому.

— Та от Наомі сказала, що ти йдеш на побачення до Мертрі, —

признався Еймос, ретельно витримуючи нейтральний тон.

— Так.

— І ти ж заборонив мені заходити до нього.

— Ніззя!

— Ну, а разом з тобою — хіба не можна? — просився Еймос.

Голден замалим не сказав «ні», але роздумався трохи й стенув

плечима.

— Можна. Чом ні?

Поранення ноги було в Мертрі не особливо тяжке, але

Голденова куля розтрощила йому праву плечову кістку, то вони

й замкнули його в медчастині: на той час, поки експертна

система подбає про відновлення кісткової тканини. Ліва рука

начальника кехівської сек’юриті була прикута кайданками до

його аварійної кушетки. Коли ж рука буде близька до повного

зцілення, вони планували перевести його до однієї з кают, що

для залоги, й туди, до тих дверей, Еймос уже й пришпандорив

пару добренних висячих замків.

— Капітане Голдене! — привітався Мертрі, коли вони увійшли.

— Пане Бертоне!

— Отже, — сказав Голден, мов підхоплюючи нитку якоїсь

їхньої попередньої розмови. Яка, по суті, й справді відбулася. —

Кілька годин тому отримав я повідомлення від однієї моєї

приятельки в ООН. То вона жде — не діждеться вас, місця собі

не знаходить. Підкинемо вас до оонівського комплексу, що в

Ловел-сіті на Місяці. Колись я був завіз туди одного злочинця, так та особа тамечки мов у воду булькнула — принаймні в межах

Сонячної системи більше про неї ніхто й не чув. Ах, коли б то

знайшлася вільна камера для вас по сусідству з ним!

— Ви все говорите таке, начебто я порушив закон. А я його не

порушував! — сказав Мертрі.

— Наразі на Землі саме працює одна юридична група, випрацьовуючи

найвідповідніші

для

вашого

випадку

формулювання. Майже два роки мають вони на це часу. Тіштеся

тим часом тривалою дорогою назад.

— А я скажу тобі, — додав Еймос, — чому втіха твоя

вкоротиться.

— Не хочу цього чути! — запротестував Голден. — Він мій

в’язень.

— То чом би тобі не вийти на хвилинку? — запропонував

Еймос.

Голден подивився на Мертрі, а той витріщився

1 ... 277 278 279 ... 284
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі"