Читати книгу - "На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
уявити.
— Так, — погодилася вона, киваючи головою. — Я розумію.
— Обіцяю тобі, що більш це не повториться.
— Добре! А чому ти відпустив Басію?
Голден насупився. Як по правді, то він і сам не знав до пуття, чому так учинив. І щосили старався не думати про це забагато.
— Тому… що він мені подобається. І Лусія теж. А розбити їхню
родину — цим уже нічого не розв’яжеш. Я купився на його
версію: що він намагався підірвати посадковий майданчик
чимраніш, аби врятувати людей. До того ж він зарікся: більш не
підкладати ніде ніяких бомб. А ще ж Мертрі сказав мені одну
річ, що змусила мене задуматись: ми наразі перебуваємо поза
межами цивілізації. Чорне й біле юридичних положень мають
тут небагато сенсу. Колись, можливо, матимуть.
— Прикордоння без закону, зате з поліцаями? — пожартувала
Наомі.
— Брр! — відповів Голден, а вона засміялась.
Вони ще кілька хвилин поплавали, розуміючи одне одного без
слів.
— Ця балачка навела мене на думку: треба б мені піти глянути, як там наш в’язень, — порушив мовчанку Голден.
— Позлорадіти? — штовх його Наомі під ребро. — Ти ж любиш
це: злорадство наприкінці справи.
— А для чого ж усе це й робиться?
— То йди, — мовила вона і, впершись ногами в стінку, руками
попхнула його до шафи. — Одягнись. І причешись.
— Я тільки туди й назад, — пообіцяв він, дістаючи з шухляд
одежу. — Хочу, щоб ти показала мені ще одну річ.
— Надолужити пропущене.
— І то негайно!
* * *
У носовій частині Голден затримався, щоб почистити зуби тавмитися перед візитом до медпункту — до Мертрі. Поки
прибирав ковтуни та всякі заплутаності у своїй чуприні, до
туалету заплив Еймос: став і жде.
— Заважаю тобі відлити чи що? — спитався Голден. — Тобі
треба приватності?
Досі ж бо Еймос ніколи не соромився справляти свої природні
потреби при ньому.
— Та от Наомі сказала, що ти йдеш на побачення до Мертрі, —
признався Еймос, ретельно витримуючи нейтральний тон.
— Так.
— І ти ж заборонив мені заходити до нього.
— Ніззя!
— Ну, а разом з тобою — хіба не можна? — просився Еймос.
Голден замалим не сказав «ні», але роздумався трохи й стенув
плечима.
— Можна. Чом ні?
Поранення ноги було в Мертрі не особливо тяжке, але
Голденова куля розтрощила йому праву плечову кістку, то вони
й замкнули його в медчастині: на той час, поки експертна
система подбає про відновлення кісткової тканини. Ліва рука
начальника кехівської сек’юриті була прикута кайданками до
його аварійної кушетки. Коли ж рука буде близька до повного
зцілення, вони планували перевести його до однієї з кают, що
для залоги, й туди, до тих дверей, Еймос уже й пришпандорив
пару добренних висячих замків.
— Капітане Голдене! — привітався Мертрі, коли вони увійшли.
— Пане Бертоне!
— Отже, — сказав Голден, мов підхоплюючи нитку якоїсь
їхньої попередньої розмови. Яка, по суті, й справді відбулася. —
Кілька годин тому отримав я повідомлення від однієї моєї
приятельки в ООН. То вона жде — не діждеться вас, місця собі
не знаходить. Підкинемо вас до оонівського комплексу, що в
Ловел-сіті на Місяці. Колись я був завіз туди одного злочинця, так та особа тамечки мов у воду булькнула — принаймні в межах
Сонячної системи більше про неї ніхто й не чув. Ах, коли б то
знайшлася вільна камера для вас по сусідству з ним!
— Ви все говорите таке, начебто я порушив закон. А я його не
порушував! — сказав Мертрі.
— Наразі на Землі саме працює одна юридична група, випрацьовуючи
найвідповідніші
для
вашого
випадку
формулювання. Майже два роки мають вони на це часу. Тіштеся
тим часом тривалою дорогою назад.
— А я скажу тобі, — додав Еймос, — чому втіха твоя
вкоротиться.
— Не хочу цього чути! — запротестував Голден. — Він мій
в’язень.
— То чом би тобі не вийти на хвилинку? — запропонував
Еймос.
Голден подивився на Мертрі, а той витріщився
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.