Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

.

Будьте обережні, ваші роти можуть згнити, — люто сказала вона.

Але сміх ставав дедалі гучнішим. Хтось сказав серед доброго сміху: Скарлет, вождь вирішив просунутися на північний схід. Ви, Рейді та Роллор, три капітани, очолите групу, щоб прокласти шлях. Ми поїдемо з вами, добре?

Скарлет раптом усміхнулася: «Чому ти хочеш піти зі мною? У вас є приховані мотиви, чи не так?

Навіщо? Ті, кого пробачили, швидко замахали руками.

Вона підняла голову і глянула на одного з юнаків, який швидко опустив голову. Ідіот. Скарлет внутрішньо пирхнула.

Вирішуй сам. Вона обернулася і відповіла.

Юнаки якусь мить тупо дивилися на спину дівчини. Вони не розуміли переживань дівчини. Сила «Паперових карток» значно перевершила їхні очікування, але чому капітан Макаров не віддав наказ відступати? Чому він наполягав на здійсненні початкового плану? Це було тому, що у нього була карта в рукаві, чи з якоїсь іншої причини?

,

Скарлет притиснула руку до грудей, відчуваючи, як прискорено б'ється її серце. Але оскільки вождь віддав наказ, у неї не було підстав для непокори. Вона могла покладатися тільки на алебарду в руці. Вона міцніше схопилася за алебарду. Це був подарунок, який Еке купила у купця на свій п'ятнадцятий день народження. Вона вже давно вирішила боротися з цією алебардою до самого кінця, навіть якщо це означало б втратити життя.

Іноді вона навіть відчувала, що в цьому сенс її життя.

?

Але, погулявши деякий час, вона подумала про інше. Вона нахилила голову і запитала: Я пам'ятаю, що купець стояв тут табором. Чому я його не бачу?

Можливо, вони розлучилися

— нерішуче відповіли юнаки, йдучи за нею. Адже вони не були довіреними підлеглими «гривастого вовка» Макарова. Насправді не всі в групі найманців «Сірих вовків» знали про його особистість. Більшість з них думали, що перебувають лише в тимчасовому союзі на поверхні.

Скарлет насупилася, Тоді давайте пошукаємо в цьому напрямку.

?

Це нормально?

?

Чому ні? Найманців «Сірих вовків» не можна назвати зрадником. — відповів Скарлет.

. -,

Юнаки, що стояли позаду неї, знову засміялися. Вона, очевидно, була м'якосердою, але їй потрібно було знайти гідне виправдання. Вони були готові піти за нею, головним чином, тому, що хотіли побачити, як вона робить із себе дурня. Звичайно, в основному це було з доброї волі.

Але тільки-но Скарлет закінчила свої слова, як з лісу долинув ще один дивний сміх. Сміх був схожий на писк опудал, який найманці бачили в маєтку дворян на рівнинах на схід від Ранднера. Він був порожній, тьмяний і сповнений почуття жаху.

.

Вираз обличчя Скарлет змінився, коли вона підвела очі.

.

Вона одразу побачила людину в чорному халаті з червоними краями, яка стояла на верхівці дерева. З іншого боку від цієї людини на верхівці чорної сосни сидів величезний зелений звір. Чудовисько мало голову кози, а пара м'ясистих крил звисала вниз, відкриваючи шиповані чорні металеві ланцюги, обвиті навколо його крил.

?

Коли вона з'явилася?

.

Скарлет була шокована і насупилася. Хоча вона не знала, що це таке, вона знала, що це важкий суперник.

?

Маленька дівчинка. Учень у чорній одежі засміявся і різким голосом сказав: Ти сказав, що хтось розлучився звідси?

Це не має до вас жодного стосунку. Скарлет підняла сокиру і зціпила зуби.

.

У цій засідці найманці Сірих Вовків втратили команду вартових, і однією з них була її сестра, яка мала з нею добрі стосунки. Незважаючи на те, що найманці звикли до життя і смерті, це не означало, що вона може мирно жити з ворогом, який її спричинив. Життя і смерть були вибором найманців. Але ворог був ворогом, і вона не могла жити під одним небом.

.

Це не має значення. Здається, один з моїх товаришів загинув на руках тих людей. Спочатку я виплесну на тебе свій гнів. Учень дивно засміявся і сказав: Авахилесе!

,

З гуркотом чорний залізний ланцюг пронісся по повітрю до молодої дівчини.

— буркнула Скарлет і послала списом ланцюг. Однак сила відповіді з її руки змусила її потай здивуватися. Це був лише один удар, але від нього вже ледь помітно оніміла вся права рука. Однак її виступ також не виправдав очікувань учениці. Срібне звання! Підлеглі Макарова дійсно наповнені драконами, що ховаються, і тиграми, що крадуться. Я не очікувала, що така маленька дівчинка, як ти, матиме таку силу!

!

Є багато речей, які ви не можете собі уявити. Логотипи, стріла блискавки!

Скарлет зціпила зуби і встромила спис в учня. Блиснула блискавка і накреслила довгу дугу по краю списа. З тріском дуга блискавки перетнула відстань в десятки метрів і стрибнула в бік Учня Чорного Полум'я.

Однак, перш ніж електрична дуга змогла досягти людини в чорному одязі, вона була заблокована невидимим щитом. Електричні іскри розліталися на всі боки, і кора сосни поруч з учнем відразу ж обгоріла чорним. Однак сам учень зовсім не поворухнувся. Навіть кут його халата не продувався вітром.

2 .

Магічна зброя 2 класу. Як рідко. Через деякий час учень клацнув язиком.

?!

Серце Скарлет похололо. Вона глибоко вдихнула і відчула, що її кінцівки холодні. Але після хвилини страху вона відчула, як гнів піднявся з глибини її серця. Вона обернулася і побачила, що її товариші витягують зброю і готуються вступити в бій. Вона не могла втриматися, щоб не крикнути: «Біжи!». Що ви всі робите?!

Скарлет

.

Лідер, ти ? Юнаки були приголомшені.

Бігти! Я йому не пара! Попросіть вождя привести людей, щоб врятувати мене!

.

Це хороший план. Учень буркнув і підняв руку. Чудовисько, що стояло перед ним, тут же вистрілило ще одним ланцюгом.

Цього разу мішенню стала молодь.

!

Трясця його матері!

,

Скарлет зціпила зуби і кинула спис у ланцюг. З гучним ударом ланцюг і спис відскочили в протилежні сторони. Скарлет відразу ж підняла руку, і між нею і списом промайнула смуга блискавки. Наступної миті спис полетів назад до її руки. Спис ніби з'єднані між собою.

Стихійний резонанс! — скрикнув учень.

.

Якщо ви хочете знати, що буде далі, перейдіть до розділу, щоб прочитати більше розділів.

153

Розділ 153

?

Ось що він сказав?

,

Незважаючи на те, що найманці Сірих Вовків потрапили в засідку Учнів Чорного Полум'я та ворожих найманців, у них не було іншого вибору, окрім як покинути свій табір і відступити на південь. Однак