Читати книгу - "Улісс"

священик чи 2 їх прочовгають на нічне богослужіння в сусідів будильник із першими півнями дзеленчить так що чи не розлетиться на друзки побачимо чи зумію я бодай задрімати 1 2 3 4 5 і що за квіти вони вигадали ніби зорі на Ломбард-стрит шпалери були куди красивіші схоже на фартух що він мені подарував а я надягала його лише двічі краще лампу прикрутити і знову спробувати так щоб змогла встати чимраніше збігаю до Лема ну що поруч Фіндлейтера та й замовлю хай пришлють квітів розставити у вазах по будинку на той випадок якщо він знову приведе його завтра себто сьогодні ні ні п’ятниця день нещасливий спочатку треба хоч прибрати в оселі пилюка накопичується чи не тоді коли я сплю потім можна буде музикувати й курити я можу акомпанувати йому але спершу треба протерти клавіші піаніно молоком а що мені надягти чи пришпилю білу троянду чи ці чудесні тістечка від Ліптона мені подобається як духмяніє великий багатий магазин по 7 ½ пенсів за фунт або ті інші з вишневою начинкою та рожевою поливою по 11 принести фунтів 2 гарну рослину на середину стола це можна взяти дешевше стривай де ж це я нещодавно їх бачила я так люблю квіти хотілося б щоб усе тут довкола тонуло в трояндах Боже Всевишній немає ж нічого кращого за природу дикі гори й море і бурхливі хвилі й милі сільські краї з нивами вівсів пшениців та всього на світі й гожі стада пасуться довкола серце оживає коли бачиш і ріки й озера й квіти щонайрозмаїтіших форм пахощів барв що так і пнуться звідусіль з усякого рівчака фіялки бабині ручки все це природа а щодо тих хто твердить буцім Бога немає то гріш ціна всій їхній вченості чого ж вони самі не створять бодай чого-небудь я часто в нього допитувалася а ці атеїсти чи як вони там себе називають чом вони спочатку не змиють із себе всього того бруду і чого перед смертю кидаються волаючи до священика а чому чому та тому що сумління нечисте й бояться загриміти в пекло о так я їх добре знаю хто був першою людиною у Всесвіті хто сотворив усе коли нікого ще не було хто ага вони того не знають достоту як і я отож-бо й воно вони з таким самим успіхом могли б і заборонити сонцю сходити це для тебе світить сонце сказав він того дня коли ми з ним лежали серед рододендронів на мисі Гаут він у сірому твідовому костюмі та в брилі того дня коли я домоглася щоб він запропонував мені руку й серце{983} так спершу я дала йому відкусити шматочок печива з кмином із моїх губів то був високосний рік як і тепер еге ж 16 років тому Боженьку мій після того дооооовгого поцілунку я мало не задихнулася так він сказав що я гірська квітка так отже всі ми квіти жіноче тіло так це єдина істина яку він вирік за все життя а ще це для тебе світить сонце сьогодні так цим він і подобався мені бо я бачила він тямить або ж відчуває що таке жінка і я знала що завжди зумію домогтися свого від нього і я дала йому стільки втіхи скільки змогла і все заводила заводила його аж поки він і попросив мене сказати так а я не стала спочатку відповідати лише дивилася на море й небо і згадувала все про що він не знав Мулвея і містера Стенгоупа й Естер і батька й старого капітана Гроува і матросів на пірсі що грали у всі пташки летять і в завмри і в миття посуду як вони це називали й вартового перед губернаторським будинком у білому шоломі з околичкою сердега мало не підсмажився в ньому й сміхотливих іспанських дівчат у шалях із високими гребенями в косах і ранковий ринок із греками євреями арабами й сам дідько не добере з ким іще з усіх кінців Європи й Дьюк-стрит і кудкудачий пташиний ринок неподалік від Ларбі Шарона й сердешних віслючків що брели в напівдрімоті й невідомих волоцюг у плащах поснулих на східцях у холодку й величезні колеса возів запряжених волами й стародавній тисячолітній замок та й красенів маврів у білих одіннях і завоях на голові мов королі запрошували тебе присісти в їхніх крихітних крамничках і Ронду зі старовинними вікнами її posadas[471] де віяло сховало зблислий погляд і кавалер цілує ґрати вікна й винареньки наппіввідчинені ночами і кастаньєти й ту ніч коли ми пропустили пароплав ув Альхесирасі й нічний сторож супокійно походжав зі своїм ліхтарем і Ох той жахливий потік кипучий унизу Ох і море море багряне іноді мов вогонь і розкішні вечірні заграви й фігові дерева в садах Аламеди так і всі дивовижні вулички й рожеві жовті блакитні будинки алеї троянд і жасмин герань кактуси й Ґібралтар як дівчину де я була Гірською квіткою так коли я пришпилила в коси троянду як це роблять андалузькі дівчата чи червону мені пришпилити так і як він цілував мене під Мавританським муром і я подумала хіба не все одно він чи хтось інший і тоді я сказала йому очима щоб він знову спитав так і тоді він спитав мене чи не хочу я так сказати так моя гірська квітка і спочатку я оповила його руками так і притягла до себе так що він відчув мої груди їх пахощі так і серце в нього калатало шалено і так я сказала так я хочу Так.

Трієст — Цюрих — Париж

1914—1921

Коментар

«Улісса» й досі називають «романом сторіччя». Чи ж цілком це справедливо? До 2000-го року воно, либонь, було так, а вже опісля, вже нині чи не годиться називати цей твір «романом сторіч» (як мінімум двох)? Бо ж значення свого він і у XXI сторіччі не втратив. Адже завдяки саме йому у свідомість ошелешеного читача, звичного до традиційно-розповідного та повчально-моралізаторського читва, ринув