Читати книгу - "Корделія, Rin Voarg"

— Ти б швидко втомилася від цього "нормального життя", — сказав він, роблячи вигляд, ніби знає більше, ніж каже.

Його слова змусили мене стиснути зуби. Він нічого не знає про мене, мої мрії чи те, чому я так відчайдушно хочу повернутися.

— А ти, звісно, краще знаєш, чого я хочу? — я підняла підборіддя, намагаючись виглядати впевнено.

Кассандр не відповів.

— Чому ти завжди такий холодний? — запитала я, вдивляючись у його непроникне обличчя.

— Це не холодність, — майже миттєво відповів він. — Це обережність.

— І це працює? — я підняла брову, чекаючи на відповідь.

Чаклун на мить затримав погляд десь у далечині, ніби обмірковував щось важливе.

— Інколи, — тихо промовив він.

Я пирхнула, взяла ще одне печиво й дозволила солодкому смаку хоча б ненадовго заглушити тягар ностальгії, який вперто нагадував про себе.