Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Пором продовжував іти вперед і тільки злегка погойдувався з боку в бік.
Навколо відсторонено височіли зелені архіпелаги.
- Заведіть друга, що служить у кав'ярні. У такому разі у вас постійно буде в домі кава, - запропонував творець.
- Завести друга? Я думав, що завести можна тільки домашнього улюбленця.
- Зачекайте, - заспокоював Чоловіка старець. - Ви теж можете щось запропонувати служителю кав'ярні. Адже у вас теж є ремесло.
- Те, про що ви говорите, ще вчора називалося «бартер». Кожен перший займається бартером. Дружба - це точно щось інше.
Творець закурив нову сигарету і простягнув Чоловікові портсигар. Однак той жестом відмовився і дістав із мішечка одну з трьох подарункових сигарет, отриманих раніше.
- Те, чим ви зараз займаєтеся, це вже семантика, - відповідав творець. - Дружба - це найдієвіший спосіб отримувати вигоду. Подобається вам ця правда чи ні.
Обидва, Чоловік і творець дивилися вдалину і курили.
- Якщо я коли-небудь проходитиму тест на статус творця, це і є правильна відповідь на визначення слова «дружба»? - запитав Чоловік.
Старий не змінився в обличчі. Таке запитання не ображало його гідності, але викликало інтерес.
- І що ж тоді дружба, по-вашому? - запитав він.
Чоловік затягнувся цигаркою, щоб зобразити ввічливу паузу, хоч давно вже мав заготовлену відповідь.
- Що більше ми говоримо про дружбу, то менше в ній сенсу, - сказав він.
Ці слова змусили обличчя співрозмовника нервово смикатися.
- А чому ви тоді в цивільному? - запитав творець.
Чоловік поглядом показав, що не розуміє запитання.
- Де ваша ряса? - сказав творець і кивнув у бік великого архіпелагу попереду. - Ви розмовляєте прямо як монахи з цього непотрібного храму. Тільки мова ваша більш зухвала.
Не зустрівши жодної реакції, старий продовжував курити, але тепер швидше. Докуривши, він став м'якшим.
- Це образа говорить у мені, вибачте. Можливо, ви тільки вчитеся, щоб стати монахом, - продовжував творець, нервово потираючи золотий перстень у себе на пальці.
Чоловікові було що сказати, але він не став цього робити. Його співрозмовник також міг і далі зберігати мовчання, але вважав за краще продовжити бесіду.
- Ви вибачте, що я так про ваш храм. Відвідуючи його, я завжди ставлю максимум від свого рейтингу. Із вашим настоятелем ми часто зустрічаємося біля гральної дошки. Ми, можна сказати, приятелюємо, - виправдовувався творець.
Він переключився із золотого персня на свій ланцюг із золотих діжок на шиї.
- Я не служу в цьому храмі, - немов відмахуючись від мухи, відповів Чоловік.
Творець видихнув і нарешті залишив свої золоті прикраси в спокої. Швидкість порома впала на кілька вузлів. Він повільно наближався до причалу.
- Чому вас хвилює те, що про вас може подумати якийсь монах? - поцікавився Чоловік.
Творець примружився, розглядаючи когось на причалі.
- Це хвилює не мене, а одного з членів моєї родини, - відповів він.
Нагору піднявся служитель, який заходив раніше.
- Якщо ви хочете покинути корабель раніше за інших пасажирів, будьте ласкаві, йдіть за мною, - запропонував він.
Спускаючись слідом за служителем, творець непомітно передав ще дві цигарки таємничому співрозмовнику, який викликав у нього інтерес.
Чоловік навіть не мріяв про таку удачу, адже він отримав у рази більше того, на що міг розраховувати. Залишилося тільки розібратися, куди він приплив і через який час пором повертатиметься назад.
Пасажири на другому і першому поверхах покірно сиділи в очікуванні своєї черги.
Пором зайшов у скелясту бухту, причалив, і, після того, як кілька служителів його пришвартували, творець і Чоловік покинули корабель першими.
На скелястому острові виявилося ще тепліше, ніж на набережній Міста Троянд. Попереду стояв термінал, обгороджений високим кам'яним парканом, і єдиний вхід на сам острів пролягав тільки через нього.
Творець кивнув Чоловікові і, швидким кроком відірвавшись від нього, увійшов у термінал.
Усередині просторого терміналу, на холодній і гладкій підлозі, уздовж стін вишикувалися служителі у форменому одязі. Творець, який раніше покинув Чоловік, майже біг назустріч молодій парі.
Чоловіка дійшов до центру приміщення і зупинився, озираючись.
Худа дівчина з глибоко запалими очима і темно-коричневими колами під ними міцно, але безрадісно обійняла творця. Її сильно засмальцьоване волосся каштанового кольору злиплося в кілька брудних пасм. Осторонь від творця і його родички стояв здоровий на вигляд, але теж безрадісний молодий чоловік. Старий з порома на нього навіть не подивився, а повів дівчину назовні, всередину острова. Молодий чоловік приречено плентався за ними ззаду.
Чоловік втомився за ніч, і його тіло вимагало відпочинку. Допитливість же, благала його пройти ще трохи вперед і подивитися, що там усередині острова.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Отець всіх лис, Марк Лапкін», після закриття браузера.