Читати книгу - "Saint Porno. Історія про кіно і тіло"

стилі Бенні Хіла. Усі сказали: «Кого? Якого такого Бені Хіла?», бо по європейських каналах уже років двадцять таке не показували. На відміну від наших. Тож я єдина знала, про що мова, і Генрі доручив мені головну роль, ми знімалися як дівчатка-школярки, що хаотично бігали від викладачів, спотикались, падали, а директор у повільному темпі наспівував цю мелодію і плескав у долоні, задаючи такт. Я ще не бачила цього фільму, напевно, мало круто вийти. Джим Сліп і Лара Латекс

Одна з моїх найдивніших ролей була у Джима Сліпа і Лари Латекс. У них свій сайт, на якому вони викладають якесь фантастично абсурдне сюжетне порно. Я приїхала до них зі своїм великим наплічником, і це їх надихнуло на сценарій, що абсолютно не був схожим на той, який вони готували до мого візиту. Взагалі я не дуже вписувалася для багатьох у контекст, я з нього трішки випадала зі своєю Мокшою і величезним наплічником. Це багатьох надихало: дівчинка-хіппі з наплічником — порноакторка. Нестандартний для них образ, із якого можна щось зліпити.

Вони працюють вдвох, Лара така величезна, їй років сорок, йому — під шістдесят. Я сиділа в неї на колінках, це справді гротескно. За сюжетом, який ми вигадали разом, — я була пінгвінологом, що вирішила їхати в ПАР досліджувати пінгвінів. У мене був свій костюм пінгвіна, завдяки якому я планувала влитися у зграю і жити у поселенні пінгвінів. У першій серії я ще збираюся в Африку, а у другій — розповідаю про те, як мені не вдалося стати пінгвінологом-пінгвіном. Мовляв, я приїхала до пінгвінів у костюмі, мене висадили з корабля, пінгвіни побачили новенького, трішки наблизились до мене і зацікавлено розглядали, потім зиркнули на свого вожака. Він покрутив головою, мовляв, нє, вона не з нами. Вони всі перевели погляд назад на мене, і всі як один почали крутити головою так само, як крутив їх вожак, а тоді бігти просто на мене. Я злякалась і втекла, застрибнула назад на корабель, а капітан крутить головою, як той самий вожак, мовляв, нє, ти не з нами, в тебе one-way ticket, дівчинко.

Прага

Я їхала з Будапешта в Прагу у сидячому вагоні. Лежачі просто розібрали, не було місць. Довелося всю ніч сидіти. Там я познайомилась з африканцем Джо з Гани. Він такий самий янгол, що взявся нізвідки і пішов у нікуди. Усю дорогу він мене каучив і мотивував. Він приїхав вісімнадцять років тому з Африки, працював якимось будівельником, почав з найбруднішої роботи, а тепер керував цілою групою будівельників, принаймні так він мені розповідав, я не знаю, чи було так насправді, чи йому так хотілося б. Усю ніч він розповідав про те, що я маю бути сильною, закріпитись десь в ЄС, не розпилюватись на подорожі і вкалувати, тоді на мене чекає світле і радісне життя. Я, звісно, йому не розповідала, чим займаюсь. Він сів скраю і запропонував, аби я витягнула ноги на нього, я трішки поспала, а він масажував мені ноги. Так я доїхала до Праги, другої порностолиці Європи.

Тоді, 3 березня, я вже записала до щоденника, що готова розповісти тобі про свої зйомки. Більше того — я відчувала, що маю це зробити, це було наділено якимось особливим сенсом, мало якусь «космічну ціль», це начебто було ні про що, я не могла цього пояснити, але знала: зараз я просто маю зробити те, що відчуваю, а наслідки все розставлять на свої місця. Я тільки почала справжню кар’єру, але мене це страшенно надихало і хотілося з тобою поділитися. Минуло ще три тижні, і це таки сталося, ми зустрілися в Києві і довго ходили по центру, ти багато питав, я багато відповідала. Як я й очікувала, ти це сприйняв як щось таке, цілком звичне, не придав цьому так багато уваги, як придає безліч людей звідси.

У Празі я прийшла на відому студію «ЛегалПорно». Взагалі з чехами на зйомках у мене не дуже склалося, хоча, звісно, було декілька винятків. ЛП — це студія, яка давить актора. Вони знімають бридотні речі. У них важливо, аби дівчинка виглядала якомога більш беззахисно, а чуваки — як монстри. Це їх жанр, досить гидкий. Я їхала на чеському трамваї, такому ж, як ходять у Києві, тільки йшов він майже безшумно, дуже тихо. Я довго не могла знайти цю студію. В них знімальний майданчик серед якихось складів, на окраїні Праги. Це величезний ангар без стін і занавісок. Там усе і знімають, і монтують одразу. В них по три сети в день, купа роботи.

Мій перший знімальний день почався з переляку. На майданчик зайшов такий величезний перекачаний татуйований хлопець, я подивилась на нього і злякалась. Було відчуття: «Заберіть мене звідси». А він виявився зовсім не агресивним і тихим. За сюжетом я кончена німфоманка і сама до нього клеюся, а він просто сидить, лежить і майже нічого не робить.

Мене поселили в готелі з Дашею з Москви, і зйомки у нас були щодня аналогічні. Ми з нею спали в одному ліжку, хоча в нас нічого так і не було. Порноакторки, яких я зустріла, — це дуже часто найбільш асексуальні люди з усіх, яких я знаю. Ти бачиш просто на зйомках, як у їх очах горять долари, а секс їх не цікавить. І Даша тут саме заради грошей. Чи я хотіла б з нею переспати? Можливо, вона приваблива, але зовсім холодна. Я навіть думала про те, що з дівчиною з ресепшн готелю у мене буде більше шансів, ніж із цією Дашею.

Звісно, я знаю багатьох, які знімаються не заради бабла. Вони мені подобаються. Пам’ятаю, як ти мені розповідав про берлінську організацію Fuck For Forest. Це цікава утопічна комуна.