Читати книгу - "№2"

Фрау вірила саме в таке кохання — божевільне, безрозсудне, мужнє, молодецьке. Вона побачила в Камілові персонажа любовних трагедій, ладного навіть у кімнаті тортур співати романси. Розчавити їхнє кохання не складало жодних зусиль — воно вже було розчавленим у саму мить свого зародження тут, у цьому помісті заборонених почуттів. Країна, в якій є вищі арійці й нижчі ost-и, зробить усе, аби заборонене кохання скуштувало автоматної черги. Заборонене кохання вкривається тонкою шкірою романтики й шарму саме від цього — від відчуття небезпеки. Арктичний вітер табу ще більше спонукає квітку до життя й цвітіння.

Фрау дивилася через вікно, як Каміл знесилено присів на лавку і нервово закурив папіросу. Погляд спустошеного опудала, вичиненого професійним таксидермістом. Гарний екземпляр у колекції розстріляних почуттів. Чех зняв картуза, почав обома руками терти обличчя, ніби приводячи себе до тями після чогось фатального. Папіроса згорала швидше від його думок.

— Чи правильно я вчинив? Чи спрацює цей ризикований план?

Фрау відчула себе маніпульованою. Вона вловила мудрований задум чеха. Відкритися повністю — щоб обеззброїти.

— Геніально, чорт забирай! Ну до чого ж розумник. Каміл-Каміл...

Фрау дивилася на Каміла, а бачила жорстокість країни. За всі роки, проведені тут, біля найкоханішого на планеті німця, фрау вперше побачила у своїй новій країні монстра. Тривала війна, їхнє помістя працювало на армійський провіант, її чоловік щиро вірив у міфолоґему свого вождя, по всьому материку душі убієнних стали графою статистичних звітів, — і це вона якось мирила в собі, бо жила в сосновому бору, під безхмарим небом і з любов’ю попарована. Неможливість бути щасливим у коханні — ось цього вона не могла пробачити країні. Вона вважала, що всі офіційні законодавства–конституції–леґітимації мають стосуватися лише публічного простору, а не особистого. Табу на кохання було тим аперкотом, який вивів фрау із насидженої рівноваги. Вона відчула свою відповідальність і навіть прогріх за ту драму, яка грозовою хмарою нависла над цими обома. Каміл своїм зізнанням продірявив її скафандр, вона відчула нестачу кисню, ось-ось у неї станеться апное. Кудись зникло її бравурне зачудування країною, що несе високі істини. Тигровими очима країна дивилася на флірт Каміла і Єфросинії, і від цього погляду у фрау стигли еритроцити, начебто це була її, а не чужа, історія. Фрау захотіла зійти з цієї каруселі.

Минув день, другий, п’ятий. Каміл не знає, де себе подіти після зізнання на ясеновому паркеті.

— Фрау якось по-іншому почала на мене дивитися. Уже минуло кілька днів, як я пішов ва-банк, та досі так і не розумію, яким є рішення фрау. Коли ми бачимося з нею, то в її очах я помічаю те, чого раніше не було. Вона ніби вивчає мене. Ніби влаштовує якесь випробування, про правила якого я не знаю. Можливо, її доброта і людяність виявилася облудою?

Аж раптом:

— Каміле, зайди до мене перед обідом.

Зайшов. Хвилюється. Йому це пасує.

— Будемо вважати, що ніякої розмови між нами не було. Я нічого не знаю про ваш зв’язок. Якщо на вас хтось донесе, я нічим не зможу допомогти. Якщо це станеться, то я вчиню так, як вимагає закон. Я нічого не знаю. Ти все зрозумів?

— Зрозумів, фрау. Дякую великодушно!

— За що ти мені дякуєш?

— За все, фрау.

— Ну добре. Можеш іти. Хоча ні, постривай. Я не дуже задоволена, як ти обходжуєш штамбові троянди. Вони щеплені на пагоні шипшини, і ти постійно мусиш видаляти найменші відростки внизу, біля землі, щоб не розвивалася шипшинова культура. Але тобі треба не просто відчикрижити сам відросток, а «з м’ясом», тобто зі шматочком стебла. Не бійся цього, так має бути. Ти мене чуєш?

— Чую, фрау. Я буду робити все, як ви велите.

— Окрім того, я помітила, що ти занадто бережливо ставишся до бутонів. Це шкодить рослині. У першій половині літа ти маєш видаляти бутони, — тоді троянда нарощуватиме крону, а не цвіт. Також ти маєш обрізати всі пагони, які ростуть усередину крони, — буде кращою циркуляція повітря. Усе зрозумів?

— Так, фрау. Дякую, фрау!

Каміл не вийшов, а вилетів надвір. Його план спрацював. Спрацював! Хто міг би подумати, що бутони треба зрізати?

16

Roma має рідну сестру. Стосунки теплі саме тому, що завжди були на відстані, а це завжди запорука здорових, не обтяжених кровною любов’ю взаємин: ніхто ні в кого не вростає аж у підшкірну зону. У 2000-ні сестра ввірувала в те, що можна льогко стати мільйонеркою, продаючи в системі мережевого маркетингу зубні пасти, плини до миття посуду і шампуні. В цю купи-продай-секту її затягнула подруга, яка була висока, наче баскетбольний дрин, і мала жилаву шию. Вона завербувала сестру в систему мережевого маркетингу, продавши мрію про «все залежить лише від тебе», «ти і тільки ти можеш усього досягнути, якщо матимеш потужну мрію», «мільйон неодмінно буде, тому що мрії матеріалізуються». Високоросла подруга належала до того типу гіперактивних, яку навіть якщо висадити на одному з 27 супутників Урана — вона й там потрафить знайти довірливого гуманоїда, кому по заріз треба вимочувати білизну в унікальному кондиціонері з наночастинками.

— Я розпочинаю власний бізнес. Для мене це дуже важливо. Прийди на нашу презентацію! — коли сестра попрохала, то Roma не могла відмовити з міркувань поваги до мрії.

Прийшла. Бізнес стартував із якоїсь «явочної квартири», де була велика кімната, призначена для втюхування мрій. Кожен із неофітів цієї торговельної секти мав завдання привести сюди мінімум двох гостей, які, на думку аферистів, мали б одразу скупити всі зубні пасти, пральні порошки й інші рідини. Усіх розсадили колом, у центрі стояв ватман із кольоровими маркерами, й усю цю неминучу родинну атмосферу увінчувала мільйонерка. Принаймні так вона представилася. Одягнута у ширпотребний «краківський базар», ця тітонька ламала всі уявлення про мільйонерок. Вона мала паскудні й запущені зуби, на голові — хімія, в дешевому взутті з оббитими носами і заболоченими задниками. Мільйонерка гордо розповіла, що має під собою цілу піраміду контрагентів, і тому вона, звичайна секретарка з заводу телеграфної апаратури, стала мільйонеркою. Сюди мільйонерка приїхала, мабуть, приміською маршруткою, бо часто підглядала на годинник, боячись не встигнути на останній рейс.

Вона розповіла присутнім, що зубні пасти