Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 2"

■ Патруль на гелікоптері.

Перевага: Висока швидкість та можливість контролю не лише за залізничною колією, але й за її безпосереднім оточенням (диверсанти у засідці, підготовчі позиції загонів малої війни тощо).

Недолік: Можна зауважити хіба що значні та справді помітні пошкодження.

■ Висновок: Для рутинного періодичного контролю на маршруті надається насамперед піший патруль. Патруль на моторизованій дрезині або на гелікоптерах добрий для загального контролю за трасою відразу ж перед проходженням важливих потягів.

Убезпечення потяга:

■ Супротивник запровадить обмеження швидкості з метою зменшення можливої шкоди під час сходження потяга з рейок. У певних випадках швидкість становитиме всього лиш 15 км/год.

■ Під час важливих перевезень у локомотиві перебуватиме воєнізована охорона, що наглядатиме за машиністом (перешкоджаючи таким чином пасивному спротиву чи саботажу).

■ Ми розрізняємо:

­­­­   ­­­­ а) убезпечені потяги;

­­­­   ­­­­ б) оснащені зброєю потяги;

­­­­   ­­­­ в) змішані потяги.

■ В «убезпечених потягах» спереду локомотива дочіпляють 2-3 товарні вагони. Це низькі, відкриті, навантажені піском вагони. Якщо потяг наїде на прихований вибуховий заряд і станеться вибух або ж якщо потяг зійде з колії, то так можна буде зберегти цінний локомотив.

■ В «оснащених зброєю потягах» у голові й у хвості потяга чіпляють низькі, відкриті товарні вагони з вмонтованими кулеметами, легкими зенітними гарматами тощо. Їхнім завданням є відбиття нападів формацій малої війни.

■ У «змішаних потягах» у склад потяга включають кілька пасажирських вагонів з цивільними громадянами (можливо — заручниками). Застосовуючи цей терористичний метод, супротивник намагається перешкодити нападові на потяг диверсантів чи формацій малої війни.

■ Ці способи, подані тут схематично, на практиці часто застосовуються комбіновано. Таким чином можна отримати «оснащений зброєю змішаний потяг з охороною».

Опорний пункт для охорони автомобільних та залізничних шляхів

■ Завданнями опорного пункту є:

­­­­   ­­­­ 1. Убезпечувати важливі, вразливі об'єкти (дорожні та залізничні мости, в'їзди в тунелі, вокзали тощо).

­­­­   ­­­­ 2. Слугувати укріпленими пунктами для нічного перепочинку дорожніх конвоїв.

­­­­   ­­­­ 3. Прикривати автодорожні та залізничні патрулі.

■ Залога опорного пункту зобов'язана утримувати свою позицію і водночас охороняти й патрулювати певну ділянку дороги чи залізничного полотна. Протяжність ділянки становить загалом 15 км.

■ Опорний пункт має бути обнесений довкола загородженням із колючого дроту. Для посилення дії цього загородження, всередину закладають протипіхотні міни та вибухові пастки.

■ Прилеглі будинки слугують місцем розквартирування бійців, а водночас перебудовуються з метою використання їх як бойових позицій.

■ Навколо опорного пункту розбудовують кільце позицій, які, у разі виникнення критичної ситуації, займають залога опорного пункту та інші війська, що у цей момент перебували неподалік.

■ На найважливіших із цих позицій постійно перебуває залога. Такий пост складається, як правило, з трьох осіб і має на озброєнні легкий або важкий кулемет. Пост окопують та маскують.

■ На найвищій точці (пагорб, дах будинку, вежа) встановлюють спостережний пункт. На ньому є прожектор. Звідси можна освітлювати об'єкт, що перебуває під охороною (як-от міст), та околицю.

■ Територія з боків та під об'єктом, що перебуває під охороною (як-от міст), заміновується. Так ускладнюється доступ до об'єкта групам підривників.

■ У кущах, ділянках лісу та на узвишшях у безпосередній близькості до опорного пункту закладаються протипіхотні міни та вибухові пастки, щоб ускладнити партизанам можливість непомітного наближення.

■ Паралельно із залізничною колією та дорогою на ширину принаймні 200 метрів ліс викорчовують, аби ускладнити наближення диверсантів.

■ Опорний пункт забезпечується телефонним сполученням та радіозв'язком із командуванням.

■ Залога опорного пункту поділяється на три зміни:

­­­­   ­­­­ Зміна 1: Вартова служба на опорному пункті.

­­­­   ­­­­ Зміна 2: Патрульна служба (контроль за автодорогою і залізницею).

­­­­   ­­­­ Зміна 3: Відпочиває на опорному пункті (є водночас резервом).

■ До кожної зміни входить близько третини залоги. Кожна зміна триває по 8 годин.

Залучення винищувальних команд

■ Завдання винищувальної роти полягає у «вільному полюванні».

■ Кожна винищувальна рота отримує територію для дій площею близько 15 х 15 км (225 км2).

■ Винищувальна рота є лише рамковою основою для окремих взводів, тобто винищувальних команд (база постачання та розвідки).

■ Окремі винищувальні команди працюють, як правило, на значній віддалі між собою. Віддаль може становити до 10 км.

■ Тільки в особливих випадках винищувальні команди об'єднують і кидають у бій як цілість.

■ Відділення кінологів складається з 4-5 собаководів із пошуковими собаками. За потреби собаководів можуть приділяти до винищувальних команд.

■ У взводі постачання є один позашляховик та 10-12 тяглових тварин. Взвод відповідає за постачання окремих винищувальних команд. Для цього члени взводу ховають у домовлених місцях боєприпаси та харчі.

■ У розпорядженні вогневого взводу є тяглові тварини, за допомогою яких перевозиться важка зброя та боєприпаси. Як виняток, вантаж можуть перевозити на автотранспорті чи гелікоптерами.

■ Винищувальні команди мають легкі кулемети, автомати, ручні гранати та протипіхотні міни

* * *

■ Вирішальне значення має розвідка. Розрізняють:

­­­­   ­­­­ а) оперативну розвідку;

­­­­   ­­­­ б) тактичну розвідку.

■ Оперативна розвідка відбувається постійно та незалежно від актуальних потреб на всій території дії винищувальних команд.

■ Тактичну розвідку застосовують принагідно для задоволення потреб, що виникають під час розвитку подій.

■ Накази для оперативної розвідки віддає командир роти. Наказ провести тактичну розвідку віддає командир взводу окремих винищувальних команд.

■ Оперативна розвідка — справа окремих розвідників або невеликих розвідувальних патрулів (2-3 особи). Для цього супротивник переодягається у цивільний одяг, видаючи себе за «партизанів» з метою введення населення в оману.

■ Райони дій винищувальних команд;

­­­­   ­­­­ а) де загони малої війни просуваються в напрямку об'єкта нападу;

­­­­   ­­­­ б) де загони малої війни роздобувають продукти харчування.

■ Сприятливі моменти для початку дій винищувальних команд: коли, провівши напад, партизани відступають. Тепер за ними слід у слід піде переслідувач.

■ Завданням кожної винищувальної команди є цілими днями, а то й тижнями полювати за певним загоном малої війни. Для цього ці команди повинні:

­­­­   ­­­­ а) тримати всі свої маршрути в секреті;

­­­­   ­­­­ б) самі жити як бійці загону малої