Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

Потім він безпосередньо використовував цю гілку, щоб зрівняти з землею Бандитів-Ящерів, отримати Шифер Мудреця і піти.

.

Що стосується того, жили чи загинули найманці «Сірих вовків», то для нього це не мало великого значення. Щороку у Вонде з'являлися сотні груп найманців, які були знищені внаслідок різних конфліктів. Більше того, він не думав, що має здатність підкорити «гривастого вовка» Макарова чи Бугу.

45 , 56

Макаров був Великим Мечником 45-го рівня, а Буга — Лицарем Церкви 56-го рівня, який активував свою Енергію Стихій. Звичайно, сам Буга може цього не визнавати. Але, незважаючи ні на що, Брандо поки що не наважувався думати про ці два гучних імені.

.

Тепер він розраховував на те, щоб знайти більше потенційних акцій, таких як Амандіна і Тамара. Оскільки він міг бачити майбутнє, то інвестиції в довгостроковій перспективі, очевидно, були найкращим способом робити речі з низьким ризиком і високою прибутковістю.

Але, незважаючи на те, що його уява була прекрасною, реальність була не такою, як він хотів. Не кажучи вже про те, що недоліків в його плані не було, Брандо точно не розглядав таку несподівану ситуацію.

Поки він думав про це, римлянка позаду нього вже не могла його стримати.

.

Брандо.

Вона підняла свої красиві брови і пальцем тицьнула Брандо в спину. Вона знову використала голос, який, на її думку, був дуже м'яким. Звичайно, купецька дівчина думала, що голос у неї дуже м'який, але при її темпераменті це було в основному видавання бажаного за дійсне.

.

Усі присутні були налякані цим раптовим голосом.

Насправді голос римлянина був не дуже гучним. Щонайбільше він був схожий на її «нормальний» голос, а максимум – трохи квапливий. Але в цю тиху ніч, у цьому мовчазному лісі все одно було трохи не на своєму місці.

.

Бу Вуууу.

.

Брандо затулив рукою рот дівчини і озирнувся. Як і очікувалося, він побачив, як Реді зупинився і пильно озирнувся.

У цей момент Брандо захотілося задушити римську дівчину до смерті. Але, звичайно, він не став би цього робити, тому що не міг цього зробити.

На щастя, Реді, здавалося, лише на мить понервувала, а потім повернулася, щоб поговорити зі своїми супутниками. Брандо полегшено зітхнув. Потім він про щось подумав і обернувся, щоб люто глянути на Романа.

.

Але дівчина-купець, як і раніше, неквапливо хитала головою і продовжувала видавати звуки «уууу». Здавалося, що вона була цілком незадоволена діями Брандо.

Спочатку Брандо ледь не втратив самовладання, але відразу відчув, що щось не так.

Хоча Ромен був трохи недисциплінованим і мав сміливість діяти беззаконно на поверхні, він знав, що ця дівчинка, яка часто посміхалася, як маленьке лисеня, насправді була дуже проникливою всередині.

Інакше, як вона могла б не опинитися в невигідному становищі?

Як тільки він подумав про це, Тигр Нічної Пісні простягнув грубу руку і натиснув на його руку. Він трохи здивувався. Це було ще більш незвично. Як його прикликані істоти, найманці Лопеса рідко діяли за власною ініціативою.

.

Він підвів голову і побачив очі досвідченого найманця, сповнені пильності.

Брандо відпустив руку, і римлянин теж зупинився.

Не тільки вони, навіть Реді знову зупинився. Сивочолий юнак не міг не обернутися і не подивитися на них.

.

Здавалося, що ліс на мить заспокоївся.

Не тільки люди, але навіть вітер зупинився.

Що ви почули? — підсвідомо запитав Брандо. Він знав, що чуття римлянина набагато краще, ніж у нормальних людей.

Купецька люто глянула на нього, потім кивнула.

Ніс Брандо сіпнувся, а серце перестало битися. У повітрі стояв дивний запах. Він був трохи їдким, але більше нагадував пряний. Здавалося, що це запах окропу з підземних вулканів.

.

Запах сірки.

.

Ця думка промайнула в голові Брандо, і він уже вийняв меч. Він навіть не думав про це, оскільки це була інстинктивна реакція.

!

Ці прокляті Учні Чорного Полум'я! Той покидьок, який написав путівник, знову обдурив мене. Якби він сказав раніше, що є Учні Чорного Полум'я, я б не вплутувався в цю халепу!

.

Він в одну мить вилаявся в думках.

,

Учні Чорного Полум'я належали до сил Дванадцяти Патріархів Пастухів Дерев, «Повелителя Черв'яків Гу» Маяда. Однак вони відрізнялися від «магів Гу», які грали з комахами. Ці покидьки людського роду були тими покидьками, які розправлялися з тими побратимами у вогняній Сірчаній річці!

!

Їх разом називали людьми внизу!

.

Простіше кажучи.

.

Вони були Повелителями Демонів хребта Йоргенді.

.

Брандо не міг стриматися, щоб не ляснути головою від розчарування. Він повинен був подумати про це раніше. Ліс біля південного кордону Еруїна завжди був територією Учнів Чорного Полум'я. Однак його увага була прикута до Мудреця та дивних найманців «Сірих вовків». На якусь мить він забув про цей здоровий глузд.

?

Чи це була легендарна «темрява під лампою»?

Однак причина, чому Брандо так насторожено ставився до цих людей, полягала не в тому, що вони були сильними. А все тому, що ці покидьки були божевільними. Вони були ще божевільнішими, ніж фанатики Святої Церкви. Коли почався бій, вони, мабуть, не встигли кричати, що вони невразливі.

Крім того, Учні Чорного Полум'я закували в кайдани різних демонів. Хоча вони воювали разом, у кожного з них були свої приховані мотиви. Це повинно було серйозно вплинути на їхню бойову силу, але істоти під хребтом Йоргенді мали всілякі дивні здібності, від яких було важко захиститися.

, -

Крім того, високопоставлені учні могли поглинути силу демонів і злитися з демонами, яких вони закували в кайдани. Брандо хотів блювати, просто думаючи про цю огидну сцену.

.

Один або два з цих монстрів були б добре, але якби їх було занадто багато, навіть Бог не зміг би з цим впоратися.

.

Першим інстинктом Бренделя було втекти. Однак, як тільки ця думка промайнула в його голові, в темряві подув порив вітру.

130 .

Будучи перевтіленим Воїном на 130-му рівні, Брандо був добре знайомий з цим звуком. Він підсвідомо зморщив шию і, звичайно ж, побачив, що з темряви лісу вилітає чорний ланцюг з двома шипованими кульками.

.

М'яч із шипами.

Є Повелитель Ланцюгів З Шипами. Брендел дивився, як м'яч із шипами зриває товстий стовбур дерева і пролітає повз Реді та юнака поруч із ним. Незважаючи