Читати книгу - "Крига. Частини І–ІІ"

дуже паскудний. Але відтоді Його Величність Ніколай Алєксандровіч потерпає від різних психічних нездужань. Які з часом посилюються. Наприклад, наш імператор повсюди бачить павутиння і кидається його зривати, наказує слугам чистити від нього покої та коридори. Японський меч позначив Його Величність на все життя — страшні міґрені, галюцинації, депресії, апатії і слабкості ума віддають його на поталу шарлатанам, спіритам, месмеристам, містикам і святим безумцям. Від pérе Філіпа, який мав зробити так, щоб імператриця народила спадкоємця престолу, й на вимогу викликав духів предків Ніколая Алєксандровіча, щоб ті диктували йому державну політику, і котрий врешті виявився марсельським перукарем, — через Діву Галацьку, яка пророкувала імператорові результати воєн, — аж до безсмертного Распутіна. Свого часу таку месмеричну владу над волею самодержця мав такий собі Бєзобразов, колишній радник уряду й член Священної Ліги. Бєзобразова вважали знавцем східної політики, й особливо в тих справах він нав’язував свою думку. Коли Вітте виступив проти нього — «Кому Ваша Високість більше довіряє: приватній особі, чи своєму статс-секретареві й міністрові?» — імператор призначив Бєзобразова статс-секретарем. Бєзобразов повходив у численні спілки з чиновниками канцелярії Государя Императора, консулом у Кореї, Великими Князями, інвестуючи навіть мільйони рублів у маєтки самого імператора. Саме вони утворили акціонерне товариство, яке отримало від корейського уряду концесію на експлуатацію лісів і корисних копалин у Кореї. Для втілення цих та подальших фінансових фантасмагорій Бєзобразов переконав Императора Всероссийского поставити намісником Алексєєва, прокласти Манджурську лінію Транссиба, побудувати Порт-Артур і Дальній, а в результаті — розпочати війну з тією-таки Японією. Експлуатаційна концесія Бєзобразова була насправді головною причиною першої війни: територіальні вимоги Росії відповідали землям, наданими його акціонерному товариству. Пан інженер говорив про розрахунки підприємців? Прибутки імператора від акцій у підприємстві Бєзобразова могли скласти щонайбільше кілька чи кільканадцять мільйонів — а тим часом саме лиш намісництво пожирало сто двадцять мільйонів рублів на рік. Я вже не кажу про ціну війни. Пан інженер говорив про причини й наслідки, про підсумки раціонального вибору й про політичні плани. Отож, такими є причини й такий розум у російській державі: самурайський меч, галюцинації і голос шарлатана, що нашіптує в імперське вухо.

… Цей принцип діє однаково при дворі самодержця і в найменшому селі, в порожньому степу, холодній тайзі — немає жодної лінії, жодної межі, за якими ви могли б тут безпечно користуватися інструментами свого розуму. Росія одностайна. Ви, пане інженере, опинилися у країні, де люди — не люди, де люди-предмети є підданцями нескінченно вищої істоти, а вона довільно формує їхню дійсність, керуючись своїми мінливими забаганками й примхами, ніяк нічого не пояснюючи, бо ці речі годі пояснити. Зрозуміти — зрозуміти можна закони природи. Але чи людина втямила би закони природи, якби Бог міняв їх щосекунди без видимої причини.

Мовчалося. Хто розповідає публічно про звичаї будуару, хто мовить у пристойному товаристві про такі сороміцькі справи, як залежності, породжені тваринними інстинктами тіла? І ще б ішлося про справи, що стосуються абикого, — але царюючого монарха? Офіцер! Це неможливо! Сором, сором, сором! Як він не згорів тут на місці — який внутрішній демон розриває Прівєженського? Дивилося за вікно, на поля й ліси, розливи річок і білий камінь, тук-тук-тук-ТУК, які вже лишилися позаду.

Конєшин, Вайт-Ґессінґ і Верус розслаблено перемовлялися, з непевними мінами перетравлюючи слова молодого капітана.

— … ну, щиро, то Йошіхіто теж ненормальний…

— Зі спіритизмом справді щось таке діється, він знову дуже модний у петербурзьких салонах, княгиня Блуцька оголосила тут сьогодні про справжній спіритичний сеанс, ви, панове, вважайтеся попередженими…

— Капітан подібні історії випадковим попутникам розповідає — не може бути з громадянськими свободами в Росії аж так погано.

Прівєженський гірко усміхнувся.

— А ви, пане інженере, як гадаєте, чому б то мене відправили з Петербурга на інший кінець світу?

Закурилося другу цигарку. Дим щипав очі, розмиті зображення виринали із сонячної ясности й розпливалися на сонці.

Янкі закрив книжку, підвівся, натягнув манжети, роззирнувся по курильні, а відтак вийшов до сусіднього вагона. Міцнорукий азіат, проходячи за мить повз пальму, кидав на увінчану плющовим різьбленням панель найзвичайнісіньку тінь, із гострими, реґулярними краями. У чому би не полягав той феномен, він був пов’язаний безпосередньо з особою американця.

— … граф, маючи польське коріння, мав би це усвідомлювати.

— Вибачте?

Обернулося до капітана. Прівєженський зосереджено чистив цибух люльки: він навіть не підняв погляду.

— Британцям я не дивуюся, але що пан граф…

— Між нашими націями немає жодної споріднености, — сказалося сухо.

— Я слухав, що ви, графе, казали про російських солдатів і дипломатів. Усі переможені нації так потім…

— П е р е м о ж е н і? Ви нас перемогли? В якому ж то бою, не підкажете? В якій війні?

— … ну, ну, спокійно в потягу, де утрамбованої землі спокійної нема, за що така quarelle d’Allemand…

Закурилося. Прівєженський стукав люлькою об бильце крісла. Поклалося зручніше ногу на ногу, обсмикнулося кант ногавиці.

— Росія не перемагає, — сказалося лагідно й тихо, трохи голосніше за ритмічне стукотіння сталі. — Росія загарбує. Німеччина перемагає. Франція перемагає. Туреччина перемагає.

…Пан капітан ображений на своє командование, тож йому легко тепер виливати гіркоту — чи то не якийсь менший Бєзобразов стоїть за вашим переміщенням? — Але ви не зречетеся вітчизни. Чи хотіли б ви, щоб Росія була іншою? Тоді це не була б Росія. І в цьому полягає найбільше відступництво всіх революціонерів: вони заперечують Росію. Дозвольте, капітане, запитати вас…

Прівєженський насупився. Чекалося. Він зробив заохочувальний жест люлькою.

— Якби це було в вашій владі, якби ви мали таку божу владу, — сказалося, — чи наказали би ви ліквідувати в Росії самодержавие?

— Що значить: ліквідувати? А владу залишити — кому? Думі?

— Наприклад. У кожному разі, в руках представників системи, радикально відмінної від самодержавия. Ви б наказали? Але щиро. Ви вважаєте себе розтальником, правда ж?

Прівєженський прикусив мундштук холодної люльки. Поклавши голову на спинку крісла, він блукав поглядом по стелі й небі над заскленим дахом. Ще кілька секунд, і самé його мовчання дало чітку відповідь.

Тихо засміялося.

— Цікаво, наскільки оті народники й революціонери вірять у свої утопії. Повалять самодержавство — й що збудують замість нього? Та що б вони не вирішили, навіть запровадивши владу робітничих мас, урешті-решт і так народилася б у них якась форма самодержавия.

… Немає між нашими націями, пане капітане, жодної споріднености. Ми віримо в того самого Бога, але по-іншому ця віра уклалася в наших серцях. Для вас найважливішим є посмертне спокутування, загробне щастя заслонює вам усі