Читати книгу - "Правила для вигнанців"

Я сказав: "Я не…", і зупинився на цьому, тому що у мене не було можливості закінчити це речення. Мені потрібна була допомога, але я не хотів, щоб мене хтось торкався. Це були дві взаємовиключні директиви.

Абене чекала, дивлячись на мене. Потім вона сказала: "Мікі, ти можеш піти з Хіруне?"

- У мене все добре, - прошепотіла Хіруне. Вона моргала і притискала до голови пакет зволожуючого розчину з комплекту для надзвичайних ситуацій. - Зі мною все гаразд."

Абене сказала: "Добре. Я буду працювати над консоллю. Мікі, ходи сюди і допоможеш Ріну". Все ще спостерігаючи за мною, вона простягла аптечку, і Мікі підійшов узяти її.

Коли Абене пішла до консолі, Мікі сказав: "Будь ласка, підніміть ліву руку і підтягніть сорочку вгору, SecUnit".

Для цього мені довелося відкласти зброю та ремінь Вілкен. Я це зробив, поклавши їх на крісло станції позаду мене, тому що це виглядало як звичайна робота SecUnit'а, тому що мені зараз потрібно виглядати нормально. Я приділяв багато уваги відповіді, яку мені потрібно було дати Абене. Я вирішив, що найкращим є просте виправлення помилок. "Я не Рін. Рін - це…"

Абене оживляла станцію управління копачами. Не дивлячись на мене, вивчаючи інтерфейс консолі у стрічці, вона сказала: "Консультант Рін - ваш керівник, так, вибачте".

Мікі відсканував мене і надіслав результати до моєї стрічки. Вау, в мене встромилися якісь великі шматки металу. Мікі витяг із грудей вторинний затискач і використав його, щоб утримувати аварійний комплект, коли доброю рукою діставав зонд витяжки. Мені не потрібне блокування нервів, - сказав я Мікі у стрічці. - Я можу вимкнути датчики болю.

Їх потрібно було вимикати під його рукою. Мікі встромив зонд у рану на моєму боці. У мене місцями немає датчиків болю, але там я не відчуваю болю.

Так, це одна з відмінностей між ботами та SecUnits. Якось я говорив з АРТом про наші відмінності. Що ми не могли довіряти один одному через накази, які могли дати люди. І АРТ сказав: "Тут немає людей."

Ну, зараз люди тут були. Я сказав, Мікі: "Це ти сказав Доні Абене, що немає ніякого консультанта Рін, і що це я?"

"Так, - сказав Мікі. Він вхопив уламок і тепер обережно витягував його. - Я сказав їй це, коли перший бойовий бот напав на Вілкен, коли вона запитала мене, чи знаю я, чи ти кажеш правду. - Потім він додав, - я сказав їй, тому що я хотів, а не тому, що мені довелося."

Я був упевнений, що Мікі вірив у консультанта. Чому він подумав, що я збрехав?

"Вона думала, що це брехня, тому що GoodNightLander Independent не працює незаконно в юрисдикціях, де працює найманий SecUnit." Мікі закінчив накладати пластир на герметик у рані і перемістив руку до другого шматка. "Вона сказала, що хтось з працівників GoodNightLander Independent, мабуть, надіслав вас сюди, але не хоче, щоб ми знали, хто він. Вона сказала, що це не важливо, оскільки вони послали вас допомогти нам."

Абене використовувала консоль для завантаження інтерфейсів для кожного копача. Мені потрібно було починати спробу отримати інформацію про човник.

Це було складно, оскільки я перервав зв’язок між Абене та Мікі та каналами зв’язку, щоб Герт чи будь-хто інший, хто міг блукати по закладу з вбивчим наміром, не міг скористатися каналом і відстежити нас. Але допомогло те, що у Мікі були жорсткі адреси для двох костюмів на борту човника. Система шатла все ще була активною, і я зміг проникнути і випробувати перший костюм. Після кількох спроб я змусив його активувати комунікацію.

Першим я почув Кадера, який просив повідомити про стан Еджіро. Брейс відповіла, сказавши, що MedSystem може його відновити. Вібол сказала щось у фоновому режимі, звук був тихий і я не зміг зрозуміти. Тоді я почув, як Герт запитав: "Ще немає відповіді зі станції?"

Трохи розчаровано Кадер відповів: "Поки що ні. Мабуть, це втручання цієї бурі".

Вібол заговорила знову, надто приглушено. Герт відповів: "Ні, нам потрібно сидіти спокійно, доки ми їх не почуємо".

Угу. Його голос звучав спокійно, впевнено і заспокійливо, хоча я був певен, що аналіз голосу покаже напругу під ним.

Я розірвав зв'язок і зробив резервну копію. Абене відновила роботу дисплея станції, що плавав над поверхнею консолі, показуючи екрани управління копачами. Вона пробурмотіла: "Ось. Усі копачі активуються. Це займе кілька хвилин. Сподіваюся, ви зможете ними керувати, схоже, всі їхні команди верхнього рівня видалені".

Зараз Мікі вибирав осколки з моєї спини. Я сказав: "Решта команди не постраждала, і Герт досі діє як їх охоронець. Він не дозволить їм покинути човник, щоб шукати вас. У них виникли проблеми зі зверненням по допомогу до станції".

Абене підняла очі, насупивши брови. "Які проблеми? Ми прибули на об'єкт. Це не повинно…"

Реально я втратив решту її слів, тому що мій безпілотник наповнив мене звітом. Він дістався до кімнати дезактивації і тримав люк шатла в зоні дії сканера, і не знайшов жодних ознак бойових ботів. Я вголос сказав: "Їх там немає".

"Що?" Абене стривожено підвелася з пульта. "Про що ти?"

"Бойових ботів. Безпілотник не знайшов їх на шляху до човника". Я переглядав все, що він мені надсилав, сканування, візуальні дані, аудіо. Сканування безпілотника було навіть кращим за моє, і він активно шукав маршрут, перевіряючи місця на наявність потенційної засідки. Порівнюючи це зі схемою, я не бачив нічого, що він пропустив. "Ботів там немає" Я надіслав візуальну інформацію від дрона по нашому закритому каналу зв'язку.

Під час перегляду відео Мікі підняв голову. Абене стурбовано кинула погляд на Хіруне. Вона сказала: "Тоді вони повинні бути тут, біля цього стручка, пробуючи загнати нас у пастку".

Можливо. Я знайшов свій невидимий підйомник, наказав йому йти до найближчого вузла ліфта біля безпілотника і наказав безпілотнику піднятися ліфтом до перехрестя за межами геосекції. Через хвилину безпілотник опинився у коридорах доступу за люками, які я запечатав, і почав сканувати. Я дивився, як він оглядає порожні коридори та розв’язки. Нічого. Боти не влаштовували нам засідку по дорозі до човника, і їх не було за межами геосекції.

Моя потенційна стратегія не зазнала катастрофічного провалу чи чогось іншого, але чогось не вистачало.

Так, це був не найкращий час для паніки.