Читати книгу - "Людина у високому замку, Філіп Кіндред Дік"

Біля будівлі посольства містер Таґомі побачив припарковані автомобілі інших достойників, усього дванадцять. Важливі персони — декого він знав, декого ні — піднімалися широкими сходами до будівлі посольства і заходили всередину. Водій містера Таґомі широко відчинив дверцята, і той швидко вийшов із машини, затиснувши в руках дипломат — порожній, бо в містера Таґомі не було з собою жодних документів, але важливо було мати діловий вигляд. Він піднявся сходами так впевнено, ніби мав відіграти ключову роль у тому, що тут відбувалося, хоча насправді йому навіть не повідомили, що будуть обговорювати на зустрічі.

Учасники зібралися групками у вестибюлі, тихо перемовляючись. Містер Таґомі приєднався до кількох знайомих, киваючи і намагаючись прибрати поважного вигляду, як і всі довкола.

Невдовзі прийшов співробітник посольства і провів їх до великої зали. Там стояли складані стільці. Усі зайшли і сіли. Лише покашлювання і шарудіння порушувало тишу — розмови припинилися.

Якийсь чоловік зі стосом паперів попрямував до столу, що стояв на невеличкому помості. Смугасті брюки: представник Міністерства закордонних справ.

Невеличке сум'яття. Інші впівголоса щось обговорювали, схиливши одне до одного голови.

— Шановне товариство,— сказав співробітник міністерства гучним і владним голосом. Тепер усі уважно дивилися на нього.— Як ви знаєте, уже достеменно відомо, що райхсканцлер помер. Офіційна заява з Берліна. На цій зустрічі — вона триватиме недовго, і незабаром ви зможете повернутися до своїх офісів,— вас буде поінформовано про те, як ми оцінюємо декілька ворогуючих між собою фракцій у політичному житті Німеччини, які, як можна очікувати, тепер активізуються і вступлять у безкомпромісну боротьбу за місце, звільнене гером Борманом.

Коротко про найважливіших. Перш за все, Герман Ґеринґ. Декілька загальновідомих фактів.

Його називають Товстуном через комплекцію. Проявив себе як відважний повітряний ас у Першій світовій війні, заснував гестапо, був наділений великими повноваженнями у прусському уряді. Один із найбезжальніших нацистів старого гарту, хоча пізніше сибаритське потурання власним слабкостям створило оманливий образ добродушного винолюба, до якого уряд закликає вас ставитися з крайньою недовірою. Хоча й говорять, що в нього нездоровий, навіть патологічно хворобливий апетит, цей чоловік схожий радше на самовдоволених древньоримських імператорів, які з віком ставали лише могутнішими. Немає сумнівів, що моторошне уявлення про нього, як про вбраного в тогу, оточеного домашніми левами господаря величезного замку, напакованого трофеями та витворами мистецтва, є правдивим. За часів війни він перш за все дбав про відправлення до свого маєтку вантажних поїздів, переповнених награбованими коштовностями, а лише потім — про воєнні потреби. За нашою оцінкою, ця людина жадає необмеженої влади і здатна її досягти. З-поміж усіх нацистів Ґеринґ найбільше потурає своїм бажанням і цим дуже відрізняється від покійного Гімлера, який жив бідно, зі скромної зарплатні. Гер Ґеринґ — представник збоченої ментальності. Він використовує владу для особистого збагачення. Ментальність примітивна і навіть вульгарна, але він доволі розумний. Можливо, найрозумніший з усіх нацистських лідерів. Його метою є самозвеличення у стилі Древнього Риму.

Наступний. Гер Йозеф Ґеббельс. У дитинстві перехворів поліомієлітом. За походженням католик. Блискучий оратор, письменник. Спритний фанатичний розум. Дотепний, вишукані манери, космополіт. Дуже цікавиться жінками. Елегантний. Освічений. Винятково здібний. Багато працює. Майже гарячкова пристрасть до управління. Кажуть, що він ніколи не відпочиває. Дуже шанована персона. Може бути чарівним, але, як кажуть, несамовитіший за всіх інших нацистів. В ідеологічній орієнтації простежується вплив середньовічного єзуїтського світогляду, підживленого постромантичним германським нігілізмом. Вважається єдиним справжнім інтелектуалом у Партії. Замолоду плекав амбіції стати драматургом. Друзів мало. Його не люблять підлеглі, але все-таки він є рафінованим продуктом поєднання багатьох найкращих елементів європейської культури. Ним керує не прагнення возвеличити себе, а влада заради самої влади. Організаційні навички у класичному стилі прусського державництва.

Гер Р. Гайдрих.

Представник Міністерства помовчав, обвів поглядом аудиторію, а потім продовжив:

— Набагато молодший за названих вище, брав участь у першій Революції 1932-го. Кадровий офіцер елітного підрозділу СС. Підлеглий Г. Гімлера. Міг бути причетним до смерті Гімлера у 1948-му, обставини якої досі остаточно не з'ясовано. Офіційно усунув із апарату поліції суперників, як-от Адольф Айхман, Вальтер Шелленберґ, та інших. Кажуть, що багато хто з партійців його боїться. Відповідальний за контроль над вермахтом після завершення протистояння у відомому конфлікті поліції та армії, який призвів до реорганізації державного апарату і в якому врешті-решт перемогла НСРПН[47]. Завжди і скрізь підтримував Бормана. Продукт елітної підготовки, однак, ще до запровадження так званої Замкової системи СС[48]. Кажуть, що він позбавлений емоцій у традиційному сенсі цього слова. Важко визначити, що ним керує. Гіпотетично може займати позицію, згідно з якою боротьба між людьми зводиться до низки ігор. Йому притаманна певна квазінаукова відстороненість, яку спостерігаємо також у певних технократичних колах. Не бере участі в ідеологічних дискусіях. Підсумок: його спосіб мислення можна назвати цілком сучасним. Постпросвітницький тип, позбавлений так званих необхідних ілюзій, як-от віра у Бога і т.д. Наші соціологи у Токіо не можуть до кінця осягнути значення цієї так званої реалістичної ментальності, тому біля Гайдриха доводиться поставити знак питання. Однак варто звернути увагу на схожість із виродженням афективної сфери, що характерна для шизофренії.

Під час цієї доповіді Містеру Таґомі стало погано.

— Бальдур фон Ширах. Колишній керівник Гітлерюґенду. Вважається ідеалістом. Зовнішньо привабливий, але не визнається ані досвідченим, ані кваліфікованим. Щиро вірить у цілі Партії. Відповідав за осушення Середземного моря і створення величезних площ для сільського господарства. Також сприяв пом'якшенню страшної політики расового знищення у слов'янських землях на початку п'ятдесятих. Звертався безпосередньо до німецького народу, щоб залишкам слов'ян дозволили жити в ізольованих, подібних до резервацій ділянках у глибині країни. Намагався домогтися скасування деяких видів евтаназії та медичних експериментів, але безуспішно.

Доктор Зейс-Інкварт. Колишній австрійський нацист, зараз відповідальний за колонії Райху та колоніальну політику. Мабуть, у землях Райху з-поміж усіх нацистів його ненавидять найбільше. Кажуть, що саме він ініціював усі або майже всі репресії проти переможених народів. Разом із Розенберґом працював над втіленням найтривожніших за своїм грандіозним розмахом проектів задля ідеологічного тріумфу, як-от спроба стерилізувати усе російське населення, що лишилося після завершення бойових дій. Достеменної інформації про це немає, але саме його вважають одним із відповідальних за рішення про голокост на африканському континенті, а отже, і за створення умов для геноциду негритянського населення. За темпераментом доктор Зейс-Інкварт, мабуть, найбільш схожий на першого фюрера,