Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

їй тепер бракувало його великодушності. Чен Сінь із великим завзяттям взялася до роботи й неодноразово демонструвала неабиякі розумові здібності, інколи навіть затіняючи самого Вадімова. І хоча вона обіймала посаду його помічника з технічних питань, він ніколи не виказував ревнощів до її успіхів. Навпаки, всіляко заохочував проявляти свої таланти, підіймаючи її на дедалі вищий рівень.

У співробітників АСР були дві діаметрально протилежні реакції на загибель Вадімова: більшість технічного персоналу, як і Чен Сінь, відчували сум через цю втрату; натомість спеціалісти-розвідники більше шкодували про те, що тіло добу пролежало у воді, тож мозок виявився непридатним для подальшого використання в проєкті.

Туга за загиблим у Чен Сінь поступово змінилася запитанням: а чи не занадто підозрілий цей збіг обставин? Коли вона вперше замислилася над такою ймовірністю, то відчула, як тіло пронизує смертельний холод — якщо це дійсно чиясь змова, вона не витримає таких підлості й підступу.

Чен Сінь проконсультувалася з медичними експертами Центру досліджень і дізналася, що, в принципі, розвиток лейкемії можна спровокувати зовнішніми чинниками. Досить просто помістити поруч із ціллю достатньо потужне джерело радіаційного випромінювання. Проте точно розрахувати необхідну дозу опромінення для початку перебігу захворювання у певний час і тим паче підгадати, щоб потерпілий помер саме в цей момент, — завдання не з легких. Занизький рівень опромінення не викличе хвороби за короткий проміжок часу, натомість зависокий спровокує передчасну смерть уже від променевої хвороби, а не лейкемії.

Якщо спиратися на розрахунки середньої тривалості перебігу хвороби, то гіпотетичний замах на Вадімова мав відбутися якраз у той час, коли АСР почала активно лобіювати ідею ухвалення міжнародним товариством національних законів про евтаназію. Якщо це все-таки вбивство, то виконавець має бути професіоналом високого рівня.

Чен Сінь за допомогою високоточного лічильника Гейгера перевірила робоче місце й квартиру Вадімова — жодних незвичних відхилень у показниках. Незначний рівень радіації легко пояснювався нормальним природним фоном. Проте вона знайшла фотографії дружини й доньки, які він тримав під подушкою: красуня-дружина виявилася на 11 років молодшою за нього балериною, а маленька донечка здавалася уособленням усього прекрасного.

Вадімов якось сказав Чен Сінь, що через свою професійну звичку він ніколи не залишав їхніх фотографій на столі чи приліжковій тумбочці, забобонно вважаючи, що це може наразити їх на небезпеку. Він діставав фотографії зі сховку лише тоді, коли хотів на них подивитися… Чен Сінь відчула, як стискається її серце.

Щоразу, коли Чен Сінь згадувала Вадімова, її думки мимоволі поверталися до Юнь Тяньміна. Він разом із шістьома іншими кандидатами вже перебуває під охороною на таємній базі недалеко від штаб-квартири АСР. Вони готуються до фінальної стадії випробувань, перед тим як на участь у місії буде обраний найбільш відповідний претендент.

Після їхньої останньої зустрічі в китайській лікарні серце Чен Сінь безперестанку краяла туга, яка з часом лише густішала, набувала темних кольорів, аж поки не почала затуляти собою небо навіть у сонячний день.

Вона пригадала їхню першу зустріч: на самому початку першого курсу, коли всі студенти тільки роззнайомлювалися, вона помітила хлопця, який тихо сидів на самоті в кутку. При першому погляді на Тяньміна вона одразу осягнула всю глибину його вразливості й самотності. Серед її знайомих було чимало подібних юнаків, проте жоден не справляв враження, буцім здатен зазирнути в її серце й відкрити всі таємниці.

Чен Сінь завжди подобалися впевнені, енергійні чоловіки. Юнь Тяньмін натомість був повним антиподом цього типажу. Але Чен Сінь завжди відчувала дивне бажання піклуватися про нього: постійно підтримувала спілкування на одному рівні, боячись ненароком якимось чином його образити чи викликати душевний біль. Вона ще ніколи в житті не поводилася настільки обережно з представником протилежної статі.

Тож коли того вечора ім’я Юнь Тяньміна спливло в розмові з одногрупником, вона здивувалася, що хоч і забула про його існування, проте згадка викликала з далеких завалів пам’яті чіткий образ і майже не стерті спогади.

Однієї ночі Чен Сінь наснився ще один жахливий сон: вона знову опинилася на подарованій зірці, проте цього разу водорості поступово змінювали колір, аж поки все навкруги не почорніло й зірка не перетворилася на чорну діру. Діра всотувала все світло Всесвіту, трансформуючись у величезну вибоїну в просторі-часі. Навколо чорної діри обертався захоплений силою її гравітації невеличкий флуоресцентний об’єкт, який ніколи не зможе вирватися з полону, — заморожений мозок.

Чен Сінь прокинулася і, роздивляючись відблиски нічного Нью-Йорка на занавісках спальні, усвідомила, що накоїла.

З одного боку, вона з благими намірами лише озвучила йому пропозиції АСР — і він міг легко відмовитися брати в цьому участь — стати тим, хто зможе врятувати людську цивілізацію. Так чи так — його життя скінчилося. Якби вона запізнилася бодай на хвилину, він вже був би мертвий. Вона дійсно врятувала йому життя! Їй не було в чому собі дорікнути — моральних гризот вона не відчувала.

Але й розуміла, що саме такими вчинками дехто призвичаюється продавати свою матір до борделю.

Чен Сінь обмірковувала швидкість прогресу в технологіях гібернації — перша партія добровольців уже залягла в сплячку. Більшість із них були смертельно хворими й розраховували на розвиток медицини та можливість вилікуватися в майбутньому. Насправді Юнь Тяньмін мав не гірші за них шанси продовжити своє життя. Хоча через соціальний статус і рівень статків ця опція може виявитися для нього недоступною. Проте за її протекції він міг би отримати таку можливість, але вона власноруч позбавила його будь-якої нагоди!

Наступного ж дня вона хотіла обговорити цю ситуацію з Ю Вейміном, проте, поміркувавши, вирішила, що з таким питанням краще йти безпосередньо до директора.

Як і щоразу, коли Чен Сінь потрапляла до офісу Вейда, вона застала його за зосередженим дослідженням вогника прикуреної сигари. Вона нечасто бачила, як він виконує директорську роботу в звичному розумінні, як-от комусь телефонує, ознайомлюється з документами, проводить перемовини й зустрічі. Чен Сінь і уявити не могла, коли Вейд устигає усім цим займатися, все, що вона бачила, — нескінченні медитації, споглядання, похмурі роздуми без кінця-краю.

Чен Сінь доповіла Вейду, що, на її думку, кандидат №5 недостатньо кваліфікований, вона відкликає свою рекомендацію й просить відсторонити цього кандидата від процедури відбору.

— Що змінилося? Його результати тестування одні з найкращих.

Від слів Вейда її душа опустилася в п’яти. Перший блок тестів передбачав введення в організм кандидатів спеціальної загальної анестезії, щоб позбавити піддослідного відчуття власного тіла, заблокувавши більшість органів чуття, проте залишати його при свідомості. Це була спроба імітувати стан існування мозку поза організмом. Головною метою тесту була оцінка психологічної стійкості кандидатів та їх здатності пристосовуватися до гетерогенних умов існування. Проте розробники тесту, як і будь-хто інший, не володіли інформацією про внутрішню будову й середовище кораблів трисоляріанського флоту, тож їм лишалося лише здогадуватися й фантазувати. Загалом цей блок тестування вважався чи не найжорстокішим.

— Його кваліфікація занизька для цієї місії, — заперечила Чен Сінь.

— Ну, ти значно освіченіша за нього, але якщо відправити твій мозок замість його, то місія точно буде приречена на провал.

— Він самітник. Зізнаюся: я ніколи в житті не бачила самотнішої людини, й у нього нема шансів успішно інтегруватися до будь-якого соціального оточення.

—