Читати книгу - "До зір крізь терня, або хочу бути редактором"

покаже наведена далі цитата. Але цих значень слова діткнути не фіксує жоден РУС, перекладаючи російські слова уязвить і огорчить. Отже, слово діткнути у значенні дошкулити словом та прикро вразити випало з активного лексикону України, бо слова незафіксовані у РУСах, як показала практика, мають нахил забуватися. Галицький же варіянт це слово зберіг і розвинув до значення прикро вразити: “Зі всіх втрат на світі ніщо не може так діткнути, як втрата дорогої особи” (Н. Кобринська). ЛЕГКО РАНИМИЙ чи ДІТКЛИВИЙ?

Серед галичан можна почути таке: “Який Ви діткливий!”. Це треба розуміти так: “Як Вас легко вразити!”, або віддати калькою “Який Ви легко ранимий!”. Живий варіянт, безперечно, найудаліший.

* * *

Редактор від Бога знайде у деяких галицьких формах потрібні йому синонімічні варіації.

24. ЗА ПЕРЕНАЗВУ “МОВНИХ ЛЕНІНГРАДІВ”!

Хто з нас не знає, що місто Ленінград після розвалу СССР стало Петербургом? Назва з іменем “вождя” не витримала проби часу. Але не всі ми, а надто молоде покоління, знаємо, що в нашій мові існують “мовні Ленінгради”, які з розпадом імперії зла треба б давно переназвати. Що це за “мовні Ленінгради”? – спитаєте ви. Це слова, які в період “дружби народів” мовознавці-вислугачі за вказівкою згори включили до словесного запасу української мови, замінивши ними нашу споконвічну лексику. Наприклад, жертвоприношення, землеробство, мовленнєвий етикет, показання свідків, правляча верхівка, посягання і десятки інших. До цих слів існують свої українські “Петербурги”, тобто корінні українські форми, що їх вилучено з ужитку поборниками “злиття мов”.

Розміри засмічення неукраїнською лексикою нашої мови ставлять під загрозу саме існування її як окремого лінгвістичного тіла, підживлюючи українофобську тезу про лексичну безпорадність нашої мови. Редакторам від українського Бога, свідомим лінгвоцидної практики минулого, треба без вагань заміняти “мовні Ленінгради” на українські “мовні Петербурга”.

ЧУДОВИСЬКО чи СТРАХІТТЯ?

Моя мати була родом з Чернігівщини. Будучи змушена силою обставин (в Одесі) вчити нас – своїх дітей – нерідної їй російської мови, вона завжди підкреслювала, що її рідна мова до 16 років життя була мова українська; і коли їй бракувало російських слів, вона не вагалася вживати українські. Серед цих слів я досить часто чув слово страхіття, прикладане до чудернацьки убраної людини або до фантастичного зображення на папері. Ніколи я не чув від неї слова чудовисько, яке культивували пророки “злиття мов”, і яке досі циркулює в мові українців. “Нормативні” РУСи УССР, перекладаючи російське слово чудовище, на перше місце ставили чудовисько, і лише на друге – страхіття. Цей мовний підлог повторюють і словники незалежної України. І це тоді, коли слова чудовисько не вживає жоден класик. Тільки страхіття. Правда, Іван Франко вживає слово чудовище, але це – залишки язичія, вплив якого на мову Каменяра годі заперечити. 11-томний СУМ, пояснює слово страхіття так: фантастична істота незвичайного страшного вигляду, страховище. Так само пояснено і чудовисько: жахлива фантастична істота; потворне страховище. Отже ці слова – синоніми. Тому, нерозумно робити з них два різних значенням слова, підсуваючи нам у формі чудовисько ще один “мовний Ленінград”.

ОБЩИНА, ОБЩИННИК чи ГРОМАДА, ЧЛЕН ГРОМАДИ?

Не можуть сучасні лексикографи дати собі ради з перекладом російського слова община. Перекладають так: община, громада. Слова община (поставлене на перше місце!) українська мова не знала – це примусовий асортимент. Перекладаючи далі палату общин, немецкую (болгарскую, русскую) общину, словники вживають слово громада, а вже родовую общину перекладають як родову общину. Чому? Яка тут логіка? А все упирається у невміння користуватися мовою. Мовляв, якщо не вживати слова община, то як тоді перекласти слова общинник та общинность? А чому ми мусимо вживане сьогодні лише в історичних розвідках слово общинник перекладати одним словом? А якщо сказати член громади? Щождо слова общинность, рідко вживаного і в наукових текстах, то йому в дуже рідкісних випадках вживання можна знайти відповідника у формі громадоцентричність.

СПЛАВ, ПЕРЕПЛАВЛЯТИ чи СТОП, ПЕРЕТОПЛЮВАТИ?

Публіковані в УССР до 1932-33 рр. словники перекладали російські слова сплав, плавити, переплавлять відповідно до реалій українського мовлення як стоп, топити, перетоплювати. І це був єдино правильний переклад згаданих лексичних одиниць на нашу мову. У словнику Грінченка та інших мовних джерелах не зафіксовано слова плавити (метали), тільки топити (метали). Отже, запроваджені у мовну практику в УССР слова сплав, плавити, переплавляти – це нічим не виправдане засмічення нашого мовного простору, яке відповідало імперській меті комуністичної верхівки створити міфічну спільноту – совєтський народ, де нам належала роль гарматного м’яса для майбутніх “визвольних” воєн кремлівських імпернаціоналістів. А коли це так, то наш святий обов’язок відкидати накидувану нам з такою метою лексику.

ВЛАСТІ чи ВЛАДА?

За “золотих” для нездар-мовознавців 1933-1941 років, вони пустили в обіг вкрадене в росіян слово власті. Цитую: “…і він вас у першому ж селі передасть властям” (Тютюнник Г.). Зараз важко сказати, чи так писав автор, чи це наслідок “редагування”. Хоч міг писати й автор, бо так учила школа. Редактор же від Бога мав би виправити цей текст так: “…і він вас у першому ж селі передасть владі”. Майже те саме, але своїми