Читати книгу - "Іміджмейкер із Москви"

– Ну?… – прагнув почути продовження вкрай заінтригований Жрець.

Політтехнолог не поспішав зі своєю захоплюючою розповіддю. Він повільно відсьорбнув трохи коньяку, потім – кави. Після чого Нестор Євграфович, нарешті, продовжив:

– Ну, а под утро я и говорю Шарону:

«Слышь, Шарик, а на фига тебе вообще их привлекать?! Лучше давай построим длинную стену, ограждающую Иерусалим от Палестины, а нас – от арабского электората». В общем, в тот же день в арабские кварталы ввели войска. Оцепили избирательные участки, палестинцев к урнам и на выстрел не подпустили…

– Да-да, помню. Ты еще потом поехал к Арафату организовывать выборы в палестинскую автономию, – весело розреготавшись, додав Підвальський.

– Гм-гм! – раптом спохватився іміджмейкер і, звертаючись до Жреця, мовив: – Я, собственно, зачем вас пригласил… Миша говорил, что у вас есть возможность размещать материалы во всей городской прессе…

Жрець спробував набути важливого вигляду:

– Почему только в прессе? – діловито поцікавився він. – Наш центр гуманных технологий контролирует большую часть местного теле- и радиоэфира.

' Іміджмейкер піднявся з крісла і, розливаючи по чарках коньяк, підсумував результати розмови:

– Прекрасно, Вадик, сегодня и начинаем! Артурчик завезет вам пару-тройку сенсационных политических сюжетов для завтрашних новостей. Кстати, у вас есть политические убеждения?

Жрець гордовито випнув підборіддя і заявив:

– Есть. Причем – исключительно твердые.

Підвальский здивовано поглянув на давнього знайомого:

– У тебя?! Убеждения?! И какие же?

Широко посміхаючись, Жрець одним духом вихилив коньяк і тільки тоді ознайомив нарешті товариство з особливостями своїх особистих матеріальних переконань:

– Деньги – вперед! – тихим, але впевненим та залізним голосом повідомив папараці.

3

Наступного ранку Іміджмейкер лежав у себе в номері на дивані в домашньому халаті і дивився по телевізору аеробіку, звично імітуючи ступнями заняття гімнастикою. Асистент вкотив із коридору візок з кавою, сніданком і газетами. На екрані з'явилася заставка програми новин. Диктор видавався не на жарт схвильованим і навіть почав випуск без привітання:

– Ми перериваємо програму передач для екстреного повідомлення. Цілий місяць наше місто, а особливо його юні жителі, були стурбовані зникненням з міського зоопарку улюбленця дітвори – слоненяти Гоші.

На екрані з'явилася свіжа документальна хроніка: порожня клітка, біля якої невтішно плакали діти, пікети дітей біля райвідділу міліції та Управління МВС. Кілька сотень зарюмсаних малят потрясали плакатами з написами «Знайдіть слоненя!».

– Тривалий час пошуки Гоші були безрезультатними, – вів далі диктор.

На екрані з'явилися кадри: облава на «пташиному» ринку, «маски-шоу» спецзагону «Кобра» в офісах відомих столичних фірм, патрулі на дорогах обшукували багажники і бардачки автомобілів. Сповнений скорботи і співчуття голос диктора продовжував коментувати документальні зйомки:

– І лише сьогодні до нас у руки потрапили матеріали оперативної зйомки, зробленої місцевим управлінням з боротьби з організованою злочинністю.

На екрані – з таймером відеокамери у нижньому правому куті – з'явився ресторанний зал. Оркестр вигравав циганщину, за довгим столом веселилася «братва», на чолі з Бабаєм. Камера «обійшла» стіни приміщення, обвішені мисливськими трофеями – головами кабанів, ведмедів та оленів. Раптом метрдотель оголосив: «Шашлик а-ля Бабай!» Офіціанти внесли до зали м'ясо на шампурах. Братва ще більше розвеселилася, дехто почав стріляти у стелю. Втім, так само швидко втихомирившись, братчики дружно взялися до трапези. Раптово кадр зупинився: у стоп-кадрі – Бабай зі звірячим виразом обличчя вгризається зубами в чималий кусень м'яса. На екрані знову з'явилося обличчя диктора. Він, шокований побаченим, після моторошної паузи звернувся до глядачів:

– Дорогі телеглядачі! Будь ласка, заберіть дітей від телеекранів! А ми, після короткої паузи, повідомимо вам, кого їдять гості пана Бабая!

За мить сюжет продовжився. Знята зі «стоп-кадра» камера піднялася вгору – туди, де стіну над кріслом Бабая прикрашала голова слоненяти. Несподівано у двері номера хтось постукав. За мить, не чекаючи дозволу, в номер ввалився розлючений Бабай. Показуючи на телевізор, він вигукнув:

– Профессор! Объясните мне, что все это значит?! Все как с цепи сорвались! Второй день только обо мне и говорят! Я и наркоту школьникам продаю, и лохотроны на рынках крышую, и девиц в турецкие бордели поставляю, и одиноких пенсионеров из городских квартир на кладбище переселяю!! А теперь еще какую-то мокруху со слоном тоже на меня повесили!!

Іміджмейкер кинувся заспокоювати незалежного кандидата:

– Да не переживайте вы так, Владимир Михалыч! Неужели вы допускаєте мысль, что бережно прикормленные нами избиратели, сознательно поддержавшие вашу идеологию третьего пути, могут купиться на эту низкопробную телебрехню?!

– Да какие там избиратели! Братва бурлит и буреет! – розпачливо волав банкір. – У нас же все в городе честно поделено, и выходит, что я на чужом бизнесе крысятничаю! Надо срочно давать опровержение, особенно по наркоте, борделям и лохотронам! А слоненок и пенсионеры – хрен с ними, пусть уж на мне висят!

Іміджмейкер діловито й авторитетно почав розтлумачувати Бабаю проблемну ситуацію, що склалася навколо нього:

– В контексте предвыборной борьбы я рекомендовал бы вам откреститься в первую очередь от исчезнувших пенсионеров. Понимаете, люди старшего поколения составляют большую и наиболее организованную часть электората… Возьмите на себя тех же школьников – у них вообще нет права голоса!

Бабай вперто не хотів погоджуватися з політтехнологом, і його можна було зрозуміти. Попри всі аргументи Нестора Євграфовича, він нервово розмахував руками і рішуче заперечував:

– Да вы, профессор, никак с ума сошли! Поставку наркотиков по школам контролирует авторитет по кличке Географ. Страшный человек – конкурентов из списка вычеркивает почище избиркома!

– Голубчик, послушайте совет старого профессионала! – заспокійливо вів своєї іміджмейкер. – Доведите все эти обвинения до абсурда, обратите все в милую шутку! Заявите, например, что ко всему этому, вы еще и русский шпион!

Врешті-решт, Бабай приречено впав на крісло.

– Профессор, вы что, думаете – у меня мало проблем?! – вже тихо і жалісно промовив він. – Не хватало еще, чтобы настоящий русский шпион, чиста-канкретна, меня в сортире замочил!!

4

– Черный пиар – это страшная сила! – вже втретє після візиту Бабая захоплено промовив Артурчик.

– Ага. А я – второй после Гарри Поттера маг-чернокнижник, – скромно зауважив Нестор Євграфович.

Асистент довгим поглядом подивився на шефа і поцікавився:

– Нестор Евграфович, а вы не боитесь, что мы выпустили из бутылки очень опасного джинна? Того и гляди, в городе начнутся криминальные разборки…

– Такова жизнь, Артур Андреевич, – поблажливо відповів політтехнолог. – От ошибок никто не застрахован, но это не